Пряжів
| село Пряжів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Громада | Новогуйвинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040350170012518 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1584 |
| Населення | 1060 |
| Площа | 0,107 км² |
| Густота населення | 9906,54 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12445 |
| Телефонний код | +380 412 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°11′07″ пн. ш. 28°40′34″ сх. д. / 50.18528° пн. ш. 28.67611° сх. д.Координати: 50°11′07″ пн. ш. 28°40′34″ сх. д. / 50.18528° пн. ш. 28.67611° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
217 м |
| Водойми | Гуйва |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 12444, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Сінгури, вул. Михайла Грушевського, 1 |
| Карта | |
  Пряжів | |
 Пряжів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Пряжі́в — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 1060 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване в зоні лісостепу. Межує з сусідніми населеними пунктами. На півночі з смт. Новогуйвинське, на сході з смт. Озерне, на південному заході з селом Сінгури, на північному заході з смт. Гуйва. Через село протікає річка Коденка і на північній околиці впадає в річку Гуйва.
Історія[ред. | ред. код]
Люди в околицях села жили майже безперервно з часів Трипілля. В селі виявлено поселення ІІІ тис. до н. е. (трипілля), ряд поселень І тис. до н. е., поселення ІІ-V ст. н. е., VII-ХІІ ст., XVI—XVIII ст. та XVIII—XIX ст.
У складі Речі Посполитої[ред. | ред. код]
Згадується 1545 року у Ревізії Житомирського замку під назвою Прєжов (польськ. — Preżów, Prażew, Pryzow, Prażewo) — вітчизна Богдана, Ждана, Семена та Василя Прєжовських (польськ. — Preżowski), що відійшла по смерті зем'янина Івашка Прєжовського.
Також є згадка 1584 року в Книзі Київського підкоморського суду, як власність пана Семена Івановича Прєжовського.
Село згадується в інвентарі маєтків братів Тишкевичів - Логойських від 7 жовтня 1593 р.
У 1648 році Пражов належав [1]київському земському судді Стефану Івановичу Аксаку та його дружині Софії Йосипівні Лозчанкі (Лущанка, Ложчанка).
Згідно акту від 12 грудня 1702 року селяни разом з селянами Лещини та Котельні і з козаками напали на табір польського війська під Бердичівом та розбили його.
У 1750 році була побудована дерев'яна церква Воскресіння Христова. До приходу належало Городище. А 1878 року поруч побудована дзвіниця.
У 1751 році село Пражов вже значиться[2] у Ґабріеля (Гаврила) Аксака.
У складі Російської імперії[ред. | ред. код]
Станом на 1860 рік Пряжів у володінні Мяновської.
На 1906 рік у селі Пряжеві налічувалось 119 дворів, в яких проживало 770 чоловік. А в колонії поблизу — 27 дворів, 129 чоловік.[3]
У складі УРСР[ред. | ред. код]
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933. Органами НКВС безпідставно було заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 18 мешканців села, з яких 8 осіб розстріляно. Нині всі постраждалі під час сталінських репресій реабілітовані і їхні імена відомі. [4]
Було центром Пряжівської сільської ради.
ПОСТАТІ
Коваль Віктор Васильович - 23.03.1979 - 24.02.2022 р.р капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну. Проживав смт Озерне. Він був у числі «зниклих безвісти», проте згодом стало відомо про його героїчну загибель. Загинув Віктор Васильович 24 лютого 2022 року під час виконання бойового завдання під Маріуполем. Прощання з героєм відбулося через рік після загибелі 29 березня 2023 року, захоронено захисника України на кладовищі с. Пряжів.
Поліщук Олександр Сергійович – 21.06.1978 – 21.12.2023 р.р.
Дитинство Олександра пройшло в с. Пряжів, Житомирського району. З 1996 – 1997 р.р. проходив строкову службу. У травні 2023 року був призваний на військову службу під час загальної мобілізації до лав Збройних Сил України. Життя героя обірвалося під час виконання бойового завдання поблизу села Новоукраїнка Волноваського району Донецької області. Похований герой на кладовищі смт Новогуйвинське, Житомирського району Житомирської області 28.12.2023 року.
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 94,35% |
| російська | 5,28% |
| інші | 0,37% |
Інфраструктура[ред. | ред. код]
У Пряжеві діє загальноосвітня школа І-ІІ ступенів та дитячий садок «Капітошка».
Галерея[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Книга Овруцького замкового уряду 1678 р. с. 41—42.
- ↑ Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року. Біла Церква: накладом Олександра Пшонківського. с. 100, 140.
- ↑ Издание Волынского Губернского Статистического комитета (1906). Список населённых мест Волынской губернии. Житомир: Волынская Губернская типография.
- ↑ Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією» Житомирська область. Житомир: Полісся. 2006-2015. с. книги 1 -- 7.
Література[ред. | ред. код]
- Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. — Почаев,1888. — Т. І.
- М. Ю. Костриця, Р. Ю. Кондратюк Історико-географічний словник Житомирщини, Житомир, 2002.
- Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Житомир, 2007.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||