Пулітцерівська премія за художню книгу
Пулітцерівська премія за художню книгу (англ. Pulitzer Prize for Fiction) — одна із семи номінацій в області літератури, драматургії та музики Пулітцерівської премії[1]. Номінація премії присуджується за «художню книгу, написану американським письменником, бажано про Америку». Розмір премії складає 10 тисяч доларів.
Історія[ред. | ред. код]
У жовтні 1911 року помер газетний магнат Джозеф Пулітцер (1847—1911). Згідно із заповітом, було засновано фонд його імені на залишені для цього 2 мільйони доларів. Заповіт було складено 17 серпня 1903 року і ця дата вважається датою заснування Пулітцерівської премії.
З 1917 року премія вручається щорічно в перший понеділок травня піклувальниками Колумбійського університету у Нью-Йорку.
Спочатку номінація називалась «Пулітцерівська премія за повість» (англ. Pulitzer Prize for the Novel) і під таким іменем вручалась із 1918 по 1947 роки.[1]
Відбір лауреатів і вибір переможця[ред. | ред. код]
Рішення про номінацію на премію приймає спеціальне журі, яке призначається університетом для категорії «Література». Результат робити цього журі — алфавітний список із трьох кандидатів, яке передається наглядовій раді. Рада вивчає представлені матеріали і твори номінантів, після чого направляє свої рекомендації піклувальникам, котрі схвалюють зроблений радою вибір і оголошують імена лауреатів. Жодної офіційної церемонії вручення премії не проводиться. Рада може присудити премію будь-якому із трьох претендентів, навіть якщо це рішення не збігається із рекомендацію журі. Члени журі, члени ради та піклувальники не мають права брати участь в обговоренні і голосуванні, якщо їхній результат може принести їм або їхнім організаціям будь-яку вигоду. Термін перебування у раді обмежено трьома трирічними термінами. Вакантне місце заповнюється голосуванням дійсних членів ради.
Список лауреатів[ред. | ред. код]
Критика[ред. | ред. код]
За час свого існування Пулітцерівську комісію неодноразово критикували за неправильне вручення чи, навпаки, невручення нагород. Сперечання часто виникали також між рахувальною комісією і суддівською колегією. Суб'єктивність самого процесу нагородження неминуче ставала причиною таких суперечностей. Однак комісія ніколи не приймала популістських рішень. Більшість книг, які отримали премію, ніколи не входили в основні списки бестселерів.