Пушний Михайло Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пушний Михайло Федорович
Народження 19 листопада 1929(1929-11-19)
Алейськ, Алтайський край, РСФРР, СРСР
Смерть 26 квітня 1996(1996-04-26) (66 років)
  Дніпропетровськ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Жанр історичний живопис, батальний жанр, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання Дніпропетровське художнє училище (1949) і Київський державний художній інститут (1955)
Діяльність художник, педагог
Вчитель Панін Михайло Микитович, Погрібняк Микола Степанович, Шовкуненко Олексій Олексійович і Пузирков Віктор Григорович
Відомі учні Гуменюк Феодосій Максимович, Сергієнко Анатолій Олександровичd, Фоменок Станіслав Федорович і Городиський Володимир Миколайович
Працівник Дніпропетровське художнє училище
Член Спілка радянських художників України (1958)
Нагороди
бронзова медаль ВДНГ

Михайло Федорович Пушни́й (19 листопада 1929, Алейська — 26 квітня 1996, Дніпропетровськ) — український живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1958 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 19 листопада 1929 року на станції Алейській (нині місто Алейськ Алтайського краю, Росія). Після закінчення школи протягом 1945—1949 років навчався у Дніпропетровському художньому училищі, був учнем Михайла Паніна, Миколи Погрібняка. Здобувати мистецьку освіту продовжив у Київському художньому інституті, де навчався в Олексія Шовкуненка, Віктора Пузиркова. 1955 року закінчив його на «відмінно» з присвоєнням кваліфікації художника станкового живопису. Дипломна робота — картина «Після уроків»[1].

Після закінчення інституту за призначенням повернувся до Дніпропетровська, де певний час він працював у Дніпропетровському художньому училищі, але невдовзі залишив викладацьку роботу. Протягом 1955—1964 років працював у цеху живопису в Дніпропетровських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду СРСР; у 1964—1988 роках очолював Дніпропетровську народну студію образотворчого мистецтва Палацу культури студентів. Серед учнів: Фелікс Бірчанський, Сергій Боровський, Володимир Городиський, Феодосій Гуменюк, Анатолій Дерев'янко, Ірина Копач, Анатолій Сергієнко, Станіслав Фоменюк. 1976 року за керівництво ізостудією нагороджений бронзовою медаллю ВДНГ[1].

Мешкав у Дніпропетровську в будинку на вулиці Севастопольській, № 57. Помер у Дніпропетровську 26 квітня 1996 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового живопису. Створював портрети, пейзажі, натюрморти, історичні жанрові картини, батальні полотна. Серед робіт:

  • «Після уроків» (1955);
  • «В тирі» (1958);
  • «Горновий заводу імені Петровського А. Хилько» (1959);
  • «Дільничний лікар» (1960);
  • «Музика Михайла Глінки» (1964);
  • «Мирний сон» (1965);
  • «Шушенське. Шлях на Бутакове озеро» (1968);
  • «Фронтова весна» (1973);
  • «На озері» (1974);
  • «Торкретчик В. Яковишин» (1975);
  • «Скульптор Олексій Жирадков» (1976);
  • «Солдатська мати» (1979);
  • «У степу» (1982);
  • «Знову весна» (1982);
  • «У вересні» (1985).

Для Дніпропетровського історичного музею виконав батальну композицію «Подвиг льотчиків»[1].

Брав участь у всесоюзних виставках з 1956 року, республіканських — з 1957 року.

Крім згаданого музею, картини художника зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка у Києві, Дніпровському художньому музеї, Корсунь-Шевченківському історико-культурному заповіднику.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]