Пім (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пім
Витік Сибірські Ували, Сургутський район Ханти-Мансійського авт. округу, Росія
Гирло Сургутський район Ханти-Мансійського авт. округу, Росія (права притока Обі)
Басейн ОбКарське мореПівнічний Льодовитий океан
Прирічкові країни Росія: Ханти-Мансійський авт. округ
Довжина 390 км
Висота гирла 24 м
Середньорічний стік 85 м³/с ( км від гирла)
Площа басейну 12 700 км²
Притоки Сартим-Пім (пр.), Ай-Пім (пр.), Ентльюк’юн’ягун (пр.) Лемат’яун (пр.), Топйоган (л.), Мільтон’яун (л.)
Дані вимірювання стоку (м³/с)
січень: 41,41
 
лютий: 34,85
 
березень: 29,23
 
квітень: 34,18
 
травень: 162,18
 
червень: 224,51
 
липень: 120,53
 
серпень: 87,55
 
вересень: 87,58
 
жовтень: 95,31
 
листопад: 69,79
 
грудень: 50,62
 
Пім (66 км від гирла), 1956–1987

Пім (рос. Пим) — річка у Росії, права притока Обі, тече у Ханти-Мансійському автономному окрузі.

Фізіографія[ред.ред. код]

Пім бере початок в одному з озер на вододільній височині Сибірські Ували на північному заході Сургутського району Ханти-Мансійського автономного округу на висоті 120–140 м над рівнем моря. Від витоку тече на південь по надзвичайно заболоченій місцевості, майже суспіль покритій великою кількістю озер різного розміру; русло дуже звивисте. Південний напрямок річка зберігає на всьому своєму протязі до самого злиття з Об’ю за 80 км на захід від Сургута на висоті 24 м над рівнем моря. Заплава перед гирлом значно розширюється, і під час весняної повені перед самим впадінням в Об утворюється велике озеро — Пімський Сор; в особливо багатоводні роки воно може зливатись з подібним озером, що утворюється у гирлі сусідньої притоки Обі — Ляміна, який впадає в Об десь за 10 км нижче по її течії. Протоки Чиик і Наринг з’єднують основні русла Піма та Ляміна навіть за низької води.

У гирлі Пім має 100 м завширшки і глибину до 1 м; швидкість плину 0,4 м/c.

Найдовші притоки впадають в Пім зліва у середній течії; найбільша з них — річка Ай-Пім.

Гідрологія[ред.ред. код]

Довжина річки 390 км, площа басейну 12 700 км². Середньорічний стік, виміряний за 66 км від гирла біля поселення Пім у 1956–1987 роках, становить 85 м³/с. Багаторічний мінімум стоку спостерігається у березні (29 м³/с), максимум — у червні (225 м³/с). За період спостережень абсолютний мінімум місячного стоку (19,4 м³/с) спостерігався у березні 1958 року, абсолютний максимум (390 м³/с) — у червні 1979.

Пім замерзає у другій половині листопада, скресає у травні. Живлення мішане з переважанням снігового. Повінь з травня до жовтня, у серпні висока межень.

Інфраструктура[ред.ред. код]

Пім судноплавний на 80 км від гирла[1]. Річка використовується для лісосплаву.

Басейн Піма лежить повністю в межах Сургутського району Ханти-Мансійського автономного округу. На річці розташовані два крупних поселення: селище Нижнєсортимський (15 тис. жителів) у верхів’ях і місто Лянтор (38 тис.) у середній течії; обидва поселення обслуговують розробку багатих родовищ нафти і природного газу, відкритих у басейнах Піма і сусіднього Ляміна у 1960-х роках. Між Лянтором і Нижнєсортимським існує автодорога, яка проходить удовж річки по її лівому берегу. Лянтор з’єднаний автодорогою з Сургутом і через нього — з рештою мережі російських автодоріг.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Перелік внутрішніх водних шляхів Російської Федерації, затверджений указом Уряду РФ від 19 грудня 2002 р. № 1800-р (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

Праві притоки Обі
→ → Тромйоган Пім Лямін → →