Піррова війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Походи Пірра Епірського на південь Італії та Сицилію

Піррова війна (280–275 до н. е.) — Серія військових конфліктів за участю грецьких держав (Епір, Македонія і міста-держави Великої Греції), римлян, італійських народів (насамперед самнітів та етрусків), і карфагенян у складі різних політичних спілок.

Піррова війна почалася як незначний конфлікт між Римом і містом Тарент через порушення військово-морського договору одним з римських консулів. Тарент, у свою чергу, надав допомогу грецькому правителю Пірру Епірському в його конфлікті з Керкірою, і попросив військової допомоги з Епіра. Пірр виконав своє зобов'язання перед Тарентом і приєднався до складного ряду конфліктів, які залучають Тарент, Фурії (та інші міста Великої Греції), римлян, самнитів та етрусків. Щоб ускладнити історичний аналіз конфлікту, Пірр також втягнув себе у внутрішні політичні конфлікти Сицилії та сицилійську боротьбу проти карфагенського панування.

Причетність Пірра до регіональних конфліктів Сицилії помітно зменшила карфагенський вплив на острові. Зрештою, війна не спровокувала ніяких великих територіальних змін в Італії, але, тим не менше, мала важливе історичне значення. Піррова війна наочно показала, що держави Стародавньої Греції по суті стали нездатні захищати незалежні колонії, а римські легіони склали конкуренцію арміям елліністичних держав — домінуючій військовій силі Середземномор'я того часу. Перемога відкрила шлях римського панування над містами-державами Великої Греції та сприяла зміцненню влади в Італії. Військові досягнення Риму в міжнародних конфліктах посилили протистояння з Карфагеном, яке досягло кульмінації у Пунічних війнах.

У лінгвістиці Піррова війна — джерело виразу «піррова перемога» — термін, що означає перемогу з невиправдано великими втратами. Це вираз приписано Пірру філософом і біографом Плутархом, який описав реакцію Пірра на повідомлення переможного бою в такий спосіб:

Сигнал до відступу подали обидві сторони, і кажуть, що Пірр зауважив комусь, хто радів перемозі: «Якщо ми отримаємо ще одну таку перемогу над римлянами, то остаточно загинемо»[1]

Передумови[ред.ред. код]

Близько 280 року до н. е. нижня Італія була заселена численними грецькими містами та селами і входила у сферу інтересів греків. Рим у той час закріпивши своє панування у середні Італії хотів його простягти також і дальше прийшовши на допомогу своїм поселенням у нижню Італію зашкодивши таким чином інтересам Таренту. У 282 році до н. е. Тарент напав на кораблі Риму у своїй гавані, що стало причиною війни. Тарент також закликав на допомогу Пірра Епірського, який звичайно використав нагоду розширити свої володіння. Він висадився із своїми 20000 солдатами, 3000 вершниками та 25 бойовими слонами і прийняв на себе командування армією.

Гераклея[ред.ред. код]

У 280 до н. е. Пірр висадився в Італії з 23-тисячною армією, включаючи в рахунок бойових слонів. 50-тисячна римську армію на чолі з Валерієм Публієм Левінієм послали в Луканію, де і сталося перша битва при Гераклеї. Під час цього бою поранений слон зробив паніку серед інших тварин, таким чином руйнуючи повну перемогу. Списки убитих, поранених і зниклих без вісти відрізняються, в межах від 7 000 — 15 000 у римлян і 4 000 — 13 000 у греків. Ця битва, як виявилося, була критичною в показі стабільності Римської республіки. Пірр очікував що повсталі італійські племена, приєднується до нього. Однак римляни стабілізували область, і лише декілька італійців фактично приєдналися до греків.

Аускулум[ред.ред. код]

Докладніше: Битва при Аускулі

У 279 р до н. е. відбулася знову битва між Публієм Левінієм (40000-не військо)та Пірром (25000-не військо та бойові слони). Римляни програли знову і втратили бл. 6000 в той час Піррові втрати бл. 3500. Одночасно Римська держава виявилася стабільною і Пірр не отримав підтримки серед місцевого населення. Послані Пірром умови про мир було відкинуто римським сенатом. Одночасно Рим вступив у військовий союз з Карфагеном і очікував від нього допомоги.

Сицилія[ред.ред. код]

З 278 пр 275 р до н. е. захопив Пірр майже всю Сицилію від Карфагену, однак не зміг встановити тут своє панування, бо грецькі міста провели за його спиною сепаратні переговори з Карфагеном. Він повертається у 275 році назад до Італії.

Беневентум[ред.ред. код]

275 р до н. е. відбулася остання битва між Пірром Епірським та військами Римської імперії під керуванням Маніуса Куріуса Дентата. Ослабленому боями в Сицилії Пірру не вдалося виграти битву. Він повертається із своєю армією в Епір. В той час римляни перемагають самнітів і у наступні три роки захоплюють Тарент та решту Великої Греції.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Michael Busch, Karl-Volker Neugebauer: Grundkurs deutsche Militärgeschichte. Oldenbourg Wissenschaftsverlag 2006, ISBN 3-486-57853-7, S. 368 unten (Обмежена онлайн версія (Google Books))