Ракове (Хмельницький)
Ракове Хмельницький | ||||
Дворик у Раковому | ||||
Загальна інформація | ||||
---|---|---|---|---|
49°23′44″ пн. ш. 27°04′05″ сх. д. / 49.39556° пн. ш. 27.06806° сх. д. | ||||
Країна | Україна | |||
Адмінодиниця | Хмельницький | |||
Населення | близько 17 тисяч мешканців (станом на 2011 рік) | |||
Поштовий індекс | 29006, 29010 | |||
Головні вулиці | вул. Чорновола, вул. Пілотська, вул. Довженка, вул. Героїв АТО | |||
Карта | ||||
Ра́кове — мікрорайон у східній частині міста Хмельницького.
Історія[ред. | ред. код]
До Української революції[ред. | ред. код]
В кінці XVIII століття на місці сучасного мікрорайону на березі річки Кудрянки було урочище Ракове. Ймовірно, поява цього топоніму пов'язана з великою кількістю раків у водах Кудрянки.
У 1795 році Проскурову був наданий статус повітового міста та урочище Ракове ввійшло до складу міських земель. На річці Кудрянці Проскурівським городовим магістратом будується гребля та млин, який отримав відповідну назву — Раковий млин. Тоді ж біля млина виникає невеликий хутір, перші письмові згадки про який датовані 1812 роком, коли Проскурівський магістрат дав поміщику села Книжківці Матвію Журовському дозвіл на будівництво в своєму маєтку водяного млина на Кудрянці за умови, що це не призведе до підтоплення міських луків і Ракового млина.
До обов'язків мешканців хутору, серед іншого, входило підтримання в порядку греблі та шлюзу через Кудрянку. Це було пов'язано з тим, що греблею йшла важлива для Подільської губернії поштова дорога на Летичів.
Крім того, на Раковому хуторі була невелика корчма та гуральня.
У 1870 році північною околицею Ракового пролягла залізнична лінія Жмеринка — Волочиськ. На 94 версті лінії була побудована казарма для шляхових обхідників. З часом хутір розрісся і, починаючи з 1880-х років став іменуватися передмістям Ракове та займав територію вздовж Кудрянки в межах сучасних вулиць Гальчевського — Східної.
На початку XX століття коли в Проскурові з'явилося кілька потужних парових млинів, Раковий водяний млин не витримав конкуренції та припинив свою роботу. В перші роки більшовицької влади був повністю розібраний.
Раківське військове містечко[ред. | ред. код]
В середині 1930-х років Проскурів мав важливе стратегічне значення та досить потужний гарнізон. Внаслідок цього на східних околицях міста було вирішено побудувати військове містечко для військ табірного збору. У 1936–1938 роках на вільній землі за річкою Кудрянкою було побудовано п'ять чотириповерхових будинків для офіцерів та триповерхові казарми, будівлю штабу та їдальню. Південніше від казарм спорудили бокси для техніки і стайні, на схід — організували полігон.
Концтабір «Шталаг-355»[ред. | ред. код]
22 червня 1941 року розпочалась Німецько-радянська війна, а вже 8 липня Проскурів був окупований військами Вермахту. 20 серпня на території військового містечка Ракове був організований табір особливого режиму для військовополонених «Шталаг-355», в якому за роки війни було замордовано близько 60 тисяч людей.
Після війни на місці братських могил було встановлено Меморіал пам'яті жертв фашистського режиму.
Післявоєнна історія військового містечка[ред. | ред. код]
Протягом 1945–1968 років військове містечко Ракове було місцем дислокації 31-ї танкової Вісленської Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивізії.
У серпні 1968 року танкова дивізія була введена до Чехословаччини (Операція «Дунай») задля придушення Празької весни і перебувала там до лютого 1990 року.
У Ракове у 1960-х роках було перекинуто підрозділи 19-ї Запорізької Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивізії Ракетних військ стратегічного призначення (в тому числі і штаб дивізії).
В результаті реформування у 1960–1970 роках, 19-та ракетна дивізія отримала остаточну структуру: 9 ракетних полків (в полку — шахтний командний пункт та 10 шахтних пускових установок). На озброєнні полку перебувало 10 міжконтинентальних ракет УР-100Н[1].
16 листопада 1994 року Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року. Ліквідація ракетного озброєння у Хмельницькому проходила поетапно — до 1996 року були зняті всі ядерні боєголовки, до 1998 року — знищені шахтні пускові установки, а територія бойових позицій була рекультивована. 30 листопада 1999 року 19-та ракетна дивізія була розформована. На її базі було створено 1-у ракетну дивізію Сухопутних військ України.
Персоналії[ред. | ред. код]
- Андранік Алексанян — співак.
- Бойко Олександр Олександрович (1981—2017) — полковник НГУ, заступник командира Загону «Вега-Захід», учасник російсько-української війни.
- Мельник Іван Олександрович (1994—2017) — військовий Збройних сил України, учасник війни на сході України.
Соціальна та транспортна інфраструктура мікрорайону[ред. | ред. код]
До навчальних закладів мікрорайону відносяться НВК № 9 (вул. Чорновола, 155), СЗОШ № 12 (вул. Довженка, 6), Хмельницька санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 2 (вул. Чорновола, 180)[2] , дитячі садочки: № 11, № 23 «Вогник», № 34 «Тополька», № 50 «Лелеченька» та № 52 «Золотий півник»[3], а також Хмельницький професійний торгово-кулінарний ліцей (вул. Чорновола, 159)[4].
На вулиці Майборського розташована поліклініка № 3.
У мікрорайоні діють бібліотека-філія № 13 та бібліотека-філія для дітей № 14 Хмельницької міської ЦБС, а також 15-й гарнізонний Будинок офіцерів Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Раковому знаходиться храм на честь Святих Новомучеників[5].
Головною транспортною артерією Ракового є вулиця Чорновола. Громадський транспорт в мікрорайоні представлений тролейбусами № 3, 7, 7А, 9, автобусами № 11, 51, 51А та маршрутними таксі № 2, 18, 19, 23, 24, 24А, 25, 25А, 32, 36, 52[6].
У межах мікрорайону знаходиться залізничний зупинний пункт Ракове.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Житлові будинки колишнього військового містечка
-
Вулиця Народної Волі, мікрорайон Ракове-2
-
Вулиця Гарнізонна
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Єсюнін С. Ракетний щит на Хмельниччині / Сергій Єсюнін // Є-Поділля. — 24 грудня 2009.
- ↑ Хмельницька міська рада. Навчальні заклади міста Хмельницького. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 3 лютого 2013.
- ↑ Хмельницька міська рада. Дошкільні заклади міста Хмельницького. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 3 лютого 2013.
- ↑ Хмельницька міська рада. Вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації та професійно-технічні училища
- ↑ Храми міста Хмельницького. Хмельницька єпархія Української Православної Церкви. Архів оригіналу за 10 червня 2010. Процитовано 3 лютого 2013.
- ↑ Хмельницька міська рада. Рішення від 24.11.2011 р. № 1246 Про затвердження переліків міських автобусних маршрутів загального користування та маршрутів міського електричного транспорту м. Хмельницького з необхідною кількістю транспортних засобів на них
Джерела[ред. | ред. код]
- Єсюнін С. Прогулянка Проскуровом: історичні нариси / Сергій Єсюнін. — Хмельницький : Мельник А. А., 2008. — 168 с.
- Єсюнін С. Ракетний щит на Хмельниччині / Сергій Єсюнін // Є-Поділля. — 24 грудня 2009.
- Єсюнін С. Ракове: від хутора до сучасного містечка військових / Сергій Єсюнін // Є-Поділля. — 15 вересня 2012.
- Хмельницький: мікрорайон Ракове — минуле та сучасне: Інформаційна довідка / підготували Н. В. Васильєва, Г. С. Недвецька. — Хмельницький, 2011.
|