Рейтарська, 15
| Рейтарська, 15 | |
|---|---|
.jpg) | |
| 50°27′05″ пн. ш. 30°30′43″ сх. д. / 50.451410098554788419° пн. ш. 30.51195689417445323° сх. д.Координати: 50°27′05″ пн. ш. 30°30′43″ сх. д. / 50.451410098554788419° пн. ш. 30.51195689417445323° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Київ |
| Тип | будівля |
| Стиль | радянський архітектурний модернізм |
| Архітектор | Мілецький Авраам Мойсейович |
| Дата заснування | 1986 |
 | |
Колишня поліклініка Спілки письменників України (поліклініка Літфонду Спілки письменників України, «Драбина (Сходи) до неба», «Будинок-бульдозер») — яскравий зразок архітектури модернізму. Розташована у Києві, на Рейтарській вулиці, 15.
Історія ділянки[ред. | ред. код]
На початку ХІХ століття садиба об'єднувала кілька ділянок — від № 9 до № 15. Нею володіли поміщики Білозерські. 1872 року виокремлену ділянку № 15 викупив Михайло Богданов[1]. 1873 року за проєктом архітектора Михайла Іконнікова звели будинок, перший поверх якого був цегляний, а другий — дерев'яний. Після смерті власника у 1907 році ділянка перейшла до Варвари Луцкевич. 1909 року вона пристосувала будинок під готель «Рим»[2][3].
Близько 1922 року садибу націоналізувала радянська влада.
1979 року будівлю знесли[3].
Поліклініка Спілки письменників України[ред. | ред. код]
.jpg)
1986 року за проєктом архітекторів Авраама Мілецького й Володимира Шевченка спорудили будівлю поліклініки Спілки письменників України (СПУ)[4][5]. Володимир Шевченко згадував, що поліклініка будувалася з не зовсім якісних матеріалів. Іноді навіть цегла ламалася навпіл під своєю вагою. Однак у таких умовах будівельники тресту «Київміськбуд» зуміли спорудити неординарну будівлю у середмісті[6].
Поліклініка перебувала на балансі Спілки письменників України. 2007 року голова СПУ Володимир Яворівський дозволив передати будівлю товариству з обмеженою відповідальністю «Центр краніальної терапії» (згодом «Багатопрофільний лікувально-хірургічний центр»), яке перетворило заклад на приватну клініку. 2015 року Окружний адміністративний суд міста Києва скасував передачу будівлі та ухвалив рішення про повернення її СПУ. Однак зрештою будівля залишилась у власності приватних структур. Станом на 2021 рік нею володіло ТОВ «Бракераж». 2019 року фірма розпочала ремонтні роботи під наглядом архітектора Олега Дроздова, відомого такими найсуперечливішими роботами, як Театр на Подолі і ЖК «Saga City Space»[7].
У серпні 2020 року один з архітекторів споруди Володимир Шевченко звернувся з листом до міського голови Віталія Кличка. У ньому повідомлялось, що після передачі будівлі в приватні руки її не обслуговували понад десяти років. Через поступову руйнацію гідроізоляційного шару на терасах почав сипатися тиньк й облущуватися цегла. Однак споруда у цілому перебуває в належному стані. Натомість власник оголосив про аварійність будівлі й ініціював демонтаж парапетів балконів на верхніх поверхах. Це зроблено з метою отримання дозволу на протиаварійні роботи, під виглядом яких заплановано здійснити надбудову[6][8].
Архітектура[ред. | ред. код]
Споруда зведена у стилі архітектурного модернізму. Її площа становить 1 553,5 квадратних метрів. Балкони на четвертому — шостому поверхах виконані у формі висувних шухлядок або сходів. За свій зовнішній вигляд її прозвали «Драбиною (Сходами) до неба» (назва мимоволі відсилає до біблійної «Драбини Якова», яка вела до неба). Інша, менш поетична назва — «Будинок-бульдозер» — пов'язана зі схожістю балконів з відвалами бульдозера.
Портал з боку Рейтарської вулиці виконаний у стилі бароко. Над ним у цеглі оформлено медичний символ — Червоний Хрест.
У цілому всі архітектуні твори Авраама Мілецького функціональні, лаконічні й елегантні. Водночас у них проглядаються футуристичні риси[9].
Ротонда[ред. | ред. код]
1986 року в подвір'ї поліклініки Авраам Мілецький і Володимир Шевченко спорудили циліндричну будівлю діаметром 16 метрів. 2008 року її продали. Приміщення зайняли під спа-салон. Під час ремонту власник порушив первісний модерністський вигляд споруди, яку декорував під «за́мок». У грудні 2019 року на аукціоні споруду придбали інвестори — засновник галереї й бару «The Naked Room» Марк Вілкінс[en] та інші, — які відновили її. Реставраційні роботи проводились під керівництвом архітектора Еміля Дервіша[10]. 23 серпня 2021 року тут відкрили «Рейтарська Circle», в якому розмістилися п’ять гастрономічних закладів[11].
Ілюстрації[ред. | ред. код]
-
«Будинок-бульдозер», балкони якого схожі на відвали -
Графіті на занедбаній споруді -
Реконструкція ротонди у 2021 році
.JPG)
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Київ і його околиці, 1882, с. 54.
- ↑ Весь Київ на 1915 рік, 1914, с. 126.
- ↑ а б Василь Галайба. Рейтарська вулиця, 1977—1980.
- ↑ Модерністській поліклініці на Рейтарській планують надати охоронний статус. Хмарочос. 8 січня 2021. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 10 січня 2021.
- ↑ На Рейтарській обвалилися балкони модерністської будівлі. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 19.08.2020.
- ↑ а б Володимир Шевченко (20 серпня 2020). Будівлю поліклініки Спілки письменників руйнують власники. Ukrainian Modernism (сторінка Facebook). Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021.
- ↑ Поліклініка Спілки письменників України. Мапа Реновації. 4 листопада 2020. Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 10 січня 2021.
- ↑ Володимир Шевченко (21 Серпня 2020). Будівлю поліклініки Спілки письменників на Рейтарській руйнують навмисно — архітектор. КП КМР ТК «Київ». Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021.
- ↑ Досвід трансперсонального аналізу, 2018.
- ↑ Модерністську будівлю на Рейтарській реставрують власники The Naked Room і Druzi Cafe. The Village Україна. 14 травня 2020. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 10 січня 2021.
- ↑ «Японський Привіт» і Kometa Pizza у просторі «Рейтарська Circle» біля Золотих воріт. The village. 27 серпня 2021. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 27 серпня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Весь Киев: Адресная и справочная книга на 1915 год. — К., 1914. — С. 126.
- Василь Галайба. Рейтарська вулиця // Фотоспомин. Київ, якого немає. — К., 1977—1980.
- І-й додаток до путівника «Київ і його околиці»: вулиці, домовласники і номера їх будинків у всіх восьми частинах міста Києва з його передмістями (за даними, зібраними Київською міською поліцією) = I-е прибавление к путеводителю «Киев и его окрестности»: улицы, домовладельцы и номера их домов во всех восьми частях города Киева с его предместьями (по сведениям, собранным Киевской городской полицией). — К., 1882. — С. 54.
- Шмирін Олег. Стіна Пам'яті. Досвід трансперсонального аналізу // Kyiv Art Week. — 2018.
| ||||||||||
.jpg)
.jpg)
