Рено Михайло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Рено
Депутат Державної думи Російської імперії III скликання[ru] від Херсонської губернії
1910 — 1912
 
Народження: 22 березня 1862(1862-03-22)
Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть: 10 лютого 1932(1932-02-10) (69 років)
Югославія
Країна: Російська імперія
Освіта: Миколаївське реальне училищеd і Михайлівське артилерійське училище
Партія: незалежний політик
Нагороди:

Барон Миха́йло Олекса́ндрович Рено́ (22 березня 1862(18620322), Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія — 10 лютого 1932, Палич, Воєводина, Югославія) — російський офіцер, громадський та політичний діяч. Землевласник Херсонської губернії. Депутат Державної думи III скликання[ru] від Одеси.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1862 року. Належав до дворянства Херсонської губернії.

Рено в роки навчання в реальному училищі

1879 року закінчив Олександрівське реальне училище в Миколаєві, після чого вступив до Михайлівського артилерійського училища в Санкт-Петербурзі, яке закінчив 1881 року у званні офіцера. Після завершення військової служби проживав у Миколаєві (вулиця Велика Морська, 18). Володів 7229 десятинами землі в Херсонській губернії та будинком на Французькому бульварі в Одесі[1].

Обирався гласним Одеської міської думи, Одеського повітового та Херсонського губернського земських зібрань, почесним мировим суддею. У вересні 1907 року обраний предводителем дворянства Одеського повіту. З 1 січня 1911 року мав чин дійсного статського радника. Член попечительської ради Одеських вищих жіночих медичних курсів[2].

5 вересня 1910 року обраний депутатом Державної думи Російської імперії III скликання[ru] від Одеси замість Аркадія Бродського[ru], що склав повноваження. Увійшов до Групи незалежних націоналістів Павла Крупенського[3].

Після поразки білогвардійців у громадянській війні в Росії виїхав до Королівства Сербів, Хорватів і Словенців. Помер 10 лютого 1932 року в місті Палич у Воєводині[4].

Родина[ред. | ред. код]

Одружений з Оленою Федорівною Артюховою, мав чотирьох дітей[5]:

  • Федір (1888—1964);
  • Михайло (1891—1971);
  • Одеса (1894—?);
  • Тетяна (1898—?).

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Николаевцы 1789–1999: Энциклопедический словарь. — Николаев : Возможности Киммерии, 1999. (рос.)
  2. Мельник, О. В. Одеські вищі жіночі курси: спеціалізація та навчальний процес (1910-1917 рр.) // Інтелігенція і влада. Сер. Історія. — Одеса, 2017. — Вип. 36. — С. 98.
  3. Милько Володимир. Українське представництво в Державній думі Російської імперії (1906–1917): монографія / В. Милько; відп. ред. О.П. Реєнт. — К. : Інститут історії України НАН України, 2016. — С. 39.
  4. В. Н. Чуваков. Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997. — Москва : Российская государственная библиотека, 2006. — Т. 6. Кн. 1. — С. 192. (рос.)
  5. Baron Michel Rainaud. geni_family_tree (укр.). 24 травня 2022. Процитовано 26 лютого 2024.
  6. Списокъ гражданскимъ чинамъ первыхъ четырехъ классовъ. Чины четвертаго класса. Исправлен по 1 марта 1916 года. — Петроградъ : Сенатская типографія, 1916. — С. 1763. (рос. дореф.)

Джерела[ред. | ред. код]