Рибінське водосховище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рибінське водосховище
Рибінське водосховище
Координати 58°22′ пн. ш. 38°26′ сх. д. / 58.367° пн. ш. 38.433° сх. д. / 58.367; 38.433Координати: 58°22′ пн. ш. 38°26′ сх. д. / 58.367° пн. ш. 38.433° сх. д. / 58.367; 38.433
Геологічні дані
Тип Гідроелектростанція водосховища
Розміри
Площа поверхні, км2 4580 км²
Висота над рівнем моря, м 102.4 м
Середня глибина, м 5.6 м
Макс. глибина, м 28 м
Об'єм, км3 25.4 км³
Басейн
Вливаються річки Волга, Шексна, Молога
Країни басейну Росія
Інше
Міста та поселення Череповець
Вес'єгонськ
Рибінськ
Рибінське водосховище (Ярославська область)
Рибінське водосховище
Рибінське водосховище

Рибінське водосховище (Рибінське море) - велике штучне озеро на річці Волга та її притоках Шексні і Молога.

Утворено водоподпорними спорудами Рибінського гідровузла, розташованого в північній частині Рибінська, які перекривають русла двох річок: Волги і Шексни. Гідровузол включає в себе будівлю Рибінської ГЕС потужністю 346 МВт (спочатку 330 МВт), спорудженою на старому руслі Шексни, земляні руслові греблі і сполучаючі їх греблі, бетонна водозливна гребля і двонитковий шлюз, споруджений на руслі Волги. Значення водосховища: судноплавство, рибальство.

Близько 17 тисяч років тому на місці Рибінського водосховища було льодовикове озеро. П Поступово воно обміліли, і виникла велика Молого-Шекснінська низовина [1].

Будівництво[ред.ред. код]

Рибінське водосховище планувалося як найбільший за площею штучне озеро у світі.

Будівництво Рибінського гідровузла почалося у 1935, біля села Перебори вище місця впадання Шексни у Волгу. Восени 1940 русло Волги перекрили, 13 квітня 1941 почалося наповнення чаші водосховища. Для завершення роботи довелося переселити на нові місця 130 000 осіб - жителів 663 селищ і міста Молога, затоплено три чверті території Вес'єгонська. Заповнення тривало до 1947. У тому числі було затоплено 3645 км² лісів. На дні Рибінського водосховища покояться села, кладовища і навіть цілі села з церквами. В основному такі підводні села розташовані поблизу пошехонських і брейтовських берегів.

Після наповнення чаші Рибінського водосховища пішла під воду і була вилучена з господарського обороту восьма частина ярославської землі, у тому числі 80 тисяч га найкращих у Поволжі заплавних лук, трави яких за своєю якістю не поступалися травам з альпійських лук, понад 70 тис. га століттями оброблюваної ріллі, понад 30 тис. га високопродуктивних пасовищ, понад 250 тис. га грибних і ягідних лісів[2].

Сучасний стан[ред.ред. код]

Береги Рибінського водосховища переважно низькі, на його узбережжя тягнуться сирі луки, ліси, болота. Лише місцями по долинах затоплених річок можна зустріти обриви, порослі соснами. Висота хвиль сягає двох метрів. З появою Рибінського водосховища клімат в прилеглих до нього районах змінився. Літо стало більш вологим і прохолодним, перестали визрівати пшениця і льон. На зиму водосховище замерзає. Лід тримається з середини листопада до початку травня. Середня товщина льоду сягає 60-70 сантиметрів. Від північно-західної частини берега Рибінського водосховища досить часто відриваються великі пласти торфу, порослі рослинністю і навіть дрібними деревами. Вони автономно плавають по всій акваторії, створюючи мінібіосистеми.

Судовий фарватер йде далеко від берегів. Навігація триває в середньому 190 днів. Порти: Череповець - при впадінні у водосховищі річки Шексни, Вес'єгонськ - при впадінні річки Молога. Через Шексну водосховище пов'язано з Волго-Балтійської водяною системою.

Рибінське море - велетенська лабораторія Інституту біології внутрішніх вод РАН. У північно-західній його частині розташований Дарвінський заповідник, що спеціалізується на дослідженнях з впливу водосховища на природні комплекси південної тайги.

Посилання[ред.ред. код]


Виноски[ред.ред. код]