Вологодська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вологодська область
Вологодская область
Flag of Vologda Oblast.png Герб Вологодской области.gif
Прапор Вологодської області Герб Вологодської області
Вологодська область на карті Росії
Вологодська область на карті Росії
Адміністративний центр Вологда
Площа

- Усього
- % водн. пов.

27-а

145 700 км²
0

Населення

- Усього
- Густота

43-а

1 196 196 (01.01.2013) [1] (2013)
8,21 осіб/км²

Федеральний округ Північно-західний
Економічний район Північний
Автомобільний код 35
Часовий пояс MSK (UTC+4)

Вологодська область (рос. Волого́дская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації, утворена 23 вересня 1937. Розташована на північному заході Європейської частини Росії.

Географічне положення, клімат, природа[ред.ред. код]

Вологодська область розташована на північному сході Східно-Європейської рівнини, рельєф тут горбкуватий — чергуються низовини (Прионезька, Молого-Шекснинська), пасма (Андогська, Бєлозерська, Кирилівська) і височини (Андомська, Вепсовська, Вологодська, Галицька, Верхневазька). На сході області — Північні Ували. Клімат помірно континентальний з холодною зимою (порівн. t січня −14)° і теплим літом (порівн. t липня +18°). Опадів досить багато — 500 мм на рік, випаровування набагато менше, тому область багата ріками, озерами й болотами.

Тут протікають великі ріки: Сухона із притоками Вологда й Двіниця, Юг з Лузою, Молога з Чагодощею, Шексна, верхів'я Унжи, Андома. На заході розташоване велике Рибінське водосховище, на заході озера: Біле, Кубенське й Воже. Онезьке озеро на півночі області з'єднує з Волгою Волго-Балтійський водний шлях. Рослинність типова для середньої й південної тайги. Ліси займають близько 2/3 території області, в основному ялинові. Ґрунти підзолисті й дерено-підзолисті, місцями болотні. Тваринний світ типовий для тайги: лось, бурий ведмідь, росомаха, заєць-біляк, лісова куниця, борсук, вовк, лисиця; птаха — сіра куріпка, тетерев, рябчик. У ріках і озерах водяться лосось, нельма, лящ, судак, окунь, щука та ін. Природа охороняється в національному парку «Російська Північ» і Дарвінському заповіднику.

З природних ресурсів основними є запаси деревини, великі запаси прісних вод, частина незначного гідроенергопотенціалу реалізована на Шекснинський ГЕС. Корисними копалинами область не багата — є родовища торфу, будівельних матеріалів, кухонної солі й мінеральних вод, у ріках зустрічається річкові перли, територія на кордоні з Архангельською й Кіровською областями перспективна до виявлення алмазних родовищ.

Соціальний портрет регіону[ред.ред. код]

За даними Незалежного інституту соціальної політики Росії 20032005 років:

  • Соціальні переваги: експортна спеціалізація промисловості, що забезпечує більш високі доходи бюджету регіону й населення провідного індустріального центру області — м. Череповця, згладжені галузеві розходження в заробітках і нижчий рівень бідності, знижене безробіття в цілому по області, відносно висока забезпеченість первинними послугами охорони здоров'я, дошкільного виховання й загальної освіти.
  • Соціальні проблеми: залежність економіки області від одного підприємства; найсильніша поляризація простору — концентрація населення, економічної активності й доходів у двох найбільших містах і їхніх приміських зонах на тлі демографічної й економічної деградації великої периферії; низька доступність якісних соціальних послуг для жителів периферії; проблеми якості населення, у тому числі знижене довголіття й народжуваність.

Населення[ред.ред. код]

Вологодська область стоїть на першому місці серед регіонів по частці російського населення в регіоні (96,56 %), випереджаючи незначно Тамбовську (96,47 %) і Брянську (96,34 %) області; і на третьому місці після Брянської й Архангельської областей по частці східнослов'янського населення (Брянська — 98,37 %, Архангельська — 98,03 %, Вологодська — 97,92 %).

Національний склад (2002):

а також 1857 татар, 987 грузин, 955 німців, 439 євреїв, 426 вепсів, 320 чеченців, 250 в'єтнамців. Вепси утворюють особливу категорію, тому що представляють корінний малочисельний народ фінно-угорської групи. Вони компактно мешкають у Бабаєвському (села Пяж'ярь — Пяжозеро, Куя, Пондал — Пондала, Кленовичи, Пяжелка, Шим'ярь — Шимозеро) та Витєгорському районах Вологодської області, також великі громади вепсів існують у м. Борісово-Судскоє та Ошта.

Вологодська область займає 2 місце у Північному федеральному окрузі за чисельністю населення, і 42 по Росії. По густоті населення (8,5 ос/км²) — 56 регіон у РФ, а за рівнем урбанізації (питома вага міського населення — 68 %) — 39 (без авт. округів, Москви й C-Петербурга) (2005).

Чисельність населення області через негативний природний приріст постійно зменшується.

Основні галузі промисловості[ред.ред. код]

Основною галуззю спеціалізації є чорна металургія — 62,7 %, на другому місці — електроенергетика — 7,9 %. За підсумками 2004 року на її частку припадає 17 % виробленого в країні прокату, 16 % — сталі, 11 % — мінеральних добрив, 14,5 % — підшипників кочення, 7 % — ділової деревини, 11,4 % — лляних тканин, 1,5 % від загального обсягу російського експорту — продукція вологодських підприємств (офіційні дані обласного Уряду).

Вологодська область сильно інтегрована у світову економіку. Зовнішньоторговельний обіг в 2004 році склав $3,082 млрд. Експортовано продукції на $2,741 млрд. За обсягом експорту на душу населення область займає 6 місце серед регіонів Росії й 2 місце в Північно-Західному федеральному окрузі. Товарна структура обласного експорту визначається, насамперед, продукцією промислових гігантів — підприємств чорної металургії, хімії, машинобудування: ВАТ «Сєвєрсталь», ВАТ «Череповецький сталепрокатний завод», ВАТ «Аммофос», ВАТ «Азот», ЗАТ «Вологодський підшипниковий завод». Коефіцієнт душового виробництва по прокату чорних металів — 20, по випускові аміаку синтетичного — 8,3, по вивозу деревини — 7,6.

Економічний ріст в області досягається в основному за рахунок чорної металургії, що ставить економіку області, її соціальну сферу, в пряму залежність від фінансово-економічного положення підприємств холдингу «Сєвєрсталь-Груп», розташованих на території області. Проте, область експортує значні обсяги продуктових товарів: молоко, птиця, м'ясо, відоме вологодське масло.

Збереглися дотепер деякі традиційні художні промисли: вологодське мереживо, найбільший центр мереживоплетіння в Росії — вологодське підприємство «Сніжинка»; унікальні промисли Великого Устюга — шемогодський різьблений берест і чорніння по сріблу.

Транспорт[ред.ред. код]

Відстань від Вологди до Москви — 497 км.

Автомобільний[ред.ред. код]

Головні регіональні шляхи:

Залізничний[ред.ред. код]

Станція «Вологда» — великий залізничний вузол. Напрямки: південне (Ярославль — Москва), західне (Череповець — Санкт-Петербург), північне (Архангельськ, Мурманськ, Сєверодвінськ, Котлас, Сиктивкар, Воркута, Сосногорськ), східне (Кіров — Єкатеринбург (Свердловськ) — Астана)

Авіаційний[ред.ред. код]

Водний[ред.ред. код]

Порт у м. Череповці — один з найбільших на Волго-Балтійському водному шляху. У причальної стінки довжиною більше 900 метрів можуть оброблятися річкові й змішаного плавання, «ріка-море», судна. У складі порту самохідний і несамохідний вантажний флот загальним тоннажем понад 61 тисячу тонн, буксирні теплоходи, плавмеханізація й портальні крани вантажопідйомністю від 5 до 40 тонн, пасажирський флот, відкриті й закриті складські майданчики.

Зв'язок[ред.ред. код]

  • Дротовий зв'язок: монополіст — Вологодська філія Відкритого Акціонерного Товариства «Північно-Західний Телеком»
  • Мобільний зв'язок: на території області працює три загальноросійські оператори. У порядку убування строку роботи й числа абонентів: «Мегафон», «МТС», «Білайн» Послуги мобільного зв'язку є на території практично всіх районів, але охоплення території нерівномірне — в основному промислово розвинений південь, а також центр і захід області; у східних районах мобільний зв'язок у ключових населених пунктах. Загальна кількість абонентів становить понад 600 тис. осіб.
  • Поштовий зв'язок: Управління федерального поштового зв'язку Вологодської області.

ЗМІ[ред.ред. код]

Обласні ЗМІ нечисленні.

  • Найбільша обласна газета — «Красний Сєвєр» (з 1917 г). Інші обласні газети: «Російський Сєвєр», «Наш регіон», «Прем'єр», «Хронометр»
  • Обласне телебачення представлене філією ВДТРК «Вологодське телебачення»
  • Радіо: «Трансміт», «Прем'єр», «Вологодське радіо»
  • Інформаційні агентства: Вологодський інформаційний центр, Новини Вологодської області

Адміністративний поділ і міста[ред.ред. код]

З 1 січня 2006 р. відповідно до Федерального закону № 131 «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації» на території Вологодської області утворено 372 муніципальних утворення:

  • 26 муніципальних районів
  • 2 міських округи
  • 22 міських поселення
  • 322 сільських поселення

Глави й депутати муніципальних утворень обираються прямим загальним голосуванням населення відповідних територій.

Міські округи[ред.ред. код]

Муніципальні райони[ред.ред. код]

Назва району Населення (2002) Районний центр Населення райцентру (2002)
Бабаєвський район 24 930 м. Бабаєво 12 604
Бабушкінський район 14 994 село Бабушкіно 4 105
Бєлозерський район 21 648 м. Бєлозерськ 10 975
Вашкінський район 10 002 село Ліпін Бор 3 845
Великоустюзький район 22 210 м. Великий Устюг 33 419
Верховазький район 16 346 село Верховаззе 5 206
Вожегодський район 18 976 смт Вожега 6 835
Вологодський район 50 956 м. Вологда 286 300
Витегорський район 31 757 м. Витегра 11 400
Грязовецький район 41 644 м. Грязовець 16 172
Кадуйський район 18 653 м. Кадуй 19 304
Кирилівський район 18 627 м. Кирилов 8 229
Кічменгсько-Городецький район 22 187 село Кічменгський Городок 6 754
Междуреченський район 7 641 село Шуйське 2 436
Нікольський район 26 461 м. Нікольськ 8 649
Нюксенський район 11 714 село Нюксениця 4 407
Сокольський район 14 951 м Сокол 27 020
Сямженський район 10 384 село Сямжа 3 932
Тарногський район 15 363 село Тарногський Городок 5 539
Тотемський район 26 392 м. Тотьма 10 531
Усть-Кубенський 9 350 смт Устье 4 148
Устюженський район 21 679 м. Устюжна 10 507
Харовський район 20 576 м. Харовськ 11 460
Чагодощенський район 15 624 смт Чагода 7 432
Череповецький район 40 871 м. Череповець 307 800
Шекснинський район 36 007 смт Шексна 15 947

Перша згадка про найдревніше місто Бєлозерські відноситься до 862 року. Залишки древнього городища розташовані за 18 км східніше сучасного міста Бєлозерська. За переказом, містом правив один із братів Рюріка, засновника династії російських царів Рюріковичей — князь Сінеус.

В XII столітті засновуються такі міста, як Вологда (перша згадка в історичних документах відноситься до 1264 року) і Великий Устюг (уперше згадується в літописі від 1212 як Устюг).

Більша частина міст сучасної Вологодської області була утворена в період адміністративної реформи Катерини ІІ (Череповець, Грязовець, Нікольськ і інші). Деякі міста з'явилися в ХХ столітті, у роки радянської влади: Сокол, Харовськ, Красавіно й інші.

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч
2007
Череповець 307,8 Молочне 8,6 (2003)
Вологда 286,3 Нікольськ 8,5
Сокол 40,9 Кирилів 8,1
Великий Устюг 32,1 Красавіно 8,0
Шексна 21,5 Чагода 6,9
Грязовець 15,5 Вохтога 6,8
Бабаєво 12,3 Кічменгський Городок 6,8 (2003)
Кадуй 11,4 Вожега 6,7
Витегра 11,0 Суда 5,7 (2003)
Харовськ 11,0 Тарногський Городок 5,5 (2003)
Бєлозерськ 10,4 Верховажже 5,2 (2003)
Тотьма 10,4 Кадніков 5,0
Устюжна 10,0

Культура, туризм[ред.ред. код]

Ряд міст і населених пунктів області: Бєлозерськ, Великий Устюг, Вологда, Устюжна, Тотьма й інші, — мають статус історичних і є музеями просто неба. Великий Устюг з 1999 року вважається батьківщиною російського Діда Мороза.

Провідні музеї: історико-архітектурні й художні музеї-заповідники Вологодський, Кирило-Бєлозерський, Велико-Устюгський; Тотемське й Череповецьке музейні об'єднання. Під Вологдою розташований архітектурно-етнографічний музей Вологодської області — Семенково.

Особливий інтерес представляють пам'ятники культової архітектури, у тому числі ансамблі Спасо-Прилуцького, Кирило-Бєлозерського та інших монастирів. Найзнаменитіший Ферапонтів монастир, завдяки фресковому ансамблю, виконаному в 1502 р. давньоруським художником Діонісієм, включений у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Вологодщина знаменита великою кількістю збережених пам'ятників дерев'яного зодчества. Однак, з різних причин, число й збереженість об'єктів дерев'яної архітектури неухильно знижується. Так, в 1963 р. згоріла церква Покрова Пресвятої Богородиці під Витегрою, безпосередній попередник знаменитого Преображенського храму Кізького цвинтаря.

В області добре налагоджений мисливсько-рибальський туризм, непогана база для розвитку т. зв. сільського туризму.

Вологодський край як частина Російської Півночі зумів зберегти значне число пам'ятників етнічної спадщини російського народу (пісні, сказання, билини, літописи). В XIX—XX століттях тут були «відкриті» кращі зразки фольклору, церковної й світської літератури. У побуті і культурному житті сучасного населення сіл і хуторів Вологодської області й сьогодні знаходять своє продовження традиції й промисли селянського укладу.

Область цікава своїми природними пам'ятниками. Так, за 70 км від Великого Устюга проти села Порог знаходиться знаменитий геологічний розлам — Опоки: високі, 60 метрові береги на крутому закруті ріки Сухони оголюють породи верхній пермі.

В області є три театри: Вологодський державний драматичний театр, Вологодський обласний театр ляльок "Теремок", Вологодський обласний театр юного глядача.

Спорт[ред.ред. код]

Область відома своїми спортсменами, що здобули славу російському спорту на міжнародних змаганнях.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]