Русаков Олександр Ісаакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Русаков Олександр Ісаакович
Народження 29 березня 1898(1898-03-29)
Сєвськ, Орловська губернія, Російська імперія
Смерть 20 вересня 1952(1952-09-20) (54 роки)
  Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Жанр портрет, пейзаж, жанрова картина
Навчання Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна
Діяльність художник
Член СХ СРСР

Олександр Ісаакович Русаков (29 березня 1898, Севськ, Орловська губернія — 20 вересня 1952, Ленінград) — радянський живописець і графік, член Ленінградського Союзу художників[1], представник ленінградської школи живопису.

Життєпис[ред. | ред. код]

Могила Олександра Русакова на Серафимовському цвинтарі Санкт-Петербурга.
Один з наймасивніших надгробків Єврейського кладовища у Глухові на Сумщині — гранітний монумент у вигляді Дерева Плачу (стовбур) з відрубаними гілками) на могилі Абрама Ісааковича Русакова

Олександр Ісаакович Русаков народився 29 березня 1898 року в місті Сєвську Орловської губернії, в сім'ї земського лікаря Ісаака Абрамовича Русакова та Софії Йосипівни (Ошерівни) Перської, уродженців Глухова[2][3]. Дід, Ошер Абрамович Перський, був власником фотоательє у Глухові. З 1900 року Олександр проживав із батьками в Петербурзі. Навчався у художника М. Ігнатьєва, потім у приватній художній школі Єлизавети Званцевої у Мстислава Добужинського, Леона Бакста, Кузьми Петрова-Водкіна. У 1918—1924 роках продовжив навчання в ПГСХУМ-ВХУТЕМАС-ВХУТЕІН, займався у Миколи Дубовського, Дмитра Кардовського та Олега Браза[4].

Був членом «Общини художників». Член-засновник товариства «Коло художників» (1926—1932). З 1932 року — член Ленінградського Союзу радянських художників. Брав участь у виставках із середини 1920-х років, експонуючи свої роботи разом із творами провідних майстрів образотворчого мистецтва Ленінграда. Писав портрети, краєвиди, жанрові картини, натюрморти. Працював у техніці масляного та темперного живопису. На початку власної творчості перебував під впливом французької школи живопису Поля Сезанна, Анрі Матісса та Альбера Марке. Олександр Русаков — визнаний майстер міського пейзажу. Він — автор графічних та живописних серій з видами Ленінграда та його околиць. У роки німецько-радянської війни залишався у Ленінграді, експонувався на блокадній виставці 1943 року. Персональні виставки творів Олександра Русакова були показані в Ленінграді (1957 року — в ЛОСХ та в 1984 році — в Будинку письменника ім. В. Маяковського) і в Петербурзі (1998, музей Анни Ахматової).

«Русаков належить до провідних представників так званої ленінградської школи 1920-1940-х, поряд з Миколою Тирсою, Миколою Лапшиним, Олексієм Успенським, Олександром Ведерніковим, Володимиром Грінбергом, Олександром Самохваловим та іншими художниками. Характерними рисами його творчості є повторюваність мотивів, камерність, ліризм, вільна, імпровізаційна манера письма з колористичними та пластичними узагальненнями»[5].

Олександр Русаков був одним із провідних представників ленінградської школи, що склалася наприкінці 1920-х — 1930-х років. Загальними характеристиками художників ленінградської школи, включаючи Олександра Ведернікова, вважаються: «широке бачення» — широта живописного прийому; значимість силуету; використання прозорих, сріблястих та м'яких тональних гам та розмитих контурів предметів. Пейзажі, написані майстрами ленінградської школи, відрізнялися тим, що художники найчастіше писали їх не з натури, а за спогадами, а також тим, що писали один і той же мотив, що постійно повторюється, — зазвичай, вид з вікна. «Переважно пейзажисти ленінградської школи постійно писали вигляд із вікна своєї майстерні»[6]. Найкраща частина творчої спадщини художника — пейзажі Ленінграда, які часто написані з вікна його будинку № 64 на Великому проспекті Петроградської сторони.

Помер Олександр Русаков 20 вересня 1952 року в Ленінграді на 55-му році життя. Похований на Серафимовському цвинтарі.

Картини Олександра Русакова знаходяться у Державному Російському музеї, Державній Третьяковській галереї, у музеях Саратова, Пермі, Пскова, Одеси, Брянська, у приватних зібраннях України, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Росії та інших країн, а також у Петербурзі у зібраннях спадкоємців художника.

Родина[ред. | ред. код]

  • Дружина — художник і графік Тетяна Ісідорівна Купервассер (1903—1972).
    • Син — доктор мистецтвознавства Юрій Олександрович Русаков (1926—1995). Його дружина — доктор мистецтвознавства Алла Олександрівна Русакова (уроджена Єльяшевич, 1923—2013), донька економіста Олександра Єльяшевича.
      • Онук — Олександр Юрійович Русаков (нар. 1957) — мовознавець, доктор філологічних наук, професор кафедри загального мовознавства Санкт-Петербурзького державного університету[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Александр Русаков. 1898—1952. Каталог выставки. — Санкт-Петербург: «Серебряный век», 1998. — с.3.
  2. Назарова В. В. Фрагменти біографій найяскравіших представників єврейської общини м. Глухова XIX — початку XX століття, чиї надгробки на могилах збереглися на глухівському єврейському кладовищі // Сіверянський літопис. 2019. — № 2. — С. 89–96.
  3. Вера Назарова «От Глухова до Эрмитажа». Архів оригіналу за 15 червня 2017. Процитовано 26 лютого 2019.
  4. Юбилейный справочник выпускников Санкт-Петербургского академического института живописи, скульптуры и архитектуры имени И. Е. Репина Российской Академии художеств за период с 1915 по 2005 год сведений о Русакове не содержит. См.Юбилейный Справочник выпускников Санкт-Петербургского академического института живописи, скульптуры и архитектуры имени И. Е. Репина Российской Академии художеств. 1915—2005. — Санкт Петербург: «Первоцвет», 2007. ISBN 978-5-903677-01-6.
  5. ARTinvestment.RU / Выставки произведений искусства / «Александр Русаков (1898—1952). Живопись» в Санкт-Петербурге. Архів оригіналу за 6 травня 2013. Процитовано 2 травня 2012.
  6. Див. Владимир Гринберг. Москва : Скорпион, 2008. С. 43.
  7. Личная страница А.Ю. Русакова. Архів оригіналу за 9 січня 2018. Процитовано 17 грудня 2017.

Література[ред. | ред. код]

  • Александр Русаков. М., Скорпион, 2008.
  • А. И. Струкова. Ленинградская пейзажная школа. 1930-е — первая половина 1940-х. М.: «Галарт», 2011.
  • Герман М. Ю. Александр Русаков. — М: Советский художник, 1989.
  • Александр Русаков. 1898—1952. Каталог выставки. — Санкт-Петербург: «Серебряный век», 1998.
  • Matthew Cullerne Bown. A Dictionary of Twentieth Century Russian And Soviet Painters. 1900 — 1980s. — London: Izomar Limited, 1998.
  • Юбилейный Справочник выпускников Санкт-Петербургского академического института живописи, скульптуры и архитектуры имени И. Е. Репина Российской Академии художеств. 1915—2005. — Санкт Петербург: «Первоцвет», 2007. ISBN 978-5-903677-01-6.