Анрі Матісс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анрі Матісс
фр. Henri Matisse
Portrait of Henri Matisse 1933 May 20.jpg
фото 1933 року
Дата народження 31 грудня 1869(1869-12-31)
Місце народження Като-Камбрезі
Дата смерті 3 листопада 1954(1954-11-03) (84 роки)
Місце смерті Ніцца
Національність француз
Громадянство Франція Франція
Навчання В. Бугро, Г.Ферьє, Гюстав Моро
Напрямок фовізм
Роки творчості 1900 — 1952
Твори натюрморти, портрети, побутові картини

Анрі́ Маті́сс (фр. Henri Matisse, 31 грудня 1869 — 3 листопада 1954) — французький художник, скульптор, графік, майстер декоративного мистецтва, один з найоригінальніших представників образотворчого мистецтва початку 20 століття. Малював портрети, жанрові картини, натюрморти, картони для вітражів і гобеленів.

Біографія[ред.ред. код]

Анрі Еміль Бенуа Матісс народився в Ле Като-Камбрезі на півночі Франції. Він був старшим сином у родині Еміля Матісса і Анни Жерар. Його дитячі роки пройшли в сусідньому містечку Боен-ан-Вермандуа, де його батько, торговець зерном, тримав крамницю. Мати захоплювалася розписом кераміки.

З 1882—1887 рр. Анрі навчався в середній школі і, після неї, навчався у ліцеї Henri-Martin. У 1887 він виїхав до Парижа вивчати юриспруденцію в Школі юридичних наук. У серпні 1888, після закінчення навчання, 18-річний Анрі отримав право працювати за цією спеціальністю. Він повертається в маленьке містечко Сен-Кантен і починає працювати помічником адвоката.

Загальна характеристика творчості[ред.ред. код]

У його роботах переважають яскраві кольори, що підкреслюють святкову барвистість світу. Розробляв орнаменти, лінійні арабески; основними об'єктами зображення були одаліски (жінки з гарему), купальниці й танцівниці; пізні роботи являють собою чисті абстракції, як, наприклад, його колажі з різнобарвних паперів різної форми або візерунки 1949 — 1951 для оформлення каплиці Домініканського жіночого монастиря недалеко від Ніцци.

Основні картини художника[ред.ред. код]

  • Відкрите вікно, 1905, полотно, олія, приватна колекція
  • Портрет пані Матісс, 1905, Музей Statens Kunst в Копенгагені
  • Радість життя, 1905—1906
  • Танок, 1909, полотно, олія, Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку
  • Танок, 1910, полотно, олія, Ермітаж у Санкт-Петербурзі
  • Жовті фіранки, 1914—1915, полотно, олія, приватна колекція
  • Урок музики, 1917
  • Рожевий акт, 1935, полотно, олія, художній музей у Балтіморі
  • Ікар, 1947, ілюстрація для книжки Jazz
  • Блакитний акт IV, 1952, гуаш на папері, музей Матісса в Ніцці
  • Сієста
  • Золота рибка
  • Мікаела
  • Пишність, спокій, блаженство
  • Десерт
  • Люкс
  • Ідіотизм

Навчання[ред.ред. код]

У 1889 у нього стався напад апендициту. Коли він одужував після операції, мати купила йому приладдя для малювання. Тоді юний Анрі вперше почав писати — під час двомісячного перебування в лікарні він копіював кольорові листівки. Це його так захопило, що він, на жаль свого батька, вирішив стати художником. Анрі записався в школу малюнка Кантіна де ля Тур (фр. Ecole Quentin de la Tour), призначену для креслярів текстильної промисловості.

У 1891 Анрі знову приїхав до Парижа. Він вступив до Академії Жюліана, де навчався у Бугро — майстра салонного мистецтва.

Худ. Вільям Бугро. Алегорія Ночі.

З 1892 року Матісс перебрався до Парижу. Серед його вчителів — В. Бугро́, Г. Фер'є, пізніше — Гюстав Моро. Відомо, що Моро не обтяжував учнів копіюванням зразків мистецтва і нудними нотаціями. Можливо, саме це і приваблювало майбутнього лідера художиків-дикунів (фовісти в перекладі з французької — дикуни).

У 1893 він перейшов до Школи вишуканих мистецтв, де займався в майстерні у Гюстава Моро. Анрі копіював твори старих французьких і голландських майстрів. Там він познайомився з юним Альбером Марке і Жоржем Руо, а також з Камуеном, Мангеном і бельгійським художником Евенепулом.

Моро помер у 1898 році, і Матісс одразу покинув його навчальний клас. Ані академічно налаштований Вільям Бугро, ані схиблений на фантазійних образах і коштовностях Моро не мали впливу на художню манеру Матісса. Від Бугро Матісс заразився лише безкінечним повторенням оголених жіночих фігур.

Якось на допитливі опитування художник роздратовано відповів: я не малюю жінок, я малюю картини. Фраза слугує свідченням деякого відриву художньої манери майстра від реальності і реальних моделей і переходу до схематичного відтворення дійсності.

Мандри Матісса[ред.ред. код]

Серед подорожей Матісса — мандри в Німеччину, Іспанію, Алжир, Марокко, Російську імперію. В Мюнхені відбулася виставка ісламського мистецтва, яке цікавило Матісса, хоча й дещо поверхнево. Він брав від нього лише декоративну складову, яку використовував в своїх картинах (арабські килими, арабський одяг, кераміка тощо). Оригінальну ісламську архітектуру і витвори мистецтва він спостерігатиме в Алжирі і Макокко. В останньому він мандрував двічі у 1912 та 1913 роках.

Матісс і Росія[ред.ред. код]

Матісс мав великі проблеми з зором і тому його приваблювали геометричні, спрощені, майже схематичні форми мистецтва. Під час подорожі у 1911 році в Російську імперію художник хвалив схематичні форми російських ікон, чим полонив жадібних до похвал російських прихильників. Для російського багатія і колекціонера Сергія Щукіна Матісс виконав декоративні панно «Танок» та «Музика», що нагадували дитячі малюнки схематичними фігурами людей і монотонними фарбами.

Пізніше, після мільйонної еміграції росіян в Західну Європу після перевороту більшовиків у 1917 році, він зустрів Лідію Делекторську. Росіянка Делекторська стала секретарем митця і прихильницею його мистецтва на довгі десятиліття. Саме вона дарувала Москві твори художника, серед яких картини, малюнки, книги з ілюстраціями Матісса, навіть його пензлі і палітру.

Матісс і декоративно-ужиткове мистецтво[ред.ред. код]

Деякий час Матісс робив спроби проектувати одяг. Його спідниці в стилі Арлекін носила секретар Лідія Делекторська, що довго слугувала однією з моделей для нього.

В кінці 1940-х років Матісс зробив картони для вітражів каплиці Трояндового вінця в місті Ванс, що була спроектова і побудована на його кошти.

Музей Матісса в Като-Камбрезі́[ред.ред. код]

Матісс як художник книги[ред.ред. код]

Добрий малювальник, Матісс неодноразово звертався до створення світлин для книжок. Серед авторів, твори яких ілюстрував художник — поет П'єр де Ронсар («Обрана любовна лірика», 1948 р.), Карл Орлеанський («Поеми», 1950 р.), Г. Монтерлан («Пасіфая», 1944 р.)

Факти[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Matisse: Life and Painting
  • ГМИИ, каталог картинной галереи, М., Изобразительное искусство, 1986, (рос.)
  • Сборник «Этюды о картинах», ГМИИ, М., 1986 (рос), статья Е. Георгиевской «Раковина на чёрном мраморе» Анри Матисса.
  • Турчин В. С. «По лабиринтам авангарда», М., издательство МГУ, 1993 (рос.)

Література[ред.ред. код]

  • Gaston Diehl, Henri Matisse Matisse, Publié par Hyperion Press, 1953, 47 pages
  • Henri Matisse, Écrits et propos sur l'art, texte, notes et index établis par Dominique Fourcade, Hermann, 1972
  • Claudine Grammont, Matisse-Marquet, correspondance, 1890-1908, Lausanne, La Bibliothèque des Arts, 2008, 216 p. (ISBN 2884531483)Paris
  • Claudine Grammont, Correspondances entre Charles Camoin et Henri Matisse, Lausanne, La Bibliothèque des Arts, 2001, 130 p. (ISBN 2884530371)Paris
  • Henri-Matisse, Elie Faure, Jules Romains, Charles Vildrac, Henri Matisse, Publié par G. Crès, 1920, 1975 48 pages
  • Lawrence Gowing Matisse, Publié par Oxford University Press, 1979, (ISBN 0-19-520157-4 et 9780195201574)
  • Françoise Gilot Matisse et Picasso Publié par Éditions Robert Laffont, Paris, 1991 (ISBN 2-264-04328-8) 352 pages
  • Jean Guichard-Meili, Henri Matisse: Matisse, publié par Club France Loisirs, 1986 (ISBN 2-7242-2982-7 et 9782724229820)
  • Gilles Néret, Matisse, Taschen 1997 (ISBN 3-8228-8276-3 et 978-382288276-4) 256 pages,
  • Barnes Foundation, De Cézanne à Matisse : chefs-d'œuvre de la Fondation Barnes, publié par Gallimard/Electa, 1993 (ISBN 2-07-015014-3 et 9782070150144) 317 pages
  • Henri Matisse, André Rouveyre, Hanne Finsen, Matisse Rouveyre : correspondance, publié par Flammarion, 2001 (ISBN 2-08-010183-8 et 9782080101839) 667 pages
  • René Percheron Christian Brouder, Matisse de la couleur à l'architecture, Citadelles et Mazenod 2002 (ISBN 2-85088-182-1)
  • Jacqueline Duhême. Petite main chez Henri Matisse. Paris : Gallimard jeunesse, 2009, 64 p. (ISBN 978-2-07-062047-0)
  • Hilary Spurling, Matisse inconnu 1869/1908 biographie, Seuil avril 2001 pour la traduction française, original 1998 Hilary Spurling, 510 p. (ISBN 978-2-02-034987-1)
  • Hilary Spurling, Matisse le maître 1909/1954 biographie, Seuil février 2009 pour la traduction française, original 2005 Hilary Spurling,570 p. (ISBN 978-2-02-034988-8)
  • Dictionnaire Bénézit, Dictionnaire critique et documentaire des peintres,sculpteurs, dessinateurs et graveurs de tous les temps et de tous les pays, vol. 9, éditions Gründ, janvier 1999, 13440 p. (ISBN 2700030192), p. 357-363
  • Louis Aragon : Henri Matisse, roman, Gallimard, 1971

Посилання[ред.ред. код]