Сакраментальний союз

Ця стаття стосується теми
Лютеранство
Троянда Лютера
Походження Раннє християнство Християнство в Римській Імперії Католицтво Реформація Протестантизм
Книга злагоди Апостольський символ віри Нікейський символ віри Афанасіївський символ віри Аугсбурзьке сповідання Апологія Ауґзбурзького віросповідання Малий катехізис Мартіна Лютера Великий катехізис Мартіна Лютера Шмалькальдські статті Про владу і примат папи Формула Злагоди
Богослів'я Богослів'я Мартіна Лютера П'ять основ протестантського богослів'я Sola scriptura Sola fide Sola gratia Solus Christus Soli Deo gloria Закон і Євангеліє Христологія Свячення Два царства Теологія хреста Священство усіх вірних Божественне Провидіння Лютеранське вчення про Діву Марію Сакраментальний союз Лютеранство і гомосексуальність
Таїнства й обряди Хрещення Євхаристія Сповідь Конфірмація Вінчання Єлеопомазання Ординація Лютеранські гімни Церковна музика в лютеранстві Лютеранське мистецтво
Організація Конфесійна євангелічна лютеранська конференція Глобальний конфесійний і місіонерський лютеранський форум Міжнародна лютеранська рада Всесвітня лютеранська федерація Список лютеранських деномінацій Лютеранство у світі
Історія 95 тез Початок Реформації Реформація Криптолютерани Гнесіолютерани Лютеранська ортодоксія Пієтизм Гауґеанство Лестадіанство Фінське пробудження (релігійний рух) Старолютеранство Неолютеранство Високоцерковне лютеранство Конфесійне лютеранство
Лютеранство в Україні Німецька євангелічно-лютеранська церква України (НЄЛЦУ) Синод Євангелічно-Лютеранських Церков України Українська Лютеранська Церква (УЛЦ) Німецька євангелічно-лютеранська громада (Київ) Кірха Святої Катерини (Дніпро) Кірха Святої Катерини (Київ) Кірха Святого Вознесіння (Харків) Кірха Святої Катерини (Поділ) Кірха Христа Спасителя (Бердянськ) Лютеранська кірха (Житомир) Лютеранська кірха (Луцьк) Нойбурзька кірха Петропавлівська кірха (Полтава) Центральний лютеранський кафедральний собор України Св. Павла Лікарня лютеранської громади Школа св. Мартіна
Місіонери Бартоломей Ціґенбальґ Вільгельм Зілер Ганс Еґеде Ганс Шредер Йоганн Генріх Калленберґ Йоганн Філіпп Фабріціус Йоганн Флірль Джон Крістіан Фредерік Гаєр Карл Ґрауль Крістіан Кайзер Ларс Ольсен Скрефсруд Людвіґ Інґвер Номменсен Мартти Раутанен Онесімос Несіб Пауль Улаф Боддінґ Теодор Ярчук
Перекладачі Библії Мартін Лютер Касіодоро де Рейна Якуп Даль Вільям Тіндейл Джон Роджерс Йозеф Рогачек Йоганнес Аветаранян Ґюдбрандур Торлакссон Пауль Еґеде Отто Фабріціус Олаус Петрі Лаурентіус Петрі Неріціус Примож Трубар Юрій Далматин Себастіан Крель Мікаель Аґрікола Станіслав Раполіоніс Лаврентій Андрее Ганс Таусен Йонас Бреткунас Антоніо Бручолі Матей Бел Йоганн Ернст Ґлюк Вільям Ф. Бек
Богослови Мартін Лютер / Катаріна фон Бора Філіпп Меланхтон Йоганн Буґенгаґен Юстус Йонас Йоганнес Бренц Маттіас Флаціус Мартін Хемніц Йоганн Ґергард Абрагам Калов Йоганн Андреас Квенштедт Йоганн Вільгельм Баєр Філіпп Якоб Шпенер Давид Голлац Авґуст Герман Франке Генріх Мельхіор Мюленберґ Фрідріх Шлейєрмахер Ларс Леві Лестадіус Чарльз Портерфільд Краут Карл Фердінанд Вільгельм Вальтер Фредерік Вільям Штелльгорн Серен К'єркегор Рудольф Отто Ернст Трьольч Рудольф Карл Бультман Пауль Тілліх Герман Зассе Дітріх Бонхеффер Вольфгарт Паненберґ

Сакраментальний союз (лат. unio sacramentalis; нім. sakramentalische Vereinigung) — лютеранське богословське вчення про реальну присутність тіла і крові Христа в християнській Євхаристії (див. Євхаристія в лютеранстві).

Тип союзу

Сакраментальний союз відрізняється від інших «союзів» у богослов'ї, таких як «особистий союз» двох природ в Ісусі Христі, «містичний союз» Христа і його Церкви, а також «природний союз» в людській особі тіла і душі. Подібним до особистого союзу вбачається аналог поєднання двох досконалих природ в особі Ісуса Христа, в якому обидві природи залишаються окремими: цілісність хліба і вина зберігається, хоча і з'єднується з тілом і кров'ю Христа.

У сакраментальному союзі освячений хліб з'єднується з тілом Христа, а освячене вино з'єднується з кров'ю Христа в силу первісного встановлення Христа, в результаті чого кожен, хто їсть і п'є ці «елементи» — освячений хліб і вино — насправді їсть і п'є також фізичне тіло і кров Христа. Лютерани стверджують, що те, що вони вважають біблійною доктриною manducatio indignorum («поїдання недостойного»), підтримує цю доктрину, а також будь-яку іншу доктрину, що стверджує реальну присутність. Manducatio indignorum — це твердження, що навіть невіруючі, які їдять і п'ють в Євхаристії, насправді їдять і п'ють тіло і кров Христа[3]. Цей погляд був висунутий Мартіном Лютером у його «Сповіді про Вечерю Христову» 1528 року:

Чому ж тоді ми не повинні більше говорити під час Вечері: «Це є Тіло Моє», хоча хліб і тіло — це дві різні субстанції, а слово «це» вказує на хліб? Тут також з двох видів предметів відбулося з'єднання, яке я назву «сакраментальним з'єднанням», тому що Тіло Христове і хліб даються нам як таїнство. Це не є природний чи особистий союз, як у випадку з Богом і Христом. Це також, можливо, інший союз, ніж той, який має голуб зі Святим Духом, або полум'я з ангелом, але це також, безсумнівно, сакраментальний союз.

Це стверджується у Віттенберзькій конкордації 1536 року та у Формулі злагоди. Формула злагоди поєднує цей термін зі зворотом («в, з і під формами хліба і вина»), що використовується серед лютеран для подальшого визначення їхньої точки зору:

Причина, по якій, крім виразів Христа і св. Павла (хліб на Вечері є Тіло Христове або причастя Тіла Христового), вживаються також форми: під хлібом, з хлібом, в хлібі [присутнє і пропонується Тіло Христове], полягає в тому, що за допомогою них можна відкинути папістську транссубстанцію і вказати на таїнственне з'єднання незмінної суті хліба і Тіла Христового.