Саморобний вибуховий пристрій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Контрольований вибух СВП американськими розмінувальниками (EOD). Ірак. 3 квітня 2007
БТР Cougar після підриву на потужному СВП (вагою 130–220 кг) в провінції Анбар в Іраку, весь екіпаж вижив. 7 вересня 2007
Результати підриву смертником СВП, встановленого на автомобілі. Багдад. 2007
Цивільний автомобіль-пікап, оснащений саморобним вибуховим пристроєм, виготовленим кустарно з артилерійських снарядів та каністрами з бензином. Багдад

Саморобний вибуховий пристрій (СВП) (англ. Improvised explosive device (IED), нім. Unkonventionelle Spreng- und Brandvorrichtung (USBV), рос. Самодельное взрывное устройство (СВУ) — вибухові предмети, вироблені індивідуально або групою осіб, завдяки хімічним сполукам різних компонентів, а також промислового виробництва, різної форми і розмірів, що за своїми характеристиками призначені для ураження людей, тварин, пошкодження різних об'єктів, техніки, будівель тощо дією вибухової хвилі чи уламків, які отримали напрямок руху в результаті їх термічного розкладу.

Під вибуховими речовинами господарської діяльності потрібно розуміти предмети промислового виробництва у вигляді шашок різної форми і розмірів, що за своїми конструктивними особливостями призначені для використання в народному господарстві — підривання пластів ґрунту, твердих порід у кар'єрах тощо. Саморобні вибухові пристрої також виготовляються з промислово виготовлених звичайних військових вибухових речовин чи боєприпасів, таких як артилерійські снаряди, авіаційні бомби, ручні та протитанкові гранати, прикріплених до механізму детонатора. Придорожні бомби — поширене використання саморобних вибухових пристроїв.

СВП можуть бути використані у терористичних діях або в нетрадиційній і партизанській війні або командос у ході військових дій. В іракській війні СВП були широко використані проти очолюваних США коаліційних сил, і до кінця 2007 року вони стали причиною приблизно 63% смертей коаліції в Іраку. Вони також використовуються в Афганістані повстанськими групами, і викликали більше 66% жертв коаліції в сучасній афганській війні.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Керівництво із підривних робіт. Військове видавництво. Москва 1969 р. Затверджено нач.інж.войск МО СРСР 17.07.1967г.
  • Бульба Тарас Миколайович. Виявлення, попереднє дослідження та вилучення саморобних вибухових пристроїв: Дис… канд. наук: 12.00.09 — 2009.

Посилання[ред.ред. код]