Саморобний вибуховий пристрій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Контрольований вибух СВП американськими розмінувальниками (EOD). Ірак. 3 квітня 2007
БТР Cougar після підриву на потужному СВП (вагою 130–220 кг) в провінції Анбар в Іраку, весь екіпаж вижив. 7 вересня 2007
Результати підриву смертником СВП, встановленого на автомобілі. Багдад. 2007
Цивільний автомобіль-пікап, оснащений саморобним вибуховим пристроєм, виготовленим кустарно з артилерійських снарядів та каністрами з бензином. Багдад

Саморобний вибуховий пристрій (СВП) (англ. Improvised explosive device (IED), нім. Unkonventionelle Spreng- und Brandvorrichtung (USBV), рос. Самодельное взрывное устройство (СВУ) — вибухові предмети, вироблені індивідуально або групою осіб, завдяки хімічним сполукам різних компонентів, а також промислового виробництва, різної форми і розмірів, що за своїми характеристиками призначені для ураження людей, тварин, пошкодження різних об'єктів, техніки, будівель тощо дією вибухової хвилі чи уламків, які отримали напрямок руху в результаті їх термічного розкладу.

Під вибуховими речовинами господарської діяльності потрібно розуміти предмети промислового виробництва у вигляді шашок різної форми і розмірів, що за своїми конструктивними особливостями призначені для використання в народному господарстві — підривання пластів ґрунту, твердих порід у кар'єрах тощо. Саморобні вибухові пристрої також виготовляються з промислово виготовлених звичайних військових вибухових речовин чи боєприпасів, таких як артилерійські снаряди, авіаційні бомби, ручні та протитанкові гранати, прикріплених до механізму детонатора. Придорожні бомби поширене використання саморобних вибухових пристроїв.

СВП можуть бути використані у терористичних діях або в нетрадиційній і партизанській війні або командос у ході військових дій. В іракській війні, СВП були широко використані проти очолюваних США коаліційних сил, і до кінця 2007 року вони стали причиною приблизно 63% смертей коаліції в Іраку. Вони також використовуються в Афганістані повстанськими групами, і викликали більше 66% жертв коаліції в сучасній афганській війні.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Керівництво із підривних робіт. Військове видавництво. Москва 1969 р. Затверджено нач.інж.войск МО СРСР 17.07.1967г.
  • Бульба Тарас Миколайович. Виявлення, попереднє дослідження та вилучення саморобних вибухових пристроїв: Дис… канд. наук: 12.00.09 — 2009.

Посилання[ред.ред. код]