Коктейль Молотова
Кокте́йль Мо́лотова, інші назви бо́мба Мо́лотова, бензи́нова бо́мба — це загальна назва найпростіших саморобних вибухових пристроїв на основі легкозаймистої суміші (бензину, розчинника, спирту тощо). Оскільки таку бомбу легко виготовити, її часто використовують під час партизанських та вуличних війн, акцій громадянської непокори.
Зміст |
Історія назви [ред.]
Цю назву запалювальній суміші дали фіни під час радянсько-фінської війни, і нарекли її «на честь» тогочасного радянського міністра закордонних справ В'ячеслава Молотова.
Узимку 1939–1940 років Радянський Союз вперше почав скидати на села Фінляндії касетні запалювальні бомби РРАБ-3. Бомба була довжиною 2,25 метра і діаметром 0,9 метра. Містила 60 маленьких запалювальних бомб. За рахунок хвостового оперення бомба крутилася при падінні, відцентровою силою розкидаючи маленькі бомби.
На обурення міжнародної спільноти Молотов відгукнувся запереченням цього факту і натомість сказав, що Росія з літаків не бомбить Фінляндію, а скоріше скидає голодуючим фінам продовольство. Відтак фіни прозвали радянську авіаційну бомбу РРАБ-3 «Хлібними кошиками» Молотова. Свої запальні пляшки фіни за аналогією назвали «коктейль Молотова». Спочатку назва вживалася тільки до палаючої суміші безпосередньо, але скоро назва закріпилася за виробом з пляшки з горючою сумішшю. Існує альтернативна думка щодо історії назви, згідно з якою «коктейль Молотова» спочатку називався «коктейль для Молотова». З плином часу, а також, можливо, внаслідок спотворень при перекладі з однієї мови на іншу назва трансформувалася і перетворилося на «коктейль Молотова».
Ці назви прижились у багатьох мовах і дійшли до наших днів.
Однак, саморобні протитанкові гранати з пляшок з горючою сумішшю — не фінський винахід. Вперше вони були застосовані в у 1936 році в ході громадянської війни в Іспанії. За їхньою допомогою в бою під містом Сесенья за 30 км від Мадрида фалангісти відбили атаку республіканської танкової колони.
Застосування [ред.]
Перед застосуванням пляшки пробку, зазвичай з вкладеною ганчіркою, змочують горючою речовиною, підпалюють і пляшку кидають в ціль. При попаданні в ціль скляна пляшка розбивається, горюча суміш розливається поверхнею і запалюється від палаючої пробки. «Коктейлі Молотова» застосовують головним чином проти автомобілів та бронетехніки. При кидку основною метою є потрапляння палаючої рідини в моторне відділення. Використання пов'язане з ризиком для життя через необхідність підібратися до мети на відстань кидка. В цілому ефективність пляшкових атак проти бронетехніки невелика — для ураження двигуна необхідно влучити у вентиляційні решітки позаду від башти, а для цього потрібно перебувати збоку або ззаду від танка, що зазвичай можливо тільки в умовах міської герильї, або кинувши пляшку з окопу, який в цей момент перетинає танк. Під час Другої світової війни вентиляційні решітки танків стали закривати рабицею. Відповідно пляшки пружинили і, не розбиваючись, скочувалися з танка. Сучасні танки забезпечені надійними засобами захисту від пляшок з горючою сумішшю, хоча пошкодження вогнем зовнішніх деталей танка може привести до зниження його боєздатності.
Рецептура [ред.]
Принцип дії коктейля Молотова схожий з запалювальним боєприпасом. Горюча суміш розливається по поверхні і запалюється або палаючим сірником (ганчіркою), або самозапалюється від контакту з киснем повітря. Найпоширеніші рецептури запалювальної суміші:
- рецептура Че Гевари — 3/4 бензину на 1/4 мастила
- рецептура Вазовського — 2/4 бензину, 1/4 мастила, 1/4 етилового спирту + 10-20 грам сухої суміші дрібних алюмінієвих і залізних ошурок в тонкостінній скляній ампулі
- фінська рецептура — до бензину додають 10-20 мл гудрону
- радянська рецептура — рівні частини бензину, гасу і лігроїну, запал — тонкостінна ампула з сумішшю сірчаної кислоти, бертолетової солі і цукрової пудри
- французька рецептура — бензин і ацетон змішують в пропорції 1:1, додають 50 мл скипидару, потім поступово розчиняють у суміші подрібнений пінополістирол до утворення густого сиропу
- турецька рецептура — 70% бензину, 10% парафіну, 20% мастила.
