Сарма-Соколовський Микола Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Са́рма-Соколо́вський Мико́ла Олекса́ндрович ( • 19 травня 1910, с. Хороше (Петропавлівський район) Павлоградського повіту Катеринославської губернії (тепер Петропавлівський район, Дніпропетровська область) — 9 серпня 2001, Новомосковськ, Дніпропетровська область) — бандурист, поет, художник, священик.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в родині священика.

Навчався в Миргородській художньо-керамічній школі імені Миколи Гоголя.

В Миргороді перейняв гру на бандурі від кобзаря Івана Яроша, з яким кобзарював.

В 1929 р. арештований Дніпропетровським ГПУ. На початку 1930 р. засуджений на 5 років заслання на Соловки за причетність до СУМу (покарання відбував в Карелії).

У 1942 р. навчався на Пастирських курсах Української Автокефальної Православної Церкви, єпископом Мстиславом рукоположений в диякони, а єпископом Сильвестром — у священники.

Був пов'язаний з підпіллям ОУН. Наприкінці 1944 р. знову арештований кагебістами, але втік при перевезенні в'язнів. Приєднався до підпілля ОУН і активно діяв у ньому понад два роки. У травні 1948 р. потрапив у засідку кагебістів, трибунал засудив його до страти. Сидів у камері смертників 15 років. Далі розстріл замінили на 25 років ув'язнення.

На каторзі сам виготовив собі бандуру (а згодом ще кілька), грою та співом розважав друзів-каторжан. Згодом навчив їх кобзарського мистецтва, спершу таємно, а потім (після смерті Сталіна) уже дещо вільніше. Спільно політв'язні виготовили ще кілька бандур і створили ансамбль бандуристів ГУЛАГу м. Інти. В цьому ансамблі серед інших грав Степан Мацура, а керував ним згодом бандурист Олег Гасюк. На засланні була також створена капела бандуристів каторжан, заснована братами Богданом і Романом Жеплинськими та хормейстром Надією Цюцюрою в селищі Торба Зирянського району Томської області. В цій капелі грала-співала, розважаючи друзів по нещастю, Наталія Сінгалевич (19111998), яка на каторжних роботах Сибіру відбула 16 років покари, тільки за те, що була дружиною славного бандуриста Галичини Юрія Сінгалевича.

Сприяв створенню товариства «Просвіта», первинних організацій Української республіканської партії, Народного руху України.

Книги[ред.ред. код]

  • Срібне перо соколиного лету: Поезії. — К.-Херсон: Просвіта, 2009. — 110 с. — ISBN 978-966-2133-24-0

Посилання[ред.ред. код]