Семигір'я (Олександрійський район)
| село Семигір'я | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Кіровоградська область |
| Район | Олександрійський район |
| Громада | Великоандрусівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA35080010200068855 |
| Облікова картка | Облікова картка |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1860 р. |
| Населення | 128 |
| Поштовий індекс | 27532 |
| Телефонний код | +380 5236 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°00′40″ пн. ш. 32°54′05″ сх. д. / 49.01111° пн. ш. 32.90139° сх. д.Координати: 49°00′40″ пн. ш. 32°54′05″ сх. д. / 49.01111° пн. ш. 32.90139° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
138 м |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Семигір'я | |
 Семигір'я | |
| Мапа | |
| |
Семигі́р'я — село в Україні, у Великоандрусівській сільській громаді Олександрійського району Кіровоградської області. Населення становить 128 осіб.
На північному заході межує зі Стецівкою Чигиринського району, на північному сході — з Великою Андрусівкою, на півдні — з селом Глинськ Кіровоградської області.
Село Семигір'я неодноразово згадується в автобіографічному романі Юрія Горліса-Горського (1898—1946) «Холодний Яр» (1932): «Товариство охоче підпорядкувалося Холодному Ярові. У складі його штабу — деякі члени колишнього коцуровського ревкому. Хлопці мають широкі зв'язки у Чигирині. Мають замір, піднявши Суботів, Новоселицю, Івківці, а з другого боку Стецівку та Семигір'я, захопити Чигирин».
Автор описує виступ 1920 року семигірян разом із сусідами-стецівчанами проти більшовицьких карателів (село було підпалене, від рук російських зайд загинуло 7 мешканців Семигір'я). Ю. Горліс-Горський зазначає, що на час національно-визвольної війни в Україні 1918—1923 років Семигір'я, як і сусіднє c.Стецівка, вважалися дуже великими селами.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 202 особи, з яких 79 чоловіків та 123 жінки[1].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 128 осіб[2].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| Українська | 96,09 % |
| Російська | 2,34 % |
| Молдовська | 0,78 % |
| Румунська | 0,78 % |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||
| |||||
|
Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |