Сехізмундо Морет
Сехізмундо Морет ісп. Morat | ||
| ||
---|---|---|
1 грудня 1905 — 6 липня 1906 року | ||
Монарх: | Альфонс XIII | |
Попередник: | Еухеніо Монтеро Ріос | |
Наступник: | Хосе Лопес Домінгес | |
30 листопада — 4 грудня 1906 року | ||
Попередник: | Хосе Лопес Домінгес | |
Наступник: | Антоніо Гонсалес де Агілар-і-Корреа | |
21 жовтня 1909 — 9 лютого 1910 року | ||
Попередник: | Антоніо Маура | |
Наступник: | Хосе Каналехас | |
Народження: |
2 червня 1836[1] Кадіс, Андалусія, Іспанія | |
Смерть: |
28 січня 1913[1] (76 років) Мадрид, Іспанія | |
Поховання: | цвинтар Сан-Ісідроd | |
Країна: | Іспанія | |
Освіта: | Мадридський університет Комплутенсе | |
Партія: | Ліберальна партіяd | |
Шлюб: | Concepción Remisa de Moretd | |
Автограф: | ||
Сехізмундо Морет-і-Прендергаст (ісп. Segismundo Moret y Prendergast; 2 червня 1833 — 28 січня 1913) — іспанський правник, письменник, дипломат і політик, міністр колоній, фінансів, закордонних і внутрішніх справ, тричі очолював уряд Іспанії.
Кар'єра[ред. | ред. код]
1858 року закінчив юридичний факультет Центрального університету Мадрида. Працював професором політичної економії та фінансів. 1863 року був вперше обраний до лав Конгресу депутатів. Після революції 1868 року був переобраний депутатом і залишався ним упродовж майже 44 років до самої своєї смерті. Став одним з авторів конституції 1869 року.
У березні 1870 року отримав пост міністра колоній. У той період сприяв ухваленню закону про заборону рабства. Тоді ж було прийнято конституції іспанських колоній Пуерто-Рико й Куби.
У 1870-1871 роках обіймав посаду міністра фінансів, але був змушений вийти у відставку через виявлення порушення двох концесій на тютюн. Від 1872 до 1873 року був послом Іспанії у Великій Британії. Повернувшись на батьківщину після реставрації Бурбонів 1875 року, заснував Демократичну монархічну партію. Неодноразово (у 1883—1884, 1886, 1901, 1902 та 1909—1910 роках) займав пост міністра внутрішніх справ. У 1885—1888 и 1893—1894 роках очолював міністерство закордонних справ, у 1892—1894 — міністерство розвитку, 1894 — міністерство фінансів і знову міністерство колоній (1897—1898).
На посту міністра колоній в кабінеті Сагасти видав декрет про автономію Куби й Пуерто-Рико, щоб попередити проголошення незалежності тих країн, утім зрештою зазнав невдачі через війну з американцями, що почалась. Після поразки Іспанії у війні вийшов у відставку. У грудні 1902 року став ініціатором створення Інституту соціальних реформ, що у подальшому було реорганізовано в міністерство праці. Його діяльність на посту міністра розвитку зазнавала критики через укладену угоду з Німеччиною, яку частина еліти назвала причиною кризи іспанської важкої промисловості.
Вперше очолив уряд 1905 року. За його врядування було ухвалено закон про юрисдикцію (1906), що розширив вплив військових у суспільно-політичному житті країни. Був змушений піти у відставку, втративши більшість у парламенті й під загрозою винесення вотуму недовіри. У жовтні 1909 року знову очолив уряд після кривавого придушення повстання в Каталонії, однак уже в лютому наступного року пішов у відставку.
Окрім політичної діяльності, Морет займався наукою. 1894 року він став членом Королівської академії іспанської мови, президентом якої був до самої своєї смерті.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела[ред. | ред. код]
|