Мігель Прімо де Рівера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мігель Прімо де Рівера

Мігель Прімо де Рівера-і-Орбанеха (ісп. Miguel Primo de Rivera у Orbaneja) маркіз де Естелья (8 січня 1870(18700108), Кадіс — 16 березня 1930, Париж) — іспанський державний діяч, генерал.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї військових, його предки і родичі займали посади військового міністра, фельдмаршала, губернатора Філіппін, віце-короля Ла-Плати. Дядько Мігеля, Фернандо Прімо де Рівера (1831–1921) був останнім генерал-капітаном Філіппін (1880–1883 та 1897–1898). У віці 14 років вступив у військове училище, потім брав участь в кампаніях в Марокко і на Кубі, служив на Філіппінах, швидко просуваючись по службі. В 1921 р. був обраний до парламенту, але втратив місце, висловивши незгоду з політикою уряду в Північній Африці. Пізніше був начальником валенсійського, мадридського і барселонського військового округів. На останньому посту, активно беручи участь у боротьбі з анархістами і зблизившись з консервативними політиками.

Здійснивши державний переворот 13 вересня 1923 року, очолив уряд і став фактичним диктатором Іспанії. Його дії отримали підтримку як короля Альфонса XIII, так і громадської думки, незадоволеної парламентом, який був не в змозі забезпечити стабільне правління, вирішити соціальні проблеми країни і завершити війну в Марокко. Прімо де Рівера заявив про свій намір вирішити наболілі соціальні та політичні проблеми, а потім піти у відставку і повернути країну до нормальних конституційним формам правління. Було призупинено дію конституції, розпущено уряд і парламент, введена цензура. За згодою короля створена «військова директорія» на чолі з Прімо де Ріверою. В 1925 встановив у країні військово-монархічну диктатуру.

Памятник Мігелю Прімо де Рівера (1929 р.). Площа Аренал. Мадрид

Диктатор мав намір вивести війська з Марокко, проте армія чинила опір цьому рішенню, і тоді у вересні 1925 іспанці в союзі з французькою армією придушили антиколоніальний повстання арабів на чолі з Абд-аль-Карімом і знищили створену ним рифские республіку. Було прийнято нову конституцію, що поєднала елементи італійського фашизму та іспанської традиціоналізму. Одночасно Прімо де Рівера висунув широку програму громадських робіт і збирався взяти соціальне і трудове законодавство, що принесло йому підтримку соціалістів.

Тим не менш, глобальны проблеми, що стояли перед країною, вирішені не були. На тлі суспільного невдоволення та у зв'язку з економічною кризою й піднесенням революційного руху М. Прімо де Рівера 28 січня 1930 змушений подати у відставку. Прімо де Рівера їде в Париж і вмирає там через 6 тижнів.

Діти[ред.ред. код]

  • Син Хосе Антоніо Прімо де Рівера (1903–1936)- засновник партії Іспанська Фаланга.
  • Син Мігель Прімо де Рівера (1904–1964)- іспанський юрист, політик і дипломат. Аграрний міністр 1941–1945 рр., посол Іспанії в США 1951–1958 рр.
  • Дочка Пілар (1907–1991) була до 1977 р. керівником жіночої секції Фаланги.

Джерела[ред.ред. код]