Скоробагатський Віктор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Іванович Скоробагатський
Народився 15 травня 1924 року
Помер 5 квітня 2004 року
Ромни, Сумська область
Громадянство СРСРУкраїна
Діяльність поезія, публіцистика

Віктор Іванович Скоробагатський 15 травня 1924 року5 квітня 2004 року, м. Ромни) – актор, режисер, поет, письменник, публіцист.

Життєпис[ред. | ред. код]

Скоробагатський Віктор Іванович походить з давнього роду. Рід Скоробагатських - стародавній, початок бере з часів Запорізької Січі. Його пращур, Юрій Скоробагатський, служив спочатку писарем, а потім скарбником усього козацтва, тому що був дуже порядною і чесною людиною. У його роду були гени литовського народу і поляків та росіян. Народився Віктор Іванович 15 травня 1924 року в сім’ї акторів. Батько, Скоробагатський Іван Георгійович, та мати, Олександра Олександрівна, були добре знані на роменській сцені. Тому Віктор Іванович рано прилучився до мистецтва, пізнав театральне життя. У період окупації німцями території України був вивезений на примусові роботи до Німеччини, коли повернувся, його заарештували, звинуватили в шпигунстві, і заслали на 5 років до Сибіру. У 1952 році В. Скоробагатський закінчив Львівське театральне училище, став професійним актором і театральним художником. Працював у Володимир-Волинському театрі режисером. У 1957 році театр припинив свою діяльність, і Віктор Іванович переїхав у м. Ромни. Віктор Іванович - всебічно розвинена людина: у ньому поєднувалися, крім артиста, ще й поет, письменник, історик, а також риси суспільно-політичного діяча. У свій час він очолював "Рух" на Роменщині, працював під керівництвом видатного політичного діяча Вячеслава Чорновола. Похований Скоробагатський В. І. в місті Ромни.

Творчий шлях[ред. | ред. код]

Скоробагатський Віктор Іванович творчу діяльність розпочав з організації колективів художньої самодіяльності. Мріяв про створення драматичного театру, який би міг продовжити традиції таких відомих митців та ентузіастів сценічного мистецтва, як Ганна Затиркевич-Карпинська, Степан Шкурат, Андрій Воликівський, Микола Кір'ян, Галина Закрой, Іван Підопригора. Уже перебуваючи на заслуженому відпочинку, В.І.Скоробогатський в Ромнах в 1995 році організував аматорський театр "Відродження", який завойовував вершини театрального мистецтва, за що йому було присвоєно звання народного. Поряд з цим писав п’єси, поетичні твори. Він був Головою Народного контролю в Ромнах, засновником спочатку газети, а потім літературно-історичного альманаху ,,Відродження Роменщини”, нині "Ромен". У жовтні 2002 року вийшов перший номер альманаху "Відродження Роменщини" на 24-х сторінках. У 2003 році друкує свої вірші на сторінках альманаху "Така моя доля", "Пісня прощання". З-під його пера вийшли поетичні твори " До 1100-річчя Ромен", " Зачаруй мене, поле !", " Пісня прощання", " Засторога ", " Огнєва роща", "Слався, Ромен", "За Моцартом", "Діалог з самим собою". У 2002 році "Самвидав" вийшла книга "Жорна" з меморіально-історичними повістями.

Джерела[ред. | ред. код]

Відродження Роменщини .- № 1.- січ.-берез.- 2004

  • Клейніх В. Сохранивший чувство собственного достоинства / Віктор Клейніх // Відродження Роменщини : літературно-історичний альманах .- № 4 (16) .- вер. .- 2007
  • Мусієнко В. Віктор Скоробагатський та його "Відродження Роменщини" / Володимир Мусієнко // Відродження Роменщини : літературно-історичний альманах .- № 4 (16) .- вер. .- 2007
  • Смирнова Л. Светлой памяти Виктора Скоробагатского / Лилия Смирнова // Відродження Роменщини : літературно-історичний альманах .- № 3 (11) .- лип. .- 2006
  • Роменщина літературна / упорядн. Григорій Стрельченко, Іван Овчаренко .- Суми : ПКП "Эллада S", 2012 .- 464с. ( С.376)