Семінарійський костел Святого Йоана з Дуклі (Житомир)

Семінарійський костел Святого Йоана з Дуклі(Житомир)
	50°15’18.25”N, 28°39’36.68”E
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Житомир, вул. Київська, 4
Початок будівництва	1838
Кінець будівництва	1842
Стиль	неокласичний, бароко
Належність	римо-католицький храм
Стан	пам'ятка архітектури національного значення України
Епонім	Ян з Дуклі
	Семінарійський костел Святого Йоана з Дуклі (Житомир) (Україна)
	Семінарійський костел Святого Йоана з Дуклі у Вікісховищі

Семінарський костел Святого Іоанна з Дуклі в Житомирі - пам'ятка архітектури національного значення. Розташований впритул до центральної площі міста на вулиці Київський, 4. Будівля в стилі неокласицизму побудовано в 1838-42 рр. в якості костелу Луцько-Житомирської духовної семінарії замість згорілого храму монастиря францисканців, заснованого в 1763 р. До 1917 р в монастирському корпусі розміщувалася духовна семінарія, а за радянської влади - військкомат. У 1992 р костел Св. Іоанна було повернуто батькам-францисканцям, освячений у 1997 р. Монастир діючий.

Історична довідка

Історично склалося так, що місто Житомир тривалий час перебувало у складі як православних, так і католицьких держав, держав з різними релігійними віросповіданнями. Саме тому місто багате пам'ятками сакральної архітектури. Поряд з православними храмами, тут чимало діючих католицьких костьолів. Однією з таких католицьких святинь є величний костел Іоанна з Дуклі - одна з головних архітектурних пам'яток Житомира.

Спочатку, згідно грамоті, виданій польським королем Зигмунтом Августом III монахам-бернардинам^[1], в Житомирі в 1761 році відкрили Бернардинський монастир і побудували при ньому дерев'яний костьол, присвячений блаженному Іоанну з Дуклі. Іоанн з Дуклі (John Dukla) - святий в Римсько-католицькій церкві, один з святих покровителів Польщі і Литви.

Народився він в 1414 році в польському місті Дукля, а помер в 1484 році у Львові. Був ченцем жебракуючого Ордена менших братів конвентуальних (Friars Minor Conventual), жив в бідності і слухняності, читав проповіді, з роками осліпнув. Йому приписують декілька чудес. 10 червня 1997 року, Іоанн із Дуклі був канонізований папою Іоанном Павлом II.

Під час національно-визвольного повстання «Коліївщина» в цьому монастирі ховався один з керівників повстання легендарний козак Іван Гонта, оспіваний Тарасом Шевченком в поемі «Гайдамаки».

В 1820 році сталася велика пожежа, внаслідок якої були знищені і будови братів. Меси стали відправлятися в кляшторних приміщеннях. Замість дерев'яного храму почали споруджувати кам’яний. Будували його так невдало, що ще під час будівництва в стінах утворилися тріщини, і довелося зовні підпирати стіни могутніми контрфорсами. Мурований же конвент відбудовували швидко. А під каплицю було відведено рефлекторіум (їдальню). Закінчили будівництво храму у 1842 році.

Всередині знаходився головний великий вівтар та два бічних, присвячених Матері Божій Ченстоховскій та св. Антонію з Падуї. Крім того, були передбачені два інших вівтарі на честь св. Франциска Ассізького та бл. Іоана із Дуклі. Спочатку інтер'єр костьолу був багато декорований. В його оформленні брав участь художник Ф. Завадський.

Але радість монахів-бернардинів з приводу закінчення будівництва була передчасною. Діяльність монастиря незабаром заборонили, а будівлі передали переведеній з Луцька в 1844 році Римо-католицької духовної семінарії. Семінарію розмістили в примикаючих до костьолу Т-образних в плані келіях колишнього Бернардинського монастиря, а костьол при семінарії став називатися Семінарійським.

Костьол і семінарія тоді виходили безпосередньо на нинішню Соборну площу, тому і вона в середині XIX століття називалася Семінарійською. Семінарійським провулком тоді називався і нинішній проїзд Ськорульського, оскільки він знаходився на землях, відведених колишньому Бернардинському монастирю ще у 1763 році і що перейшли духовній семінарії. Перед Другою світовою війною приміщення костьолу переобладнали під кінотеатр. Башту з боку площі знесли, а вхід зробили з боку Київської вулиці.

Після війни тут була обласна філармонія, обласний будинок народної творчості і відділ природи краєзнавчого музею. Келії монастиря за радянських часів і до 2006 року використовували під обласний військкомат. В наші дні костьол відреставрували, прибудувавши нову башту з боку вулиці Театральної, і повернули віруючим. Освячення храму відбулося 25 жовтня 1997 року. В тому ж році костьол одержав сучасну назву - Семінарійський костьол святого Іоанна із Дуклі. Костьол є пам'ятником історії і архітектури державного значення.

Архітектура

Костьол – цегляна, трьохнефна базиліка, виконана в ордерній системі в спрощених традиційних архітектурних формах бароко. У плані це прямокутна будова, що являє собою тринефну чотириступеневу склеписту базиліку з прямокутною абсидою.

В костелі довелося піти на деякі відступи від канонічних правил. Так як перед входом до храму в радянські часи було зведено житловий будинок, через який до святині важко зайти, було змінено напрям головного вівтаря: його поміняли місцем з колишнім входом.