Францисканці
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Францисканці, або мінорити (менші брати — від лат. minor «малий») — члени римо-католицького ордену Жебраків, заснованого 1209 року в Італії Франциском Асізьким, автором «Гімну до Сонця».
Є чоловіче відділення, жіноче (клариски), а також у нього входять капуцини і терціани.
В Польщі францисканці називаються також бернардинами від церкви Святого Бернардина у Кракові.
[ред.] Історія створення
Заснований у 1207-09 роках в Італії Франциском Асізьким (1181/82-1226; звідси і назва) як братство міноритів. У 1212 році створено жіночу гілку чину — орден Кларисок. У 1223 році статут ордену затвердив Папа Гонорій III. Завданням ордену була боротьба з єретиками і проповідницька діяльність серед народу ідеалів аскетизму і любові до ближнього. На чолі ордену стояв генерал. З 1226 року Францисканці отримали право викладати в університетах. У 1525 році як відгалуження ордену виник чин капуцинів. Нині орден разом зі своїми відгалуженнями налічує близько 40 тис. чол.
[ред.] Францисканці в Україні
На українських землях Францисканці з'явилися у другій чверті 14 століття. У своїй діяльності серед некатолицького населення Францисканці відзначалися віротерпимістю. Францисканці мали підтримку польського короля Казимира III Великого і Владислава Опольського. З 1409 року після конфлікту Владислава II Ягайла зі львівськими францисканцями орден був позбавлений державної підтримки. В українських землях францисканцям належало 20 монастирів із невеликими землеволодіннями. Окремі місії францисканців існували до початку 18 століття у Судаку і Балаклаві. У 16 столітті від францисканців відокремилися капуцини, які створили власний орден із більш аскетичним статутом. До початку 19 століття францисканці були повністю витіснені російською адміністрацією з Правобережної України. Осередки францисканців на західноукраїнських землях діяли до 1946 року.
