Францисканці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Костел монастиря сестер францисканок, Львів. Архітектор Ю.Захарієвич.

Францисканці, або мінорити (від лат. minor — «малий», «менший брат»; лат. Ordo Fratrum Minorum, OFM — «Орден Братів Менших») — члени римо-католицького ордену Жебраків, заснованого 1209 року в Італії Франциском Асізьким, автором «Гімну до Сонця».

Є чоловіче відділення, до якого також входять капуцини і терціани. І жіноче — клариски.

Історія створення[ред.ред. код]

Заснований у 1207-09 роках в Італії Франциском Асізьким (1181/82-1226; звідси і назва) як братство міноритів. У 1212 році створено жіночу гілку чину — орден Кларисок. У 1223 році статут ордену затвердив Папа Гонорій III. Завданням ордену була боротьба з єретиками і проповідницька діяльність серед народу ідеалів аскетизму та любові до ближнього. На чолі ордену стояв генерал. З 1226 року францисканиці отримали право викладати в університетах. У 1525 році як відгалуження ордену виник чин капуцинів. Нині орден разом зі своїми відгалуженнями налічує близько 40 тис. чол.

Францисканці в Україні[ред.ред. код]

На українських землях Францисканці з'явилися у другій чверті 14 століття, насамперед на Галичині. У своїй діяльності серед некатолицького населення францисканці відзначалися віротерпимістю. Францискани мали підтримку польського короля Казимира III Великого і Владислава Опольського. З 1409 року після конфлікту Владислава II Ягайла зі львівськими францисканами орден був позбавлений державної підтримки. В українських землях францисканам належало 20 монастирів із невеликими землеволодіннями. Окремі місії францисканів існували до початку 18 століття у Судаку і Балаклаві. У 16 столітті від францисканців відокремилися капуцини, які створили власний орден із більш аскетичним статутом. До початку 19 століття францисканці були повністю витіснені російською адміністрацією з Правобережної України. Осередки францисканів на західноукраїнських землях діяли до 1946 року.

Посилання[ред.ред. код]