Францисканці
 |
Ця стаття потребує переробки. Прохання поліпшити її, згідно Довідка:Досконала стаття. |
Францисканці, або мінорити (лат. minor — «малий», «менший брат») — члени римо-католицького ордену Жебраків, заснованого 1209 року в Італії Франциском Асізьким, автором «Гімну до Сонця».
Є чоловіче відділення, до якого також входять капуцини і терціани. І жіноче — клариски.
Історія створення [ред.]
Заснований у 1207-09 роках в Італії Франциском Асізьким (1181/82-1226; звідси і назва) як братство міноритів. У 1212 році створено жіночу гілку чину — орден Кларисок. У 1223 році статут ордену затвердив Папа Гонорій III. Завданням ордену була боротьба з єретиками і проповідницька діяльність серед народу ідеалів аскетизму та любові до ближнього. На чолі ордену стояв генерал. З 1226 року францисканиці отримали право викладати в університетах. У 1525 році як відгалуження ордену виник чин капуцинів. Нині орден разом зі своїми відгалуженнями налічує близько 40 тис. чол.
Францисканці в Україні [ред.]
На українських землях Францисканці з'явилися у другій чверті 14 століття. У своїй діяльності серед некатолицького населення францисканці відзначалися віротерпимістю. Францискани мали підтримку польського короля Казимира III Великого і Владислава Опольського. З 1409 року після конфлікту Владислава II Ягайла зі львівськими францисканами орден був позбавлений державної підтримки. В українських землях францисканам належало 20 монастирів із невеликими землеволодіннями. Окремі місії францисканів існували до початку 18 століття у Судаку і Балаклаві. У 16 столітті від францисканців відокремилися капуцини, які створили власний орден із більш аскетичним статутом. До початку 19 століття францисканці були повністю витіснені російською адміністрацією з Правобережної України. Осередки францисканів на західноукраїнських землях діяли до 1946 року.
