Берта Палмер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:34, 18 листопада 2022, створена Тітаренко Михайло (обговорення | внесок) (Створено шляхом перекладу сторінки «Bertha Palmer»)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Берта Палмер
Ім'я при народженні англ. Bertha Matilde Honoré
Народилася 22 травня 1849(1849-05-22)[1][2][…]
Луїсвілл, Кентуккі, США
Померла липня 25, 1918(1918-07-25) (у віці 69 років)
Оспрі, Сарасота, Флорида, США
Поховання Graceland Cemeteryd[4]
Країна  США
Діяльність колекціонерка мистецтва, світська особа
Alma mater Georgetown Visitation Preparatory Schoold
Батько Henry Honoréd
Брати, сестри Ida Marie Honoréd
У шлюбі з Potter Palmerd
Діти 2 sons
IMDb ID 1908551

Берта Матильда Палмер (Оноре; 22 травня 1849 — 5 травня 1918) — американська бізнес–леді, світська левиця та філантропка.

Раннє життя

Народилася як Берта Матильда Оноре в Луїсвіллі, штат Кентуккі, її батьком був бізнесмен Генрі Гамільтон Оноре. У родині Берту називали «Сіссі». Вона навчалася у своєму рідному місті та здобула освіту музикантки, лінгвістки, письменниці, політика та адміністраторки. Її сестра, Іда Марі Оноре, була одружена з Фредеріком Дентом Грантом, старшим сином генерала і президента Улісса Гранта.

Шлюб

Портрет під назвою Mrs. Поттер Палмер, Андерс Цорн, 1893 рік

У 1870 році вона вийшла заміж за чиказького мільйонера Поттера Палмера[5]. Їй був 21, а йому 44. Палмер був квакерським купцем, який приїхав у Чикаго після того, як зазнав дві невдачі у бізнесі.

У Чикаго він вчився догоджати своїм клієнтам, багато з яких були жінками. Він зробив обслуговування клієнтів пріоритетом і доставляв усе, від галантереї до останньої французької моди для жінок. Палмер продав свій величезний магазин, який згодом став магазином Маршалла Філда. Згодом Палмер відкрив розкішний готель Palmer House[6] і інвестував у нерухомість, зрештою він оволодів величезним портфелем нерухомості.

Невдовзі після їхнього одруження Велика чиказька пожежа знищила Palmer House і велику частину їхніх володінь. Їм довелося взяти кредит для того, аби відновити свої статки. Незважаючи на свій вік, вона швидко піднялася на вершину суспільства Чикаго. «Вона була красивою, спритною, швидкою та розумною; і більше того, вона була впевнена в собі», — писав історик Ернест Пул.[7]

У 1874 році вона народила сина Оноре, а в 1875 році вона народила Поттера Палмера II. Обидва сини мали синів на ім’я Поттер Палмер III, а також інших дітей.

Берта Палмер була одною з перших членів Чиказького жіночого клубу, частини Загальної федерації жіночих клубів. Ця група працюючих жінок збиралася, щоб обговорити соціальні проблеми та вирішити їх. Вони підтримували дитячі садки, поки місто не зробило їх частиною шкільної системи, а також виступали за недороге молоко для бідних сімей і кращий догляд за дітьми ув’язнених матерів.

У 1893 році в Чикаго відбулася Всесвітня Колумбівська виставка, присвячена відкриттю Нового Світу Колумбом.[8] Це також ознаменувало відновлення міста після Великої Чиказької пожежі яка сталася у 1871 році. Жінки брали участь у виставці, а на головну посаду президентки ради леді–менеджерів у 1891 році було обрано Берту Палмер[9]. Посади були почесними, а роботи у жінок було дуже багато. Правління вибрало Софію Гейден архітектором Жіночого будинку і наглядаючою дезайнеркою за внутрішнім оздобленням. Однак, коли Гейден не прислухалася до поради Палмери прийняти пожертвування багатих жінок на архітектурні цілі та цілі для оздоблення екстер’єру, побоюючись жахливого візуального ефекту в результаті, Палмер звільнила Гейдену та найняла набагато більш податливу Кендіс Вілер для нагляду за внутрішнім оздобленням. Чиказька арт–кураторка Сара Тайсон Геллоуелл (1846—1924)[10] тісно співпрацювала з Палмерою над художніми експонатами та фресками. Очевидно, саме Палмера обрала тему «Первісна жінка» та «Сучасна жінка» для двох фресок, а Гелловелла і Палмера першими вибрали для обох фресок Елізабет Джейн Гарднер (1837—1922), досвідчену академічну художницю і кохана Вільяма-Адольфа Бугро (1825–1905). Однак час для малювання двох величезних фресок (3,6 м на 16,5 м) було замало, і художниця відчувала, що в неї не вистачить сил завершити проект. Тоді Хелловелл порекомендувала молодій академічній художниці Мері Фейрчайлд МакМонніс і художниці-імпресіоністці Мері Кассат виконати дві фрески, і після того, як вони спочатку відмовилися від контрактів, у жінок було лише кілька місяців, щоб завершити фрески та відправити їх до Чикаго.[11] На чолі з Палмерою, яка звернулася з цього приводу до Конгресу, правління також попросило монетний двір виготовити нову пам’ятну монету для Виставки, і їхні зусилля призвели до появи кварталу Ізабелла. Після відкриття виставки Палмера познайомилася з модним шведським художником Андерсом Цорном (1860—1920), якого запросила Рада керуючих на ярмарку. Щодо інклюзивності пані Палмер: (CNN: 2021) «Того року (Всесвітній ярмарок) уперше групі білих жінок вдалося отримати місце та кошти для «Жіночої будівлі», щоб продемонструвати досягнення американських жінок від минуле століття».

Згідно з однією легендою, Палмера допомогла винайти шоколадне брауні, коли наказала, щоб її кухонні працівники придумали десерт, менший за шматок торта, для жінок, які відвідують Колумбійську виставку.[12]

Художнє колекціонування

Під час ярмарку і наступних кількох років Палмери були захоплені колекціонуванням витворів мистецтва. Вони покладались у своєму виборі на Сару Гелловелл, з якою вони познайомилися у 1873 році. Вона познайомила Палмерів з художниками Парижа та останніми мистецькими тенденціями французької столиці.[13] Більшість колекціонерів Середнього Заходу все ще збирали роботи Барбізонської школи в 1870-х і 1880-х роках, але завдяки Палмерам це зміниться. До Колумбійської виставки, вони стали клієнтами паризького дилера Поля Дюран-Рюеля і почали колекціонувати роботи французьких імпресіоністів. Оскільки Гелловелл курував виставку найновішого французького мистецтва для експозиції, Палмери прискорили збирання, оскільки хотіли, щоб на виставці було найновіше та найкраще у французькому мистецтві. Колекція картин імпресіоністів Палмерів була неперевершеною, незабаром у них було двадцять дев'ять картин Клода Моне із серії «Стоги сіна», написаної в 1890-91 роках, та одинадцять П'єра–Огюста Ренуара.[14] Зараз ці роботи складають основу колекції імпресіонізму у Чиказькому художньому інституті . Геллоуелл також намагалася зацікавити Палмерів роботою Огюста Родена, яку він позичив для виставки. Відвертість його оголених образів викликала переполох, і після кількох місяців опору роботи Родена також увійшли до колекції. Вони були одними з перших, придбаних американськими колекціонерами. Берта Палмер насолоджувалася своєю роллю культурної лідерки та розробниці смаку.[15]

Розкішні особняки та щедрі витрати

Палмер витратив величезні суми на особняк Палмера

Берта Палмер була відома своїм статком і благодійністю. Її прикраси були легендарними. За словами автора Алін Б. Саарінен,

її коштовності були такими неймовірними, що газета оголосила, що коли вона з’явилася на кайзері С. С. Вільгельма дер Гроссе з тіарою з діамантів розміром із боби ліми, корсажем із діамантами, сонячним світлом розміром із бейсбольний м’яч, шлунком із діамантів і усі перли на її шиї, Алоїз Бургскеллер з Метрополітен-опери, який співав на корабельному концерті, був зупинений прямо посередині високої ноти.

Вона подорожувала Європою. Там вечеряла з королями та королевами та спілкувалася з промисловцями і державними діячами.[16]

На особняк Палмерів у Чикаго було витрачено великі суми, починаючи від 100 000 доларів і досягаючи понад 1 мільйона. Поттер Палмер писав у своєму заповіті, що певна сума грошей має дістатися тому, хто наступним одружиться з Бертою. Коли його запитали, чому він був таким щедрим на власну заміну, він відповів: «Тому що вони йому знадобляться».[джерело?]

Берта Палмер також мала будинки у Лондоні та Парижі, а після смерті її чоловіка у 1902 році ходили чутки, що вона вийде заміж за титулованого чоловіка. Серед її ймовірних залицяльників могли були граф Манстерський, герцог Атольський, принц Монако та король Сербії. Однак всі ці чутки виявилися безпідставними, коли вона залишилася незаміжньою.

У вересні 1907 року Берта Палмер і її син Поттер II взяли участь у першому рейсі нового лайнера Лузітанія з Ліверпуля до Нью-Йорка.

Піонер нерухомості у Флориді

Берта Палмер зацікавилася зимовим кліматом штату Флориди і 1910 року купила понад 80 000 акрів землі в Сарасоті та її околицях — приблизно одну третину землі у тодішньому величезному графстві під назвою Манат. 1914 року вона купила 19 000 акрів землі як ексклюзивний мисливський заповідник під назвою «Рівер-Хіллз» у Темпл–Террас, Флорида. Після Берти смерті її сини успадкували землю і зрештою продали її забудовникам, які створили спільноту середземноморських полів для гольфу в Темпл–Террас у Флориді.

Вона була прогресивною власницею ранчо, землеробом і розробником ферми, яка запровадила багато інновацій, щоб популяризувати тваринницьку, молочну промисловість, цитрусові та сільске господарство у Флориді. Палмер була однією із перших відомих людей, які перезимували у Флориді, започаткувавши нині звичайну практику. Вона заохочувала заможних друзів і однодумців у своїх міжнародних колах проводити зиму вздовж затоки Сарасота та інших її земельних ділянок у Флориді та сприяла розвитку багатьох із них. Сьогодні велика частина цієї землі все ще відома як ранчо Палмер. Головні дороги через її власність, а також деякі з’єднання з існуючими громадами були названі на честь неї. Ці імена залишаються незмінними: Оноре, Локвуд-Рідж, Таттл, Веббер і Макінтош.

Вона проявила себе як гарна бізнес–леді: за шістнадцять років після смерті чоловіка їй вдалося подвоїти свій статок, який він їй залишив. Після її смерті велика ділянка її землі була подарована (пожертвувана відповідно до округу Сарасота, продана відповідно до штату) її синами, щоб створити державний парк річки М’якка. Її онук Поттер Д'Орсе Палмер (1908—1939) став відомим плейбоєм, одружився 4 рази і загинув після бійки в Сарасоті. Бертова та його спадщина описана в книзі «Імперія сонячного узбережжя » Френка Касселла

Смерть

Берта Палмер померла 5 травня 1918 року у своїй зимовій резиденції Оакс в Оспрі, штат Флорида. Її тіло було повернуто до Чикаго, щоб спочивати в замку, розкішному особняку, який Поттер Палмер побудував на Голд-Кості. Берта Палмер похована поруч зі своїм чоловіком на кладовищі Грейсленд.

Документальний проект

24 березня 2013 року на каналі PBS WTTW11 Chicago вийшов у ефір півгодинний документальний фільм «Любов під вогнем: історія Берти та Поттера Палмерів». Фільм був написаний і знятий Амелією Деллос і компанією Corn Bred Films.[17]

Джерела

  1. ↑ Encyclopædia Britannica
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ FemBio database
  4. ↑ Find a Grave — 1996.
  5. ↑ Ross, Ishbel (1960). Silhouette in Diamonds: the life of Mrs. Potter Palmer. New York: Harper & Brothers. с. 28—31.
  6. ↑ Now the Palmer Hilton.
  7. ↑ For background biography, see Mounted on a Pedestal: Bertha Honoré Palmer by Hope L. Black or Silhouette in Diamonds: The Life of Mrs. Potter Palmer by Ishbel Ross.
  8. ↑ Yes, we know that others were there first, but they were celebrating Columbus.
  9. ↑ See World's Columbian Exposition, Board of Lady Managers, Addresses and Reports, Chicago, 1893
  10. ↑ See Jeffrey Morseburg's The Indefatigable Sarah Hallowell essay for general background and influence. She introduced French Impressionism to Chicago in 1890.
  11. ↑ Eve's Daughter, Modern Woman: A Mural by Mary Cassatt has an extensive play by play in the chapter World's Columbian Exposition.
  12. ↑ The Palmer House Brownie - The Palmer House Hilton.
  13. ↑ For an extensive account of Hallowell's relationship with the Palmers, see Kirsten M. Jensen, Her Sex Was an Insuperable Objection: Sara Tyson Hallowell and the Art Institute of Chicago, MA Thesis, Southern Connecticut State University, 2000
  14. ↑ Brettell, Richard R. (1984). Monet's Haystacks Reconsidered. Art Institute of Chicago Museum Studies. 11 (1): 5—21. doi:10.2307/4115885. ISSN 0069-3235. JSTOR 4115885.
  15. ↑ For this section, also see Hobbs, Bertha Honore Palmer's Philanthropy in the Arts, M.A. Thesis
  16. ↑ Aline Saarinen, Proud Possessors, Conde Nast, 1958
  17. ↑ Corn Bred Films - A Chicago film production company. Процитовано 4 March 2016.

Література

  • Девід Нолан, П'ятдесят футів у раю: розквіт Флориди . Харкорт Брейс Йованович, 1984 р.
  • Саллі Вебстер, Донька Єви/Сучасна жінка: Фреска Мері Кассатт, Видавництво Іллінойського університету, 2004 р.
  • Листи в Музеї Родена, Париж між Сарою Тайсон Геллоуелл і Роденом, також між Бертою Палмер і Роденом
  • Алін Саарінен, Горді володарі, Conde Nast, 1958
  • Джеффрі Морзеберг, Невтомна міс Гелловелл, біографічний нарис, 2010
  • Кірстен М. Дженсен, «Її секс був нездоланним запереченням»: Сара Тайсон Геллоуелл і Чиказький інститут мистецтв, магістерська дисертація, Державний університет Південного Коннектикуту, 2000 р.
  • Хоуп Блек, піднята на п’єдестал: Берта Оноре Палмер, магістерська робота, Університет Південної Флориди, 2007
  • Ішбель Росс, Силует діамантів: Життя місіс. Поттер Палмер, 1984

Посилання

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Берта_Палмер&oldid=37623650