Улісс Грант

Улісс Грант
18-й Президент США
Час на посаді:
4 березня 1869 — 4 березня 1877
Віце-президент	Шуйлер Колфакс (1869-1873) Генрі Вілсон (1873-1875) не було(1875-1877)
Попередник	Ендрю Джонсон
Наступник	Резерфорд Хейз
генерал армії США
Час на посаді:
25 липня 1866 — 4 березня 1869
Наступник	Вільям Текумсе Шерман
Народився	27 квітня 1822 Пойнт-Плезант, штат Огайо
Помер	23 липня 1885 Маунт-Макгрегор (штат Нью-Йорк
Національність	Англієць
Політична партія	Республіканська партія США
Дружина	Джулія Дент Грант
Професія	військовик
Релігія	Методизм
Підпис

У́лісс Сі́мпсон Гра́нт (англ. Ulysses Simpson Grant, ім'я при народжені Hiram Ulysses Grant, тобто Гайрем Улісс Грант; 27 квітня 1822—23 липня 1885) — американський політичний і військовий діяч, полководець військ півночі в роки Громадянської війни в США, генерал армії (з 1866 по 1868). З 1869 по 1877 — 18-й президент США. Не зважаючи на його нескороминущу славу як полководця, історики розцінюють його президентство досить стримано. Портрет Гранта зображений на банкноті в 50 доларів.

Молодість

Хайрам Улісс Грант народився 27 квітня 1822 року в містечку Пойнт-Плезант, штат Огайо (ім'я Сімпсон насправді — прізвище матері Улісса). Батьки його, шотландського походження, були люди бідні.

Закінчивши в 1843 р. курс у Військової академії у Вест-Пойнті, Грант служив в піхотному полку на міссурійському кордоні; тут йому доводилося воювати з індіанцями. У 1845 р., коли почалася війна з Мексикою, полк Гранта послали на територію Техасу. Улісс Грант брав діяльну участь в подальших військових діях. У 1854 р. він пішов з військової служби і поселився в Сент-Луїсі, ставши фермером; пізніше переселився в Гален, в штат Іллінойс, до батька, який займався шкіряним промислом.

Громадянська війна

Коли почалася громадянська війна, в Галені утворився волонтерський загін, який і вибрав Гранта своїм начальником. За дорученням губернатора штату Іллінойс Грант організував протягом двох місяців 21 полк і був призначений командиром одного з них. Незабаром він фактично став командиром всіх волонтерських військ, зосереджених в північній Міссурійській області, і 23 серпня був призначений бригадним генералом волонтерів. У подальшому ході війни скоро виявилися видатні стратегічні здібності Гранта, особливо при взятті на початку 1862 р. фортів Генрі і Донельсона. Грант став національним героєм; на нього поступово покладалися все більш важливіші завдання з командування військами.

У липні 1863 р. Гранту після довгої облоги вдалося примусити до здачі Віксбург. У грудні 1863 р. конгрес ухвалив вибити золоту медаль на честь Гранта і вотував подяку йому і його армії. У березні 1864 р. конгрес запровадив чин генерал-лейтенанта армії, і президент Абрахам Лінкольн негайно ж подарував його Гранту, якому услід за тим доручено було головне керівництво військовими діями проти армії конфедератів. Через рік після цього, в квітні 1865 р., після цілого ряду наполегливих битв Грант примусив генерала Лі здатися зі всією армією і цим поклав край громадянській війні.

У 1866 р. йому було надано конгресом спеціально для нього титул «генерала армії». У 1867 р. він тимчасово обіймав посаду військового міністра.

Президентство

Широка популярність Гранта спонукала республіканську партію висунути його кандидатуру на виборах, й у листопаді 1868 р. він був обраний президентом більшістю 206 голосів проти 88. Головне завдання внутрішньої політики у цей період президентства Гранта було встановлення нормальних стосунків з Півднем; у сфері міжнародної політики на першому плані стояли дипломатичні переговори з «алабамського питання».

У 1872 р. Грант знов був обраний президентом. Другий період президентства Гранта ознаменувався сильним внутрішнім розбратом серед республіканської партії, і навіть розкриттям значних корупційних справ республіканської адміністрації. Вибори в конгрес восени 1874 р. дали більшість демократичній партії. При закінченні другого періоду президентства прибічники Гранта мали намір виставити його втретє; але встановлена ще з часів Джорджа Вашингтона традиція, через яку ніхто не може бути обраним президентом більше ніж двічі, виявилася настільки сильною, що у республіканському конвенті 1876 р. Грант не був висунутий у кандидати.

Останні роки

Повернувшись у приватне життя, Грант здійснив кругосвітню подорож; пізніше він пробував займатися комерційними підприємствами, але терпів невдачі. У зв'язку з його скрутним становищем друзі і шанувальники Гранта зібрали фонд в 250 тис. доларів, відсотки від якого становили головні засоби до його життя. У 1884 р. утворена його синами фірма, що займалася широкими спекуляціями (без відома самого Гранта), зазнала краху та призвела до повного розорення Гранта. Побоюючись впасти у крайню бідність, Грант розпочав літературну працю й опублікував ряд статей у журналі The Century Magazine, крім того, він склав мемуари про свою військову діяльність.

Помер 23 липня 1885 р. у містечку Маунт-Макгрегор (штат Нью-Йорк). За декілька місяців до його смерті конгрес, визнавши заслуги Гранта і його тяжке становище, прийняв акт, за яким Гранту була призначена пенсія в розмірі окладу генерала.

Бібліографія

• Badeau, Adam. Military History of Ulysses S. Grant, from April, 1861, to April, 1865. 3 vols. 1882.
• Ballard, Michael B., Vicksburg, The Campaign that Opened the Mississippi, University of North Carolina Press, 2004, ISBN 0-8078-2893-9.
• Ed Bearss, The Vicksburg Campaign, 3 volumes, Morningside Press, 1991, ISBN 0-89029-308-2.
• Carter, Samuel III, The Final Fortress: The Campaign for Vicksburg, 1862—1863 (1980)
• Bruce Catton, Grant Moves South, Little, Brown & Co., 1960, ISBN 0-316-13207-1.
• Catton, Bruce, Grant Takes Command, Little, Brown & Co., 1968, ISBN 0-316-13210-1.
• Bruce Catton, U. S. Grant and the American Military Tradition (1954)
• Cavanaugh, Michael A., and William Marvel, The Petersburg Campaign: The Battle of the Crater: "The Horrid Pit, " June 25-August 6, 1864 (1989)
• Conger, A. L. The Rise of U.S. Grant (1931)
• Davis, William C. Death in the Trenches: Grant at Petersburg (1986).
• Fuller, Maj. Gen. J. F. C., Grant and Lee, A Study in Personality and Generalship, Indiana University Press, 1957, ISBN 0-253-13400-5.
• Gott, Kendall D., Where the South Lost the War: An Analysis of the Fort Henry-Fort Donelson Campaign, February 1862, Stackpole Books, 2003, ISBN 0-8117-0049-6.
• Johnson, R. U., and Buel, C. C., eds., Battles and Leaders of the Civil War. 4 vols. New York, 1887-88, often reprinted
• Lewis, Lloyd. Captain Sam Grant (1950), pre-Civil War
• McWhiney, Grady, Battle in the Wilderness: Grant Meets Lee (1995)
• McDonough, James Lee, Shiloh: In Hell before Night (1977).
• McDonough, James Lee, Chattanooga: A Death Grip on the Confederacy (1984).
• Maney, R. Wayne, Marching to Cold Harbor. Victory and Failure, 1864 (1994).
• Matter, William D., If It Takes All Summer: The Battle of Spotsylvania (1988)
• Miers, Earl Schenck., The Web of Victory: Grant at Vicksburg. 1955.
• Rhea, Gordon C., The Battle of the Wilderness May 5—6, 1864, Louisiana State University Press, 1994, ISBN 0-8071-1873-7.
• Rhea, Gordon C., The Battles for Spotsylvania Court House and the Road to Yellow Tavern May 7—12, 1864, Louisiana State University Press, 1997, ISBN 0-8071-2136-3.
• Rhea, Gordon C., To the North Anna River: Grant and Lee, May 13—25, 1864, Louisiana State University Press, 2000, ISBN 0-8071-2535-0.
• Rhea, Gordon C., Cold Harbor: Grant and Lee, May 26 — June 3, 1864, Louisiana State University Press, 2002, ISBN 0-8071-2803-1.
• Miller, J. Michael, The North Anna Campaign: "Even to Hell Itself, " May 21-26, 1864 (1989).
• Simpson, Brooks D, Ulysses S. Grant: Triumph Over Adversity, 1822—1865 (2000).
• Steere, Edward, The Wilderness Campaign (1960)
• Sword, Wiley, Shiloh: Bloody April. 1974.
• Williams, T. Harry, McClellan, Sherman and Grant. 1962.
• Porter, Horace, Campaigning with Grant (1897, reprinted 2000)
• Sherman, William Tecumseh, Memoirs of General William T. Sherman. 2 vols. 1875.
• Simon, John Y., ed., The Papers of Ulysses S. Grant, Southern Illinois University Press (1967-) multivolume complete edition of letters to and from Grant.

Див. також

• 3154 Ґрант — астероїд, названий на честь діяча.