Монако

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Principauté de Monaco
Principatu de Munegu

Князівство Монако

Прапор Монако Герб Монако
Прапор Герб
Девіз: "Deo Juvante"
(лат. «З Божою допомогою»)
Гімн: «Hymne Monégasque»
(Гімн Монегасків)
Розташування Монако
Столиця Монако[1]
43°44′ пн. ш. 7°24′ сх. д. / 43.733° пн. ш. 7.400° сх. д. / 43.733; 7.400
Найбільш заселений квартал Монте-Карло
Офіційні мови французька
Державний устрій Конституційна монархія
 - Князь Альбер II
 - Прем'єр-міністр Жан-Поль Пруст
Незалежність  
 - Керівництво династії Грімальді 8 січня 1297 
Площа
 - Загалом 1,974 км² (231)
 - Води (%) 0
Населення
 - оцінка 2006 р. 35 657 (210)
 - перепис 2000 р. 32 020
 - Густота 18 285 чол,/км² (1)
ВВП (ПКС) 2007 р., оцінка
 - Повний $976 млн. (?)
 - На душу населення $67 000 (2/3)
Валюта Євро (EUR)
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Домен інтернету .mc
Телефонний код +377

Князі́вство Мона́ко, (фр. Principauté de Monaco) — мікродержава, напіванклав на півдні Франції на березі Середземного моря; площа − 1,95 км². Рельєф: горбистий. Країна розширює територію, засипаючи прибережні води. Голова держави — князь Альбер II (з 2005, після смерті Реньє III); уряд очолює Жан Оссеїль з 1986 р.

Політична система — конституційна монархія під протекторатом Франції. Експорт: продукція легкої промисловості, основні статті прибутку — туризм та гральний бізнес. Населення — 35 657 (2006).

Географія[ред.ред. код]

Друга найменша за розміром, після Ватикану, суверенна держава, на березі Середземного моря, за 20 км від Ніцци. На суші князівство межує з Францією, департамент Приморські Альпи ( Alpes-Maritimes). Площа країни становить 1,91 км². Довжина берегової лінії — 4,1 км, довжина сухопутних кордонів — 4,4 км. За останні 20 років територія країни збільшилася майже на 40 га за рахунок осушення моря.

Клімат середземноморський з помірно теплою зимою й сухим, теплим і сонячним літом. Середня температура січня, лютого — +8 °C (47 °F); у липні, серпні — +26 °C (78 °F). Середньорічна температура становить 16,3 °C. Кількість сонячних днів у році досягає 300.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Монако включає округи-міста, що злилися:

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Монако
Мапа Монако.
Зміна караулу.

З доісторичних часів територія сучасного Монако була заселена різними народами. Фінікійці мали тут свою колонію Монойкос(Μόνοικος) з 6 ст. до нашої ери. За стародавніми джерелами теренами Монако пройшов Геркулес, фінікійці побудували тут палац Геркулеса.

У 2-му ст. до нашої ери римляни окупували регіон, перебували тут до 5-го ст. нашої ери.

З 6-го ст. нашої ери до 975 року регіон потерпає від численних нападів загарбників.

1215 року територія потрапила під владу республіки Генуї (наразі частина Італії). 1266 року розпочалася громадянська війна в Генуї між прихильниками Папи Римського та прихильниками Римсько-Германського Імператора. Після перемоги останніх прихильники Папи Римського покинули країну. Серед них була й сім'я Грімальді. 8 січня 1297 року Франсуа Грімальді, переодягнений монахом, захопив монакську фортецю.

По тому — тривалий період боротьби за незалежність Монако від Генуї. Врешті Монако отримує її 1419 року з Грімальді на чолі, династія Грімальді й досі керує Монако.

Наприкінці 1489 століття король Франції надає Монако статус французького протекторату, не скасовуючи привілеї лорда Монако.

1524 року Монако підпадає під протекторат Іспанії. Лорд Монако відтепер — принц Монако. 1605 року після домовленості Іспанія ввела сюди військові гарнізони. Іспанський протекторат було замінено французьким 1641 року.

Після французької революції цілковита влада династії Грімальді була тимчасово скасована національним зібранням Монако. І 14 лютого 1793 Монако офіційно приєднується до Франції. У листопаді 1815 Наполеон, захопивши країну, віддає Монако під протекторат острова Сардинія. 18 листопада 1860 року Сардинія виводить свої війська з Монако, звільняючи Монако від свого протекторату.

2 лютого 1861 року незалежність Монако визнала Франція.

Плоскогір'я Спелюгус (Spélugues Plateau) отримує назву Монте-Карло 1866 року.

З 5 січня 1911 року в князівстві — конституційна монархія.

У листопаді 1918 року князівство підписує угоду з Францією про захист своєї території французькою стороною, за цією угодою Франція мала право вводу своїх військ до Монако з, або без дозволу принца; також було підписано угоду про приєднання князівства до Франції у разі, якщо не буде існувати спадкоємця на трон.

Нову конституцію було прийнято 17 грудня 1962 року.

Підписано нову угоду з Францією 24 жовтня 2002 року. За нею Монако залишиться суверенною державою, не приєднуючись до Франції, навіть якщо не буде існувати спадкоємця на трон. Захист території Монако, однак, залишається відповідальністю Франції.

З травня 1993 року Монако — член ООН.

Економіка[ред.ред. код]

Казино в Монте-Карло і готель «Париж».
Нова гавань у Фонтвіллі.

Монако, маючи вихід до Середземного моря, стало популярним курортом, привабливим для туристів через казино та приємний клімат.

Переваги: банківська таємниця, що обіцяється, і низькі податки залучають мільярдні статки з-за кордону. Наприкінці 90-х рр. обсяг коштів, збережених у монакських банках, мав щорічний приріст 18%. Відсутній зовнішній борг, валютні резерви порядку $ 2 млрд. Низьке безробіття (3%).

Слабкі сторони: відповідно до угоди із Францією з 1994 р. підозрілі рахунки розкриваються банками, як, втім, це стало й у всіх інших країнах. Залежність від економічних коливань у Франції й Італії. ПДВ приносить 55% державних доходів. Вимога ЄС посилити банківське й податкове законодавство. Відсутність ресурсів, повна залежність від імпорту.

Князівство успішно залучає до себе різноманітні, екологічно безпечні, галузі промисловості з усього світу. Причина — малі податки й цілком скасований державний податок з індивідуального прибутку. Князівство, однак, утримує монополії в декількох галузях, у тім числі: вироби з тютюну, телефонні лінії, пошта. Рівень життя — високий (приблизно такий, як у багатих районах Франції). Відсоток безробітних у 1999 році був 22%. З 2002 року національна валюта — Євро.

Етнічні групи країни[ред.ред. код]

У національному складі переважають французи (47%); далі йдуть корінні жителі — монегаски (16%) й італійці (16%). Решта 21% жителів є представниками 125 національностей.

Населення[ред.ред. код]

Докладніше: Населення Монако

За даними на 2006 рік населення Монако становить 35 656 осіб. Густота населення становить 18 285 осіб/км ². Така висока густота обумовлюється тим, що Монако є карликовою державою. Щорічний приріст населення становить 0,386% на рік (дані 2007 року)[2]. Середня тривалість життя за даними 2008 року становить 79,96 років. Серед населення незначною мірою переважають жінки. Коефіцієнт відношення кількості чоловіків до кількості жінок становить 0,91 (за даними 2004 року). 62% населення відноситься до працездатного. Рівень грамотності становить 99%.

Національний склад:

У цю численну категорію входять представники 125 національностей. Найчисленніша релігійна група — католики. Віру католицизму сповідують 90% населення князівства.

Мовна ситуація[ред.ред. код]

Монте-Карло

Офіційною мовою в Монако є французька, але італійською та англійською також розмовляють.

Монегаська мова — мова старшого покоління й державної освіти. Монегаська мова — діалект лігурійської мови (мови північної Італії) — може бути класифікована як індоєвропейська, романська, італо-західна, західна, галло-іберська, галло-романська, галло-італійська мови.

У 70-х роках Монеганська мова була під загрозою зникнення, але її було відроджено тоді, коли її почали викладати в навчальних закладах країни.

Культура[ред.ред. код]

Монако є примітним культурним центром. Побудована в 1879 році за проектом архітектора Шарля Гарньє (автора Паризької опери) будівля Залу Гарньє є домом Філармонічного оркестру Монте-Карло і Опери Монте-Карло.

На цій сцені в різні роки співали Неллі Мельба, Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Пласідо Домінго, Лучано Паваротті. На початку XX століття тут виступав Русский балет Сергія Дягілева, танцювали: Анна Павлова, Вацлав Ніжинський, Жорж Баланчін, Серж Лифар.

У Монте-Карло була створена Академія класичного танцю імені принцеси Грейс, очолювана Марійкою Безобразовой.

Фонд князя П'єра, заснований Реньє III в честь батька, щорічно вручає Велику літературну премію, Музичну премію князя Реньє III і Міжнародну премію в галузі сучасного мистецтва.

Щорічно в Монако проходить Міжнародний цирковий фестиваль і Міжнародний телевізійний фестиваль Монте-Карло.

У місті розташований знаменитий Океанографічний музей Монако, директором якого був легендарний дослідник Жак-Ів Кусто.

Транспорт[ред.ред. код]

Монако зв'язане з навколишнім світом за допомогою залізничного, автомобільного, морського і повітряного транспорту. Довжина залізничної мережі становить 1,7 км. Залізниці експлуатуються французькою національною залізничною компанією SNCF. Князівство зв'язане з Францією як регіональними маршрутами, так і швидкісними поїздами TGV. Загальна довжина автомагістралей становить 50 км. У країні діє 6 автобусних маршрутів, а також автобусне сполучення з аеропортом Ніцци. У місті діє два морських порти: в районах Ла-Кондамін і Фонв'єй. Князівство зв'язане вертолітною лінією з аеропортом Ніцци.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]