Співак Мойсей Семенович
| Співак Мойсей Семенович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1902 Городище, Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
| Помер | невідомо |
| Країна |
 Російська імперія Російська республіка УНР Українська Держава.svg){kind=small} Українська СРР СРСР |
| Діяльність | державний діяч, політик |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] і депутат Верховної Ради УРСР[d] |
| Партія | КПРС |
| Автограф |
 |
| Нагороди |
     |
Мойсе́й Семе́нович Спів́ак (1902, Городище, Київська губернія — невідомо) — український радянський партійний діяч, депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938–1947). Член і голова Ревізійної комісії КП(б)У (1938–1940). Член ЦК КП(б)У (1940–1949). Член нелегального ЦК КП(б)У (1942–1943). Секретар ЦК КП(б)У (травень 1940 — січень 1944). Член Оргбюро ЦК КП(б)У (травень 1940 — 1949). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання (1946–1951). Делегат XIV та XV з'їздів КП(б)У (1938, 1940)
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1902 року в містечку Городище, тепер місто Городище, Черкаська область, Україна.
Член ВКП(б) з 1927 року.
З 1932 року перебував на партійній роботі. До червня 1938 року — 1-й секретар Кагарлицького районного комітету КП(б) України Київської області.
У червні — 20 грудня 1938 року — 3-й секретар Київського обласного комітету КП(б) України.
26 червня 1938 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Ржищівській виборчій окрузі № 93 Київської області. Голова Мандатної комісії Верховної Ради УРСР.
З грудня 1938 року — завідувач відділу керівних партійних органів ЦК КП(б) України. З квітня 1939 року — завідувач відділу кадрів ЦК КП(б) України.
17 травня 1940 — 21 січня 1944 року — секретар ЦК КП(б) України. З травня 1942 року — член Військової ради Південно-Західного фронту, заступник начальника Українського штабу партизанського руху.
У січні 1944 — січні 1949 року — 1-й секретар Житомирського обласного і міського комітетів КП(б) України. Звільнений з посади «за станом здоров'я».
У квітні 1949 — травні 1951 року — заступник міністра з кадрів і член колегії Міністерства меблевої промисловості і столярних виробів Української РСР.
З травня 1951 року — заступник міністра державного контролю Української РСР і член колегії Міністерства державного контролю Української РСР.
Нагороди[ред. | ред. код]
- два ордени Леніна (07.02.1939, 23.01.1948)
- орден Червоного Прапора (01.04.1943)
- орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (01.02.1945)
- орден Богдана Хмельницького 2-го ступеня (02.05.1945)[1]
- медалі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета Союза ССР от 2 мая 1945 года «О награждении орденами организаторов партизанского движения на Украине» [Архівовано 26 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Известия : газета. — Москва, 1945. — № 103 (8713). — 4 мая. (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
- Лозицький В. С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918–1991). [Архівовано 27 червня 2018 у Wayback Machine.] — К. : Генеза, 2005. — 368 с. : іл. — ISBN 966-504-407-9.
- Народились 1902
- Уродженці Городища (Черкаська область)
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Богдана Хмельницького II ступеня (СРСР)
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Перші секретарі Житомирського обласного комітету КПУ
- Депутати Верховної Ради УРСР 1-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 2-го скликання
- Секретарі ЦК КП(б)У-КПУ