Стефанів Опанас Авксентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стефанів Опанас Авксентійович
 Підполковник
 Полковник
Загальна інформація
Народження 2 листопада 1891(1891-11-02)
Рожище, Волинська губернія
Смерть невідомо
Громадянство Російська імперія
 УНР
Національність українець
Військова служба
Роки служби 19181921
Приналежність Російська імперія
 УНР
Вид ЗС  Армія УНР
Рід військ Українська Народна Республіка Сухопутні війська
Формування Російська імперія 62-а піхотна дивізія
Українська Народна Республіка Запорізький корпус
Українська Народна Республіка 6-а Запорізька дивізія
Українська Народна Республіка 1-а Запорізька дивізія
Українська Народна Республіка Бессарабська повстанська група
Війни / битви Перша світова війна
Радянсько-українська війна
(Перший зимовий похід)
(Другий зимовий похід)

Стефанів (Стефанів-Затварський) Опанас Авксентійович (нар. 2 листопада 1891, Рожище — пом. невідомо) — український військовий діяч, полковник Армії УНР. У квітні 1920 року — тимчасовий виконувач обов'язків начальника штабу Армії УНР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Опанас Стефанів народився 2 листопада 1891 року в містечку Рожище Луцького повіту Волинської губернії. Закінчив Луцьку гімназію, а у 1914-му — Чугуївське військове училище.

З училища вийшов підпоручиком і був приписаний до Сибірського телеграфного батальйону, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Закінчив один курс Військової академії Генерального Штабу. У 1917 році Стефанів займав посаду виконуючого обов'язки начальника штабу 62-ї піхотної дивізії. В російській армії дослужився до звання капітана.

З 14 вересня 1918 року Опанас Стефанів — старший ад'ютант штабу окремої Запорізької дивізії Армії Української Держави. 22 січня 1919 року Стефаніва призначено на посаду начальника штабу Запорізького корпусу Дієвої армії УНР. Влітку-восени 1919 року — начальник штабу 6-ї Запорізької дивізії. У грудні був інтернований польською владою. У січні 1920 року Стефанів втік з табору для інтернованих до Армії УНР, що на той час проводила Перший Зимовий похід. Через хворобу на тиф військовик зміг наздогнати армію лише у березні[1]. З 14 по 24 квітня 1920-го Опанас Авксентійович тимчасово виконував обов'язки начальника штабу Дієвої армії УНР[2]. У травні 1920-го був призначений на посаду начальника оперативного відділу штабу армії. 5 жовтня отримав звання підполковник. З жовтня 1920 року — начальник штабу 1-ї Запорізької дивізії, з якою повторно був інтернований у польських таборах.

Станом на квітень 1921 року служив підполковником 1-ї Запорізької стрілецької дивізії та перебував у таборі інтернованих у місті Вадовиці. Влітку-восени 1921 року Опанас Авксентійович — начальник штабу Південної повстанської групи[3][4], що готувала антибільшовицьке повстання на Півдні України.

До 1923 року Опанас Авксентійович перебував на еміграції на Волині (тоді у складі Польщі). Через національно-просвітницьку діяльність конфліктував із польською владою та КПЗУ. Під час однієї із сутичок був поранений в голову та втратив око. Подальша доля невідома.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лицарі Зимових походів. 1919—1922 рр./ Я.Тинченко. — К.: «Темпора», 2017. — с. 73. ISBN 978-617-569-302-5
  2. Військо Української революції 1917—1921 років / Євген Пінак, Микола Чмир; під заг. ред. К. Галушка. — Харків: «Клуб сімейного дозвілля», 2017 — с. 401. ISBN 978-617-12-3399-7
  3. Військова історія. Бессарабська повстанська група у Другому зимовому поході армії УНР./ Файзулін Я. М. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. — c. 371
  4. В'ячеслав Василенко. Південні група військ УНР у підготовці антибільшовицького повстання. — с. 104.

Джерела[ред. | ред. код]