Стягайлівка (Шосткинський район)
| село Стягайлівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Сумська область |
| Район | Шосткинський район |
| Громада | Зноб-Новгородська селищна громада |
| Облікова картка | Стягайлівка |
| Основні дані | |
| Населення | 301 |
| Поштовий індекс | 41023 |
| Телефонний код | +380 5451 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 52°16′12″ пн. ш. 33°39′44″ сх. д. / 52.27000° пн. ш. 33.66222° сх. д.Координати: 52°16′12″ пн. ш. 33°39′44″ сх. д. / 52.27000° пн. ш. 33.66222° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
143 м |
| Водойми | р. Знобівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41022, Сумська обл., Шосткинський р-н, смт. Зноб-Новгородське, вул. Шкільна, буд.1 |
| Карта | |
  Стягайлівка | |
 Стягайлівка | |
| Мапа | |
| |
Стяга́йлівка — село в Україні, у Зноб-Новгородській селищній громаді Шосткинського району Сумської області. До 2016 орган місцевого самоврядування — Стягайлівська сільська рада.
Після ліквідації Середино-Будського району 19 липня 2020 року село увійшло до Шосткинського району[1].
Населення становить 301 особа.
Географія[ред. | ред. код]
Село знаходиться на правому березі річки Знобівка, нижче за течією на відстані 3,5 км розташований смт Зноб-Новгородське, на протилежному березі — село Люте. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера.
Назва[ред. | ред. код]
Свою назву Стягайлівка запозичило від прізвища засновника — знатного батуринського козака Івана Стягайло.
Історія[ред. | ред. код]
Згідно з матеріалами Генерального слідства про маєтності Ніжинського полку 1729 р., Стягайлівка була заснована за гетьмана Івана Мазепи знатним батуринським козаком Іваном Стягайло.
Іван Мазепа був гетьманом Війська Запорізького на Лівобережній Україні з 1687 по 1708 рр. У проміжку між зазначеними датами він надав Івану Стягайло вільні землі поблизу річки Знобівка і дозволив йому поселити на ній слобідку Стягайлівка. Проте документи про це були втрачені. У зв'язку з цим визначити точний час заснування села не представляється можливим.
18 листопада 1708 гетьман Іван Скоропадський закріпив Стягайлівку за Іваном Стягайло гетьманським універсалом і одночасно з цим визначив межі Стягайлівських земель, встановивши їх «від рудні Добронідського і від самої річки Знобівкі дібровою Єлушицею да через річку Уличку до Ваковія болота, а звідти на старе Будище, а від Будища на Люту річку нижче млина Протопопівської да до села Зноб».
Після смерті Івана Стягайло село, за одними даними, перейшло у спадок до його сина Петра Стягайло (Стягайленко), який в 1727 році продав її князю Меньшикову, а за іншими — до значкового товариша Стародубського полку Левона Стягайло, який в 1722 році продав її тому ж Меньшикову.
У володінні Меньшикова Стягайлівка перебувала до 8 квітня 1728 року, після чого була «відписана Його Імператорській Величності».
11 липня 1740 імператриця Анна Іванівна звеліла організувати в Україні кінний завод і передала йому в повне ведення раніше приналежні князю Меншикову «міста Батурин і Ямпіль, з усіма до нього приналежними містечками, слободами, селами». Серед них, ймовірно, була і Стягайлівка. Однак будь-яких вказівок на це ми не знайшли.
Після ліквідації кінного заводу Стягайлівка була повернута її Імператорській Величності і 10 листопада 1764 надана нею разом з іншими населеними пунктами Ямпільської волості у вічне і спадкове володіння дійсному таємному раднику Івановичу Неплюєву, «за його довготривалу і бездоганну службу, а особливо за вчинене їм в Оренбурзі знатне прирощення державних доходів».
У його володінні село перебувало до його смерті, яка настала 11 листопада 1773 р, після чого перейшло у спадок до його молодшого сина — таємного радника і сенатора Миколі Івановичу Неплюєву. На момент опису Новгород-Сіверського намісництва 1779–1781 рр. Микола Іванович володів у Стягайлівці 58 дворами і 59 хатами. В них проживало 59 обивателів зі своїми сім'ями, більшість з яких займалися вирощуванням конопель і виготовленням з неї конопляного масла.
24 травня 1784 М. І. Неплюєв помер. Після його смерті Стягайлівка дісталася його старшому сину таємному раднику Івану Миколайовичу Неплюєву (26.03.1750 — 6.07.1823), а від нього перейшла до його сина, полковнику Івану Івановичу Неплюева. 21 грудня 1851 Іван Іванович подарував Стягайлівку своїй доньці Наталії (1826 — 5.08.1856), від якої вона перейшла до її чоловіка Карла Людвіговича Шуленбурга та дітям: Івану та Марії.
Напередодні скасування кріпацтва, 1859 року у власницькому селі Стегайлівка Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії мешкало 848 осіб (233 чоловічої статі та 232 — жіночої), налічувалось 63 дворових господарства[2]. Більшість мешканців кріпаками і належали Шуленбургу.
Після смерті К. Л. Шуленбурга, що настала 7 лютого 1874 р, його володіння в Стягайлівці успадкував його син Іван Карлович Шуленбург (7.05.1850 — 16.06.1891), а від нього вони перейшли до його другої дружини Єлизавети Дмитрівні Шуленбург (? — 1898) і сину Сергію (20.05 .1875 — ?), які, за переказами, продали їх поміщику Леницькому.
Станом на 1886 у колишньому власницькому селі Протопопівської волості мешкало 578 осіб налічувалось 146 дворових господарств, існував вітряний млин[3].
За даними на 1893 рік у поселенні мешкало 709 осіб (346 чоловічої статі та 363 — жіночої), налічувалось 123 дворових господарства[4].
У 1896 році у селі була відкрита школа грамоти, в якій 1 січня 1899 р. навчалися 23 хлопчика. Школа знаходилася в приватному будинку, а в 1915 році для неї було побудовано нове шкільне приміщення.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 780 осіб (370 чоловічої статі та 410 — жіночої), з яких всі — православної віри[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2233)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Календарь Черниговской губерніи на 1893 годъ. Изданіе Черниговскаго Губернскаго Статистического Комитета. Годъ пятнадцатый. Черниговъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1892, (стор. 155), (код 2305)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-267. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||