Сухопутні війська Індії
Сухопутні війська Індії — сухопутний вид та найбільший компонент Збройних сил Індії. Президент Індії є Верховним командувачем сухопутних військ Індії,[3] а їх професійним командувачем є Начальник штабу сухопутних військ[en] (COAS), який є чотиризірковим генералом. Двом офіцерам було присвоєно звання фельдмаршала[en], п'ятизіркове звання, це церемоніальна посада великої поважності. Індійська армія була створена в 1895 році поряд із давно встановленими президентськими арміями Ост-Індійської компанії, які також були поглинені нею у 1903 році. Князівства мали власні війська, які після цього були об'єднані в національне військо після проголошення незалежності. Підрозділи та полки індійської армії мають різноманітну історію та брали участь у кількох битвах і кампаніях по всьому світу, заслуживши багато бойових та театральних відзнак[en] до й після Незалежності.[4]
Основна місія індійської армії — забезпечення національної безпеки та національної єдності, захист нації від зовнішньої агресії та внутрішніх загроз, а також підтримання миру та безпеки всередині кордонів країни. Він проводить гуманітарні рятувальні операції під час стихійних лих та інших негараздів, таких як Операція «Сурья Хоуп»[en], а також може бути реквізований урядом для боротьби з внутрішніми загрозами. Це головний компонент національної влади, поряд із військово-морськими силами та повітряними силами.[5] Армія була залучена до чотирьох воєн[en] з сусіднім Пакистаном та однієї з КНР. Інші великі операції, які проводила армія, включають Операція Віджай, Операція Мегхдут[en], та Операція Кактус[en]. Сухопутні війська проводять масштабні навчання в мирний час, як наприклад Операція Брасстакс[en] та навчання Шурвеер, а також були активними учасниками багатьох миротворчих місій ООН[en], включаючи Кіпр[en], Ліван, Конго, Анголу, Камбоджу[en], В'єтнам, Намібію[en], Ель Сальвадор[en], Ліберію, Мозамбік, Південний Судан, та Сомалі.
Індійська армія оперативно та географічно поділена на сім командувань, причому основним військовим формуванням є дивізія. Нижче рівня дивізії знаходяться постійні полки, які відповідають за свій власний набір і навчання. Армія є повністю добровольчою силою[en] і складається з понад 80% особового складу активної оборони країни. Це найбільша постійна армія в світі,[6] з чисельністю 1 237 117[7][8] активних військ та 960 000 резервних.[9][10] Армія розпочала програму модернізації піхоти, відому як «Система футуристичної піхоти» (F-INSAS[en]), а також модернізує та придбає нові засоби для бронетанкових, артилерійських та авіаційних підрозділів.[11][12][13]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Singh Rana, Uday (27 грудня 2017). 20% Sailor Shortage in Navy, 15% Officer Posts Vacant In Army, Nirmala Sitharaman Tells Parliament. News18. Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 13 серпня 2018.
- ↑ The Military Balance 2017 (англ.). Routledge. 2017. ISBN 978-1-85743-900-7.
- ↑ About – The President of India. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 4 квітня 2016.
- ↑ Singh, Sarbans (1993). Battle Honours of the Indian Army 1757–1971. New Delhi: Vision Books. ISBN 978-8170941156.
- ↑ Indian Army Doctrine. Headquarters Army Training Command. October 2004. Архів оригіналу за 1 грудня 2007. Процитовано 1 грудня 2007.
- ↑ Indian Army now world's largest ground force as China halves strength on modernisation push. ThePrint (амер.). 17 березня 2020. Процитовано 16 січня 2022.
- ↑ 20% Sailor Shortage in Navy, 15% Officer Posts Vacant In Army, Nirmala Sitharaman Tells Parliament. News18. Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 28 грудня 2017.
- ↑ Armed forces facing shortage of nearly 60,000 personnel: Government. The Economic Times. 27 грудня 2017. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 28 грудня 2017.
- ↑ International Institute for Strategic Studies (3 February 2014). The Military Balance 2014. London: Routledge. с. 241—246. ISBN 978-1-85743-722-5.
- ↑ The Military Balance 2017 (англ.). Routledge, Chapman & Hall, Incorporated. 14 лютого 2017. ISBN 978-1-85743-900-7.
- ↑ The Military Balance 2010. Oxfordshire: Routledge. 2010. с. 351, 359—364. ISBN 978-1-85743-557-3.
- ↑ Indian Army Modernisation Needs a Major Push. India Strategic. February 2010. Архів оригіналу за 6 вересня 2013. Процитовано 10 липня 2013.
- ↑ India's Military Modernisation Up To 2027 Gets Approval. Defence Now. 2 квітня 2012. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 10 липня 2013.
Література[ред. | ред. код]
- Wilkinson, Steven I. 2015. Army and Nation: The Military and Indian Democracy since Independence. Harvard University Press.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Indian Army |
| ||||||||||||||||
