Сірано і д'Артаньян
Сірано і д'Артаньян | |
---|---|
Cyrano et d'Artagnan | |
Жанр | драма |
Режисер | Абель Ґанс |
Сценарист | Абель Ґанс |
На основі | Сірано де Бержерак |
У головних ролях |
Хосе Феррер Жан-П'єр Кассель Сільва Кошина |
Оператор | Отелло Мартеллі |
Композитор | Мішель Мань |
Художник | по костюмах: Даріо Чеккі |
Кінокомпанія |
Circé Production (Париж) Compagnia Cinematografica Champion (Рим) Agata Films (Мадрид) Costantini Film G.E.S.I. Cinematografica |
Тривалість | 145 хв. |
Мова | французька |
Країна |
Франція Італія Іспанія |
Рік | 1964 |
Дата виходу |
Франція: 22 жовтня 1964 DVD-реліз: 26 серпня 2005[1] |
IMDb | ID 0057988 |
Рейтинг | IMDb: |
«Сірано і д'Артаньян» (фр. Cyrano et d'Artagnan) — пригодницький фільм 1964 року; останній фільм, поставлений режисером Абелем Ґансом для великого кіно за мотивами творів Александра Дюма і Едмона Ростана. Прем'єра стрічки відбулася 25 вересня 1964 року на Нью-Йоркському кінофестивалі.
Сюжет[ред. | ред. код]
Після невдалих випробувань нового літального апарату Сірано де Бержерак (Хосе Феррер) вирушає до Парижа, раніше попрощавшись із старим батьком, який навчає його своєму секретному прийому. Дорогою Сірано зустрічає д'Артаньяна (Жан-П'єр Кассель), ще одного гасконця, такого ж брехуна, бідняка і мисливця за пригодами, як і він сам. Вони одразу стають нерозлучними друзями. Удвох викрадають мішки із золотими монетами у вірного помічника Рішельє «Червоної людини», яка під приводом збору податків оббирає до нитки усі землі, що попадаються йому на шляху. У Парижі д'Артаньяна приймають до лав мушкетерів де Тревіля і він стає секундантом Портоса в його дуелі з Сірано. Коли поранений Портос вибуває з ладу, Сірано повинен схрестити шпаги з д'Артаньяном, але замість цього вони пліч-о-пліч обороняються від гвардійців кардинала.
Потрапивши в полон, д'Артаньян і його товариші вимушені дати клятву вірності кардиналові. Так д'Артаньян потрапляє у табір супротивників Сірано, вірного слуги королеви. Люди кардинала заманюють Сірано в засідку, влаштовану бандою головорізів. Завдяки своєму секретному прийому, він розправляється з ними по черзі, останнім прирізавши їх проводиря на прізвисько «Голубка». Відтепер у нього в Парижі репутація.
Сірано і д'Артаньян знайомляться зі знаменитими куртизанками Маріон Делорм і Нінон де Ланкло. Усі четверо закохуються один в одного, але без взаємності. Маріон поклала око на Сірано, який любить Нінон; та ж небайдужа до д'Артаньяна, якого цікавить лише Маріон. Сірано пропонує д'Артаньяну помінятися ролями, щоб потрапити в ліжка до красунь. Надівши маски, Сірано і д'Артаньян вночі приєднуються, відповідно, до Нінон і Маріон. Обидві жінки в захваті від того, що провели ніч з бажаним чоловіком. За словами Сірано, це доводить, що почуття сильніші сердечної прихильності.
Нінон і Маріон, що належать до різних політичних таборів, нашіптують на вухо своїм коханцям таємниці змов. Ті ж, з товариської вірності, діляться ними один з одним. Але одного разу Нінон виявляє у своєму ліжку Сірано і з люттю припиняє це непорозуміння. Д'Артаньян звільняє Сірано, що потрапив у полон до прибічників кардинала. Удвох вони намагаються позбавити Францію від тягот громадянської війни. Сірано переконує королеву не підтримувати змову П'ятого березня. Потім він влаштовує зустріч д'Артаньяна і Маріон, тоді як Нінон зникає.
Сірано повертається в рідні краї. На своє здивування, він бачить, що його зруйнований будинок відбудовано наново; такий же новий вигляд і в його лабораторії. Його винаходи знову готові до випробувань, його праці перевидані. Причиною усьому цьому — Нінон. Сірано присягається забути про небо і свої авіаційні досліди, якщо вона погодиться залишитися з ним.
В ролях[ред. | ред. код]
|
|
Сприйняття[ред. | ред. код]
Фільм провалився у прокаті[2] і був погано сприйнятий критиками. Оглядач Нью-Йорк Таймс Юджин Арчер порівняв його з пеплумом «Геркулес, Улісс і Самсон», що вийшов роком раніше, і розкритикував сценарій та гру головних акторів, відмітивши як здобутки лише яскравість відеоряду[3]. Оскільки значна частина діалогів написана александрінами, ролі іноземних акторів, яких в цій міжнародній постановці більшість, довелося дублювати.
Хосе Феррер, який у 1951 отримав «Оскара» за роль Сірано у фільмі Майкла Гордона «Сірано де Бержерак» (1950), говорив, що у Ганса був чудовий сценарій, але для завершення фільму не вистачило грошей, тому результат вийшов гіршим, аніж очікувалося[4].
Джерела[ред. | ред. код]
- Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 982-984. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Cyrano et d'Artagnan en VOD, DVD ou Blu Ray на сайті AlloCiné
- ↑ Cyrano et d'Artagnan (1964)
- ↑ Archer E. Cyrano et d'Artagnan (1962): A Swashbuckler. The New York Times, 29.06.1964. Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 4 січня 2016.
- ↑ Trivia
Посилання[ред. | ред. код]
- Сірано і д'Артаньян на сайті IMDb (англ.) (станом на 04.04.2016)
- Сірано і д'Артаньян на сайті AlloCiné (фр.) (станом на 4.01.2016)
- Сірано і д'Артаньян [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті cinema-francais.fr
|
- Фільми 1964
- Фільми Франції 1964
- Фільми Італії 1964
- Фільми-кросовери
- Пригодницькі фільми Франції
- Пригодницькі фільми Італії
- Пригодницькі фільми Іспанії
- Фільми, засновані на Сірано де Бержераку
- Фільми, дія яких відбувається у Франції XVII століття
- Фільми, дія яких відбувається в Парижі
- Фільми французькою мовою
- Фільми Абеля Ґанса
- Бадді-муві