Такахата Ісао

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ісао Такахата
Isao Takahata (Director).jpg
Народився 29 жовтня 1935(1935-10-29) (78 років)
Ісе, Японія
Діяльність режисер, продюсер.

Такахата Ісао (яп. 高畑 勲) (народився 29 жовтня 1935 року), один з найвідомішх аніматорів Японії. Разом з Хаяо Міядзакі заснував студію Гіблі і довгий час був її співголовою. З-поміж чотирьох фільмів, режисером яких він був на студії Гіблі: воєнної драми «Могила світлячків», романтичної драми «Лише вчора», комедії «Мої сусіди Ямада» і пригодницько-екологічного «Війна танукі в періоди Хейсей і Помпоко», «Могила світлячків», що оповідає історію двох сиріт під час Другої Світової війни в Японії, вважається одним з найкращих аніме за всю історію цього жанру.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Удзіямі (тепер Ісе) префектура Міе, Японія 29 жовтня 1935 року. Закінчивши у 1959 році Токійський університет за спецільністю французька література, Такахата починає працювати в тільки-но створеній анімаційній студії "Tōei Dōga animation company" (нині Toei Animation). Де у 1965 році став режисером аніме-фільму «Хорс: принц Сонця» («Hols: Prince of the Sun»), під час зйомок якого і познайомився з Міядзакі Хаяо. Фільм був першим фільмом студії, який відступив від канонів Діснеївської анімації, що панували в той час у японській анімації, і справедливо вважається етапним в історії аніме. Не зважаючи на беззаперечні художні якості фільму, його очікував фінансовий провал. У зв'язку з цим та остракізмом з боку колег по студії Тоей, Такахата та Міядзакі разом залишили студію, щоб співпрацювати разом над багатьма фільмами.

У 1971, з метою зняти аніме-фільм «Пеппі — довга панчоха», залишають "Tōei Dōga animation company". Вони поїхали до Швеції, щоб отримати права на екранізацію, та Астрід Ліндгрен відмовила їм. Хоча їх плани не здійснилися, Хаяо Міядзакі будучи у захопленні від замку у Вісбю, і пізніше зробив Стокгольм та Вісбю місцем дії «Служби доставки Кікі».

У тому ж році Такахата та Міядзікі отримали пропозицію стати режисером аніме-телесеріалу «Люпін ІІІ» в середині сезону. Вони погодилися з умовою, що їх імена не будуть названі в титрах.

У 1973 ж році Такахата започаткував серію аніме-телесеріалів ««Театр шедеврів всього світу» (Sekay Maysaki Gesidz), в якій об’єднав адаптації найвідоміших творів дитячої літератури світу. Перший телесеріал, за повістю швейцарської письменниці, «Хейді», отримав назву «Heidi, Girl of the Alps» (1974), і мав великий успіх. За тим були «3000 миль у пошуках матері» (1976) і «Аня з Зелених Пагорбів» (Akage no Ann) (1979).

У 1981 році Такахата став режисером аніме-телесеріалу «Chie the Brat» (Jarinko Chie).

У 1982 році Такахата був обраний режисером стрічки «Маленький Немо» (Little Nemo), аніме, яке знімалося Telecom з прицілом на прокат у США. Разом з Хаяо Міядзакі та Ясуо Отсука, Такахата їде до США. Проте творчі розбіжності між японською стороною та продюсером з американської сторони Гаррі Кутцом (відомий як продюсер «Зоряних воєн») призвели до того що Такахата відмовився від поста режисера і залишив Telecom. Міядзакі та інші наслідували його приклад.

Коли Хаяо Міядзакі запропонували зняти фільм за мангою «Наусіка з Долини вітрів» (Kaze no Tani no Naushika, 1984), він погодився, з умовою, що продюсером буде Ісао Такахата. Після великого фінансового успіху стрічки, Ісао Такахата та Хаяо Міядзакі у 1985 році заснували студію Ґіблі.

Першим фільмом студії Ґіблі, режисером якого став Такахата була «Могила світлячків» (Grave of the Fireflies) у 1988 році.

Великий вплив на творчість Ісао Такахати справив італійський неореалізм 60-х років, фільми французької «Нової хвилі» та творчість Жака Превера, французького поета і кінодраматурга, якого Такахата відкрив для себе під час навчання в Токійському університеті. У 2004 році Такахата випустив збірку перекладів Превера японською.

Цей вплив помітно відрізняє фільми Такахати, від фільмів інших режисерів аніме. Його фільми, за контрастом, в основному реалістичні з політичним та соціальним підтекстом, і, за виключенням декількох стрічок, є драмами в абсолютно реалістичному середовищі.

Фільми Такахати мали значний вплив на творчість Хаяо Міядзакі. За словами Ясуо Отсуки, провідного аніматора студії Ґіблі, Міядзакі запозичив своє почуття соціальної відповідальності саме від Ісао Такахати, і без Ісао Такахати Міядзакі, можливо, займався б лише коміксами.

На відміну від більшості режисерів аніме, Такахата ніколи не працював штатним аніматором.

Роботи[ред.ред. код]

Помічник режисера[ред.ред. код]

  • The Littlest Warrior (Anju to Zushiōmaru), 1961
  • Iron Story (Tetsu Monogatari), 1962
  • The Little Prince and the Eight-Headed Dragon (Wanpaku Ōji no Orochi Taiji), 1962
  • The Biggest Duel in the Underworld (Ankokugai Saidai no Kettō), 1963
  • Hustle Punch (TV), 1965
  • Secret Little Akko (TV) (Himitsu no Akko-chan), 1969

Режисер[ред.ред. код]

Продюсер[ред.ред. код]

Сценарист[ред.ред. код]

Ідея[ред.ред. код]

  • Wasteland Boy Isamu (TV) (Kouya no Shounen Isamu), 1973
  • A Dog of Flanders (TV) (Furandaasu no Inu), 1975
  • Seton Animal Chronicles: Jacky the Bear Cub (TV) (Shiiton Doubutsuki Kuma no Ko Jakkii), 1977
  • Perrine's Story (TV) (Periinu Monogatari), 1978


Посилання[ред.ред. код]