Міядзакі Хаяо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Міядзакі.
Міядзакі Хаяо
宮崎 駿
Фото
Дата народження: 5 січня 1941(1941-01-05) (72 роки)
Місце народження: Токіо, Японія
Професія: манґака, режисер, сценарист, дизайнер
Напрямок: аніме, манґа
Нагороди: Оскар (2002)
Премія Берлінського кінофестивалю (2002)[1]
IMDb: ID 0594503

Міядзакі Хаяо (яп. 宮崎 駿, みやざき はやお; * 5 січня 1941, Токіо) — японський режисер анімаційних фільмів, автор численних манґа. Випускник політико-екномічного факультету університету Ґакуін. Співзасновник анімаційної студії Гіблі, з квітня 2005 року — її директор. Власник Музею Ґіблі. Відомий також під псевдонімами Акіцу Сабуро (秋津 三朗) і Тереко му (照樹 務).

Зміст

Короткі відомості [ред.]

Міядзакі Хаяо — один з найвідоміших у світі японських мультиплікаторів і анімаційних режисерів. Його часто називають азійським Уолтом Діснеєм, хоча сам аніматор не любить цього порівняння. В Японії Міядзакі прославився завдяки повнометражним мультиплікаційним шедеврам «Наусіка з Долини Вітрів» (1984), «Небесний замок Лапута» (1986), «Мій сусід Тоторо» (1988). На Заході він став відомим після випуску у 1997 році його мультфільму «Принцеса Мононоке». У 2003 році твір Міядзакі «Віднесені привидами» отримав премію Оскара за найкращий анімаційний фільм року. Останньою повнометражною роботою режисера був «Ходячий замок Хаула» (2004).

Більшість аніме Міядзакі піднімають загальні теми, такі як ставлення людини до природи і технологічного прогресу, або підтримування мирного співіснування людей. Головними героями його робіт часто виступають дівчата і жінки.

Міядзакі — прибічник пацифізму, скромності і простої краси. Режисер добре розбирається у географії, історії, етнології, вексилології. Зокрема, серед прапорів країн йому подобається прапор України за поєднання гармонійних кольорів, відсутність агресії і помпезності, що притаманна стягам інших держав.

Міядзакі захоплюється авіацією, в усіх його аніме бодай щось літає. Більшість його героїнь однакові на обличчя.

Біографія [ред.]

Народився в місті Акебоно-те, розташованому в одному з 23 спеціальних районів префектури Токіо, — Бунке-ку. Другий з чотирьох братів.

Батько, Міядзакі Кацудзі, під час війни був директором Міядзакі Ейрплейн, фабрики по виготовленню деталей до літаків A6m Zero. Власником фабрики був батьків брат.

Мати страждала на спинний туберкульоз. У період з 1947 по 1955 вона часто лежала в різних лікарнях, через що сім'ї доводилося багато переїздити.

Будучи в останньому класі старшої школи Тойотама, Хаяо побачив у кіно анімаційний фільм «Хякудзяден» («Легенда про білу змію»). За його власними словами, саме з цієї миті він твердо вирішив стати аніматором.

У 1963 закінчив престижний Університет Ґакушюін, факультет політики і економіки. В університеті відвідував клуб з вивчення дитячої літератури. У цьому клубі вивчалися, в основному, західні дитячі книги.

У квітні 1963 отримав роботу фазувальника в Тоей Анімейшн. До 1964 року став головою профспілки. У жовтні 1965 одружився на колезі Ота Акемі.

Двоє синів: Ґоро і Кенске. Перший проти волі батька[2] зняв анімаційний фільм «Оповіді Земномор'я»; другий — різьбяр по дереву, одна з його робіт використана в «Шепоті серця».

Фільмографія [ред.]

Міядзакі на San Diego Comic-Con International у 2009 р.
Режисер і автор сценарію

Див. також [ред.]

Примітки [ред.]

  1. ↑ 52 IFB Awards 2002
  2. ↑ пост в особистому блозі Ґоро (англ.)
  3. ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Посилання [ред.]

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міядзакі_Хаяо&oldid=12187011