Міядзакі Хаяо
| Міядзакі Хаяо | |
| 宮崎 駿 | |
 |
|
| Дата народження: | 5 січня, 1941 |
| Місце народження: | Токіо, Японія |
| Професія: | манґака, режисер, сценарист, дизайнер |
| Напрямок: | аніме, манґа |
| Нагороди: | Оскар (2002) Премія Берлінського кінофестивалю (2002)[1] |
| IMDb: | ID 0594503 |
Міядзакі Хаяо (яп. 宮崎 駿, みやざき はやお; * 5 січня 1941, Токіо) — японський режисер анімаційних фільмів, автор численних манґа. Випускник політико-екномічного факультету університету Ґакуін. Співзасновник анімаційної студії Гіблі, з квітня 2005 року — її директор. Власник Музею Ґіблі. Відомий також під псевдонімами Акіцу Сабуро (秋津 三朗) і Тереко му (照樹 務).
Зміст |
[ред.] Короткі відомості
Міядзакі Хаяо — один з найвідоміших у світі японських мультиплікаторів і анімаційних режисерів. Його часто називають азійським Уолтом Діснеєм, хоча сам аніматор не любить цього порівняння. В Японії Міядзакі прославився завдяки повнометражним мультиплікаційним шедеврам «Наусіка з Долини Вітрів» (1984), «Небесний замок Лапута» (1986), «Мій сусід Тоторо» (1988). На Заході він став відомим після випуску у 1997 році його мультфільму «Принцеса Мононоке». У 2003 році твір Міядзакі «Віднесені привидами» отримав премію Оскара за найкращий анімаційний фільм року. Останньою повнометражною роботою режисера був «Ходячий замок Хаула» (2004).
Більшість аніме Міядзакі піднімають загальні теми, такі як ставлення людини до природи і технологічного прогресу, або підтримування мирного співіснування людей. Головними героями його робіт часто виступають дівчата і жінки.
Міядзакі — прибічник пацифізму, скромності і простої краси. Режисер добре розбирається у географії, історії, етнології, вексилології. Зокрема, серед прапорів країн йому подобається прапор України за поєднання гармонійних кольорів, відсутність агресії і помпезності, що притаманна стягам інших держав.
Міядзакі захоплюється авіацією, в усіх його аніме бодай щось літає. Більшість його героїнь однакові на обличчя.
[ред.] Біографія
Народився в місті Акебоно-те, розташованому в одному з 23 спеціальних районів префектури Токіо, — Бунке-ку. Другий з чотирьох братів.
Батько, Міядзакі Кацудзі, під час війни був директором Міядзакі Ейрплейн, фабрики по виготовленню деталей до літаків A6m Zero. Власником фабрики був батьків брат.
Мати страждала на спинний туберкульоз. У період з 1947 по 1955 вона часто лежала в різних лікарнях, через що сім'ї доводилося багато переїздити.
Будучи в останньому класі старшої школи Тойотама, Хаяо побачив у кіно анімаційний фільм «Хякудзяден» («Легенда про білу змію»). За його власними словами, саме з цієї миті він твердо вирішив стати аніматором.
У 1963 закінчив престижний Університет Ґакушюін, факультет політики і економіки. В університеті відвідував клуб з вивчення дитячої літератури. У цьому клубі вивчалися, в основному, західні дитячі книги.
У квітні 1963 отримав роботу фазувальника в Тоей Анімейшн. До 1964 року став головою профспілки. У жовтні 1965 одружився на колезі Ота Акемі.
Двоє синів: Ґоро і Кенске. Перший проти волі батька[2] зняв анімаційний фільм «Оповіді Земномор'я»; другий — різьбяр по дереву, одна з його робіт використана в «Шепоті серця».
[ред.] Фільмографія
- Режисер і автор сценарію
- Люпін III: Частина 1 Епізоди 7, 8, 10, 11, 13-23, 1971 (разом із Такахата Ісао), аніме серіал
- Yuki's Sun Pilot Film 1972 (Pilot film for a never-realized аніме серіал)
- Хлопчик майбутнього Конан, 1978 аніме серіал
- Замок Каліостро (Люпін III), 1979 повноменражний мультфільм
- Люпін III: Частина 2, Епізоди 145 & 155, 1980 (під псевдонімом Теруко Му), аніме серіал
- Sherlock Hound, 1982 anime series
- Наусіка з Долини Вітрів, 1984 повнометражний мультфільм
- Небесний замок Лапута, 1986 повноменражний мультфільм
- Мій сусід Тоторо, 1988 повноменражний мультфільм
- Експрес-пошта Кікі, 1989 повноменражний мультфільм
- Порко Россо, 1992 повноменражний мультфільм
- On Your Mark, 1995 музичне відео для Chage and Aska
- Принцеса Мононоке, 1997 повноменражний мультфільм
- Сен та Чіхіро в полоні у духів, 2001 повноменражний мультфільм (лауреат премії Оскар за найкращий анімаційний фільм 2002 року)
- Полювання на китів, 2001 (Короткометражний фільм для Музею Гіблі)
- Прогулянка Коро, 2001 (Короткометражний фільм для Музею Гіблі)
- Мей і автобус-кошеня, 2002 (Короткометражний фільм для Музею Гіблі)
- Літаючі машини уявного неба, 2002 (Короткометражний фільм для Музею Гіблі)
- Розповідь про Орніфоптер: Лети! Хідейорі Тенґу Ґо!, 2002 (Короткометражний фільм для Музею Гіблі)
- Ходячий замок Хаула, 2004 (номінант премії Оскар, 2005)
- Водяний павук Монмон, 2006 (Короткометражний фільм для Музею Гіблі)
- В пошуках будинку, 2006 (Короткометражний фільм для Музею Гіблі)
- День, коли я зібрав врожай зірок, 2006 (Короткометражний фільм для Музею Гіблі)
- Поньо на скелі 2008
- Єрієтті усе позичає/Kari-gurashi no Arietty, 2010 повноменражний мультфільм (автор сценарію)
[ред.] Примітки
[ред.] Посилання
- Офіційний сайт студії Ґіблі(яп.)
- Міядзакі Хаяо на сайті Internet Movie Database (англ.)
