Тараторіна Світлана Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Світлана Тараторіна
Народилася 25 вересня 1985(1985-09-25)[1] (38 років)
Роздольне, Кримська область, Українська РСР, СРСР[1]
Країна  Україна
Діяльність письменниця, журналістка, засновниця
Alma mater Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова (2006)
Мова творів українська
Роки активності 2017 — тепер. час
Жанр фентезі, наукова фантастика, історичне фентезі, література жахів, комікс і дитяча література
Членство Національна спілка письменників України і Український ПЕН[2]
У шлюбі з Ємець Леонід Олександрович[1]
Нагороди
CMNS: Тараторіна Світлана Володимирівна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Світла́на Володи́мирівна Тарато́ріна (нар. 25 вересня 1985, Роздольне, Крим, Україна) — українська письменниця, PR-менеджерка, журналістка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Світлана Тараторіна народилася та виросла у Криму[3]. Отримала грант на навчання від благодійного фонду «Україна — ХХІ століття» і 2002 року переїхала до Києва. Навчалася у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова на факультеті української філології[4], закінчила 2006 року з червоним дипломом[3].

Працювала журналісткою, а також у сфері політичного PR[3]. Статті та огляди Світлани Тараторіної виходили у журналі «ELLE», у інтернет-виданнях «Українська правда», «Главред», DreamKyiv, Gazeta.ua, ЛітАкцент та ін. Була експерткою Українського культурного фонду[5], членом журі книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів»[6][7]. З жовтня 2022 року працює на посаді директорки з комунікацій видавництва Vivat[8][9].

Одружена з правознавцем і політиком Леонідом Ємцем.

Творчість[ред. | ред. код]

Презентація збірки «Бабай: Перший кошмар» на Книжковому арсеналі у 2019. Зліва направо: Олексій Жупанський, Світлана Тараторіна, Володимир Кузнєцов, Володимир Арєнєв, Євген Лір, Остап Українець, Дімка Ужасний

Перші прозові публікації Світлани Тараторіної з'явилися у газеті «Кримська світлиця»[10], потім друкувалася у журналі «Молода Україна»[11].

Авторка низки оповідань, що входили до міжавторських збірок: альманах «Питання людяності» від літературного об'єднання «Зоряна фортеця» (2017), «Найкраща українська фантастика» (Інфа-Принт, 2018), «Брама» (Віват, 2018), «Це теж зробила вона» (Видавництво, 2018), «Вбивство на вулиці…» (Дім химер, 2019), «Кишеньковий мандруарій» (КМ-Букс, 2019), «Бабай. Перший кошмар» (Бабай, 2019), «Агенція Незалежність» (Навчальна книга — Богдан, 2021), «Хроніки незвіданих земель» (Видавництво Жорж, 2022).

У 2018 році рукопис дебютного фантастичного роману письменниці «Лазарус» — міське фентезі з елементами детективу у світі Києва 1913 року — переміг у видавничому конкурсі КМ-Букс, в результаті чого книга вийшла друком[11]. Роман отримав низку нагород та відзнак.

2020 року вийшла друком художня біографія Марії Примаченко для дітей — «Оця Марія звірів малювала». Книга увійшла до довгого списку книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів 2020»[12], до коротких списків «Топ БараБуки 2020»[13] і Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2020»[14].

У 2021 за підтримки UNDP, разом з видавництвом «Видавництво», було створено низку соціальних коміксів. В рамках цього проєкту Світлана Тараторіна створила сценарій мальопису «Звуки миру» про підлітків з прифронтових територій на Донбасі. Комікс увійшов до списку рекомендованого читання для підлітків від літературного порталу «Читомо»[15] та до переліку найкращих українських книжок 2021 від Українського ПЕН[16].

Фантастичні talk(s)[ред. | ред. код]

Світлана Тараторіна є співзасновницею українського літературного об'єднання та YouTube-проєкту «Фантастичні talk(s)». Початково у випусках каналу п'ятеро українських письменниць-фантасток (Ірина Грабовська, Світлана Тараторіна, Наталія Матолінець, Дарія Піскозуб, Наталія Довгопол) обговорювали явища фантастики, нові тексти, українських та закордонних авторів жанру тощо[17].

З березня 2022 року, з початку російського вторгнення в Україну, додатково на каналі почали проводитися благодійні інтерв'ю із зірками світової фантастики з метою збору коштів на потреби українських військових. Серед запрошених гостей були, зокрема, Джеймс С. А. Корі, Ребекка Кван, Пітер Воттс, Джо Аберкромбі, Марісса Маєр, Джонатан Страуд, Патрік Несс, Річард Морґан, Джо Гілл.

Також на каналі була проведена серія лекцій з історії української фантастики[18]. Її відзначено Нагородою Achievement Award 2023 Європейського товариства наукової фантастики за найкращу інтернет-публікацію[19].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Світлана Тараторіна є лауреаткою конкурсів фантастичних оповідань — від літературного об'єднання «Зоряна фортеця»[11], журналу «Стос»[20], фестивалю фантастичних оповідань «Брама». Отримала нагороду Chrysalis Award 2019 Європейського товариства наукової фантастики та увійшла до рейтингу 25 найбільш згадуваних у 2018 році письменників України за версією журналу «Фокус»[21].

Її роман «Лазарус» здобув премію «ЛітАкцент року 2018», спеціальну відзнаку Українського інституту книги, увійшов до довгих списків Літературної премії «Книга року BBC — 2019»[22] та до списку 10 найважливіших книг 2018 року за версією журналу The Village[23], був названий книгою року за версією фензіну «Світ Фентезі».

Вибрані відзнаки та нагороди:

Бібліографія[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

  • 2018 — Лазарус
  • 2023 — Дім солі

Дитяча література[ред. | ред. код]

Комікси[ред. | ред. код]

  • 2021 — Звуки миру

Оповідання[ред. | ред. код]

  • Мова Вавілону // Питання людяності. — Інтерсервіс / Зоряна фортеця, 2017. — С. 95-112. — ISBN 978-617-696-627-2.
  • Марія Павлова // Це теж зробила вона. — Видавництво, 2018. — С. 18. — ISBN 978-966-978-113-0.
  • А чи був хлопчик? // Брама. Багряні ночі. — Харків : Віват, 2018. — С. 473-499. — ISBN 978-966-942-794-6.
  • Енцелад // Найкраща українська фантастика — 2018. — Одеса : Інфа-Принт, 2019. — С. 276-280. — ISBN 978-0359-29108-3.
  • Персто 2035 // Кишеньковий мандруарій. Подорожі фантастичним транспортом. — КМ-Букс, 2019. — С. 144-161. — ISBN 978-966-948-235-8.
  • Гілка Глоду // Вбивство на вулиці…. — Дім Химер, 2019. — С. 6-24. — ISBN 978-966-97870-8-8.
  • Кеджангук // Бабай. Перший кошмар. — Бабай, 2019. — С. 205-237. — ISBN 978-617-657-049-3.
  • 1995. Справа про викрадення п-резидента // Агенція «Незалежність». — Навчальна книга — Богдан, 2021. — С. 48-58. — ISBN 978-966-10-6644-0.
  • Легенда про Хвойку // Форбс. — 2021. — № 10 (травень). Процитовано 12 березня 2023.
  • Заради Афродіти і всіх її облич // Хроніки незвіданих земель. — Жорж, 2022. — С. 11-93. — ISBN 978-617-802-332-4.
  • Бункер // Легендарій дивних міст. — Ранок, 2023. — С. 247-287. — ISBN 978-617-098-105-9.

Видання мовами світу[ред. | ред. код]

  • Польська література
    • Switłana Taratorina. Język Babilonu // Język Babilonu. Antologia ukraińskiej fantastyki = Мова Вавілону. — Olsztyn : Stalker Books, 2022. — С. 157-206. — ISBN 978-836-722-320-1.
    • Switłana Taratorina. Bunkier = Бункер // Nowa Fantastyka. — 2023. — № 490 (07).
    • Switłana Taratorina. Lazarus = Лазарус. — Olsztyn : Stalker Books, 2023. — 550 с. — ISBN 978-836-722-334-8.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Країна (журнал) — Видавнича група «Нова інформація», 2009.
  2. ↑ https://pen.org.ua/members/svitlana-taratorina
  3. ↑ а б в Валерія Радзієвська. На вокзалі побачила триколор. Прикордонники поставили в паспорт штамп «Джанкой, Российская Федерация» // Країна. — 2021. — № 571 (11 травня).
  4. ↑ Марія Молодковець. Світлана Тараторіна — письменниця з Криму. bzh.life. БЖ. Процитовано 25.03.2023.
  5. ↑ Український культурний фонд / Експертні ради. ucf.in.ua. Український культурний фонд. Процитовано 26.03.2023.
  6. ↑ Розпочало роботу журі книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів» у номінації Доросла література. espreso.tv. Еспресо TV. 10 липня 2017. Процитовано 26.03.2023.
  7. ↑ Оргкомітет книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів 2020» оприлюднив склад експертного журі у номінації «Література для дорослих». espreso.tv. Еспресо TV. 10 липня 2020. Процитовано 26.03.2023.
  8. ↑ Світлана Максимець (3 жовтня 2022). «Віват» у Києві: як відкрилася харківська книгарня на Подолі. weekend.today. Вікенд. Процитовано 26.03.2023.
  9. ↑ Володимир Кузнєцов. Солоний присмак постапокаліпсису. babai.co.ua. Процитовано 26.03.2023.
  10. ↑ Ярослав Самовидець. «Кримська світлиця» і література півострова // Кримська світлиця. — 2017. — № 52 (29 листопада). — С. 8.
  11. ↑ а б в Ія Новицька. Світлана Тараторіна. Міфічний вимір Києва // Das ist fantastisch!. — 2018/19. — № 5. — С. 112-117.
  12. ↑ Віталій Кошовий (7 липня 2020). Оголошено довгий список книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів 2020». Номінація «Література для дітей». espreso.tv. Еспресо TV. Процитовано 26.03.2023.
  13. ↑ «Топ БараБуки 2020»: короткий список. barabooka.com.ua. BaraBooka. Процитовано 26.03.2023.
  14. ↑ Всеукраїнський рейтинг «Книжка року-2020» оголосив короткі списки у 7 номінаціях. Про це повідомляє прес-служба конкурсу. chytomo.com. Читомо. Процитовано 26.03.2023.
  15. ↑ Дитячі та підліткові книжки 2021 року, які Читомо радить прочитати. chytomo.com. Читомо. 16.12.2021. Процитовано 26.03.2023.
  16. ↑ Найкращі українські книжки 2021 року за верcією ПЕН. pen.org.ua. Український ПЕН. 29 грудня 2021. Процитовано 26.03.2023.
  17. ↑ Фантастичні Talks — любов до фантастики та вина. uageek.space. UA Geek. Процитовано 30.03.2023.
  18. ↑ Дарія Піскозуб (17.01.2023). «Фантастичні Talk(s)»: розмова про жанр добре контрольованого експерименту. chytomo.com. Читомо. Процитовано 30.03.2023.
  19. ↑ Winners of the 2023 ESFS Awards. esfs.info (англ) . Європейське товариство наукової фантастики. 11.06.2023. Процитовано 12.06.2023.
  20. ↑ ВБИВСТВО НА ВУЛИЦІ… Переможці конкурсу макабричних оповідань. stos.com.ua. Стос. 15 квітня 2019. Процитовано 29.03.2023.
  21. ↑ Авторский арсенал. Рейтинг Фокуса «25 лучших писателей Украины». focus.ua (рос) . Фокус. 24.05.2019. Процитовано 1 серпня 2020.
  22. ↑ Довгі списки Книги року ВВС-2019. bbc.com. ВВС. 21 жовтня 2019. Процитовано 1 серпня 2020.
  23. ↑ Євгеній Стасіневич (12 грудня 2018). 10 найважливіших українських книг 2018 року. the-village.com.ua. The Village. Процитовано 1 серпня 2020.
  24. ↑ «Літакцент року — 2018». У Києві нагородили переможців літературної премії. tyzhden.ua. Український тиждень. 5 Лютого 2019. Процитовано 29.03.2023.
  25. ↑ Оксана Пронько (31.12.2018). Найкраще укрфентезі 2018: Результати. svitfantasy.com.ua. Світ Фентезі. Процитовано 29.03.2023.
  26. ↑ Переможці конкурсу «BookForum Best Book Award-2019». bookforum.ua. Book Forum Lviv. 19 вересня 2019. Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 1 серпня 2020.
  27. ↑ ESFS Awards 2019. esfs.info (англ) . Європейське товариство наукової фантастики. 24.08.2019. Процитовано 29.03.2023.

Посилання та джерела[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Тараторіна Світлана Володимирівна
Література та бібліографія
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тараторіна_Світлана_Володимирівна&oldid=41676955