Театр Нерона
| Театр Нерона | |
|---|---|
|
| |
| 41°54′06″ пн. ш. 12°27′39″ сх. д. / 41.901666666694438845° пн. ш. 12.460833333361° сх. д.Координати: 41°54′06″ пн. ш. 12°27′39″ сх. д. / 41.901666666694438845° пн. ш. 12.460833333361° сх. д. | |
| Країна | Італія |
| Розташування | Рим |
| Тип | Roman archaeological sited і Roman theatred |
| Засновник | Нерон |
| Дата заснування | 60 |
  Театр Нерона Театр Нерона (Італія) | |
 | |
Театр Нерона (лат. Theatrum Neronis)[1] — приватний театр, зведений у Римі Нероном, римським імператором, між 53 і 68 роками н. е. Відомий лише з літературних джерел, поки його сліди не були виявлені у 2020 році під час розкопок. Розкопки велися до 2023 року спеціальним археологічним управлінням Риму[1]. Влітку 2023 року було оголошено про археологічну знахідку.
Розташування[ред. | ред. код]
Театр розташовувався правому березі Тибра, в Агері Ватиканському, на віллі Агрипини Старшої (успадкованої її онуком Нероном), у тому районі, де Калігула побудував свій цирк[1]. Його руїни знаходяться у дворі ренесансного Палаццо деї Пенітенцієрі, також званого Палаццо Делла Ровере, у Борго Ріоні, між Віа делла Кончіліаціоне та Борго Санто Спіріто.
Історія[ред. | ред. код]
Театр безпосередньо згадується тільки у Плінія Старшого, а, побічно, у Светонія та Тацита[2]. Згідно з Плінієм, імператор виставив захоплене майно колишнього консула у своєму особистому театрі (theatrum speciale). Театр використовувався Нероном для репетицій його подальших публічних виступів у театрі Помпея і був досить великим, щоб задовольнити його марнославство, коли він був заповнений людьми[3]. Светоній пише, що під час свята Неронії імператор пообіцяв виставити себе в hortis («у садах»), що є непрямим посиланням на його театр[4][2]. Нарешті, Тацит стверджує, що під час Ludi Juvenales Нерон співав per domum aut hortos[5], ще один натяк на будинок[2]. Також можливо, що domestica scaena, згадана Тацитом як місце, звідки Нерон милувався Великою пожежею Риму в 64 р. н. е., відноситься не до вежі Гая Мецената на Есквілінському пагорбі, а до сцени його театру. Ця сцена, розташована на правому березі Тибру, знаходилася на значній відстані від постраждалих районів, а тому була безпечним спостережним пунктом, на відміну від вежі, що знаходилася в центрі пожежі[6]. На початку II століття нашої ери будинок був розібраний на матеріали, про що свідчать п'ять мармурових колон, знайдених на місці[1].
Востаннє театр згадується в середині XII століття в Mirabilia Urbis Romae, довіднику паломників міста, де вказувалося, що він знаходиться неподалік від Castellum Crescentii (Замок Святого Ангела)[7]. Стратиграфічне дослідження 2020 року виявило артефакти від пізнього республіканського періоду до XV століття[8]. Зокрема, за доби середньовіччя площа театру стала місцем ремесел та діяльності, пов'язаної з прибуттям паломників, про що свідчать знахідки форм для розаріїв, майстерно прикрашених кістяних предметів для виготовлення частин музичних інструментів та меблевих петель, глечиків, скляних чаш, що використовуються як літургійні меблі та керамічний матеріал, та два знаки розрізнення паломників (із зображенням Святого Лика Луккі та Нотр-Дам-де-Рокамадур)[1][8]. Також було виявлено кілька шляхів, що з'єднують це місце з Портус-Майор, місцем висадки на Тибрі нижче за течією від Понте-Сант-Анджело[8]. Близько 1480 року в районі театру кардинал Доменіко делла Ровере почав будівництво Палаццо делла Ровере[9], можливо, доручивши його Баччо Понтеллі[10].
Руїни театру знайшли під час розкопок, що почалися в 2020 році під керівництвом спеціального археологічного управління Риму[1]. Про відкриття театру 27 липня 2023 року оголосила суперінтендант археологічного управління Риму Даніела Порро[11].
Архітектура[ред. | ред. код]
Під двором Палаццо делла Ровере епохи Відродження було знайдено дві будівлі opus Latericium[1]. Вони виходили на відкритий двір, можливо, оточений портиком. Будівлі можуть бути датовані періодом Юліїв-Клавдієв за знайденими на цеглі двоногих таврах. Перша структура має план напівциклу з радіальними входами, сходами та стінами, і тому її можна ототожнити із печерою театру, де стояли яруси сидінь для глядачів. Scaenae frons[en] був орієнтований на захід. Декоративний апарат був іонічного ордера, і по залишках можна зробити висновок, що він був покритий білим і кольоровим мармуром та ліпниною, покритою сухозлітним золотом, як у Золотому будинку Нерона. Другий будинок, навпаки, розташований перпендикулярно першому, використовувався для службових цілей і, можливо, в ньому розміщувалися декорації та костюми.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж Edoardo Sassi (26 липня 2023). Ritrovato a Roma il leggendario Teatro di Nerone: resti della cavea, colonne e decori nella corte di Palazzo della Rovere (італ.). Процитовано 26 липня 2023.
- ↑ а б в Liverani, p. 130
- ↑ Pliny, Nat. Hist. 37.19
- ↑ Suet., Nero 21.1
- ↑ Tac., Ann. 15.33.1
- ↑ Liverani, p. 131
- ↑ Liverani, p. 132
- ↑ а б в A Roma ritrovato il teatro di Nerone a Palazzo della Rovere. ansa.it (італ.). 26 липня 2023. Процитовано 30 липня 2023.
- ↑ Castagnoli (1958), p. 361
- ↑ Callari (1936), p. 178
- ↑ Latza Nadeau, Barbie (28 липня 2023). Lost for centuries, Emperor Nero’s theater is unearthed in Rome. CNN.
Джерела[ред. | ред. код]
- Callari, Luigi (1932). I Palazzi di Roma (італ.). Roma: Ugo Sofia-Moretti.
- Castagnoli, Ferdinando; Cecchelli, Carlo; Giovannoni, Gustavo; Zocca, Mario (1958). Topografia e urbanistica di Roma (італ.). Bologna: Cappelli.Castagnoli, Ferdinando; Cecchelli, Carlo; Giovannoni, Gustavo; Zocca, Mario (1958). Topografia e urbanistica di Roma (італ.). Bologna: Cappelli.
- Liverani, Paolo (2000–2001). Due note di topografia vaticana: il theatrum Neronis e i toponimi legati alla tomba di S. Pietro. Estratto Dai RENDICONTI della Pontificia Accademia Romana di Archeologia (італ.). Tipografia Vaticana. LXXIII.
