Теофіпольська волость
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Теофіпольська волость | ||||
| Центр | Теофіполь | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 11 942 (1886) | |||
| Населення | 7851 осіб (1886) | |||
| Густота | 60.2 осіб / км² | |||
| Наступники | Теофіпольський район | |||
Теофіпольська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Старокостянтинівського повіту Волинської губернії з центром у містечку Теофіполь.
Станом на 1886 рік складалася з 10 поселень, 11 сільських громад. Населення — 7851 особа (3859 чоловічої статі та 3992 — жіночої), 1132 дворових господарства[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 8819 | 7291 |
| Приватної власності | 2894 | 1926 |
| Казенної власності | 14 | — |
| Іншої власності | 248 | 247 |
| Загалом | 11942 | 9419 |
Основні поселення волості:
- Теофіполь (Тараканівка) — колишнє державне містечко за 60 верст від повітового міста, 1160 осіб, 201 двір, православна церква, синагога, 5 єврейських молитовних будинків, школа, 11 постоялих дворів, 14 постоялих будинків, 52 лавки, кузня, 3 водяних млини, миловарний і цегельний заводи.
- Коров'є — колишнє державне село при безіменній річці, 592 особи, 109 дворів, постоялий будинок.
- Кривовілька — колишнє державне село при безіменній річці, 391 особа, 72 двори, каплиця, постоялий будинок.
- Кунча — колишнє державне село, 925 осіб, 183 двори, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, водяний млин.
- Лідихівка — колишнє власницьке село, 410 осіб, 83 двори, православна церква, школа, постоялий будинок.
- Михнівка — колишнє державне село, 725 осіб, 133 двори, постоялий будинок.
- Новоставці — колишнє державне село, 713 осіб, 117 дворів, православна церква, постоялий будинок й водяний млин.
- Троянівка — колишнє власницьке село, 558 осіб, 105 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок й водяний млин.
У 1900-1913 роках складалася з містечка та 15 поселень, 16 сільських громад.
Станом на 1900 населення зросло до 11 670 осіб, 2039 дворових господарств, волосним старшиною був Василь Бугай[2].
Станом на 1913 населення зросло до 14 830 осіб, 2640 дворових господарств, волосним старшиною був П. Марцинюк[3].
Джерела[ред. | ред. код]
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Волынской губерніи на 1901 годѣ. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Житомір. Волынская Губернская Типографія. 1900, (стор.IV-34)
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Волынской губерніи на 1913 годѣ. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Житомір. Волынская Губернская Типографія. 1913, (стор.III-146)
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||
_(1796).png)