Красилів

Красилів
Герб Красилова
При в'їзді в Красилів
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Хмельницька область
Район/міськрада	Красилівський район
Рада	Красилівська міська рада
Код КОАТУУ	6822710100
Перша згадка	1444
Статус міста	з 1964 року
Населення	▲ 19 843 (01.07.2012)
Площа	28 км²
Густота населення	705.75 осіб/км²
Поштові індекси	31000—31010
Телефонний код	+380-3855
Координати	49°39′03″ пн. ш. 26°58′00″ сх. д.
Висота над рівнем моря	291 м
Водойма	р.Случ
Відстань
Найближча залізнична станція	Красилів
До станції	3 км
До обл./респ. центру
- залізницею	50 км
- автошляхами	40 км
Міська влада
Адреса	31000, Хмельницька обл., Красилівський р-н, м. Красилів, пл. Незалежності., 2
Веб-сторінка	krasyliv.org.ua
Міський голова	Островська Ніла Василівна

Краси́лів — місто в Україні, центр Красилівського району Хмельницької області.

Населення 19 761 мешканців (2011).

Етимологія

Про походження назви поселення відомий український письменник Ю.М. Кругляк в книзі "Ім'я вашого міста" пише :"Красилів - смт. Хмельницької області. Вперше згадується в 1444 році. Найдавніша назва Красне. За переказами вона відбила красиву мальовничу місцевість, де осіли перші поселенці. Присвійний суфікс ів указує на можливе походження назви від прізвища Красило".

Натомість одна легенда, найпоширеніша, свідчить, що назва Красилів походить від словосполучення двох слів «краса» і «сила». Бо жили у цій місцині красиві і сильні люди (красиві дівчата і сильні юнаки).

Є ще одна легенда, котра говорить про те, що, коли на поселення напали татари, то вони вирізали майже все населення, аж кров людська текла потоками. Річка від крові стала червоною (красною), тому і з'явилася назва Красне, а згодом – Красилів.

Історія

Найдавніші поселення на Красилівщині відносяться до доби неоліту (VI-III тис.до н.е.) на річці Бужок біля села Котюржинці. Неукріплені поселення скіфів-орачів археологи знайшли біля сіл Вереміївка, Заруддя, Пашутинці, Корчівка. Відомі також поселення черняхівців поблизу сіл Западинці, Мотрунки. Поселення трипільців зафіксовані біля сіл Западинці, Мала Клітна, Пашутинці, Вереміївка.

Літописи стверджують існування тут в XII ст. так званої Болоховської землі, до складу якої входила східна частина сучасного Красилівського району. Досі збереглися в районі села Берегелі на лівому березі річки Бужок залишки землі - Білобережжя. Це городище розміщене в урочищі Замчиська і представляє собою округлий дитинець, укріплений навколо валом і ровом. Залишки давньоруського городища в м. Красилові датуються X-XII ст.

Середньовіччя

Перша письмова згадка про Красилів збереглася в акті від 16 січня 1444 року, за яким литовський князь Свидригайло в жалуваній грамоті надавав своєму слузі Михайлу Олехновичу "за його вірну службу" у володіння села Кременецького повіту, у тому числі "Красилів над Случем". Хоча серед дослідників минувшини називається ще одна дата – 1437 рік. Йдеться про іншу жалувану грамоту того ж князя, надану Михайлу Олехновичу. Протягом 1497 -1620 рр. Красилів був власністю Острозьких.

30 вересня 1497 році польський король Олександр Ягельончик подарував Красилів князю Констанцію Острозькому. До середини XIV ст. в місті нараховується вже 200 будинків. В цей час і засновується Красилівський замок. Це сприяло розростанню міста, значення його все більше зростає.

Основним заняттям населення було сільське господарство. Розвивалося також ремесло - жителі займалися чинбарством, шили кожухи і свитки. Значного розвитку досягла торгівля. В 30-х роках XV ст., коли боротьба між Польщею та Литвою за Волинь і Поділля розгорілася з новою силою, Сигизмунд І, щоб посилити свій вплив, надав пільги заможній українській верхівці. В ті часи міщани Красилова дістали право без сплати мита завозити сіль, раз на тиждень проводити торги, обкладати митом товари, які жителі навколишніх сіл везли на базар. У містечку спорудили замок, згадки про нього трапляються в історичних документах за 1545 і 1552 роки.

Ранній новий час

На початку XVI століття Красилів поступово перетворюється в адміністративний центр Кузьминської волості. Справця збудованої дерев’яної фортеці вже керує всіма збройними силами краю. 9 вересня 1517 року Красилів набуває статусу міста з обмеженим магдебурзьким правом.

В XVI – першій половині XVII ст. згадується як мале місто (містечко). Спочатку це торгово-ремісничий центр Кузьминської, з 60-х р. XVI ст. – Красилівської (Красної) волості.

З кінця XVI ст. містечко зазнавало спустошливих нападів татар. Мужньо зустріли ворога і завдали йому нищівного удару жителі міста в 1573 році. Напади повторилися у 1593 і 1618 роках. Містечко було дуже зруйновано, багато жителів загинуло або потрапило в полон.

В другій половині XVI ст. у Красилові діяло 8 ринкових, 7 ремісничних, 10 перекупних будинків. Наприкінці XVI ст. - на початку XVII ст. Красилів став власністю Януша Острозького. Значного розвитку в маєтку набуло зернове господарство.

У володінні князів Острозьких Красилів перебував до 1620 року, потім містечко переходить, спочатку, до князів Заславських, потім до Любомирських, а потім до Сангушків.

Населення містечка брало участь у боротьбі проти польського панування (визвольна війна, гайдамацький рух 1648-1654рр). 1748 року в гайдамацькому загоні, оточеному шляхтою біля Погребища було декілька вихідців з південної Волині, зокрема А. Полянович з Красилова. Його в числі інших за участь у повстанні було засуджено на каторжні роботи.

1649 р. до Красилова прибуває козацька сотня на чолі з Кривоносенком - сином М. Кривоноса. Ці заходи виявилися своєчасними, бо вже на початку травня польське військо перейшло р. Горинь, укріпилося у Заславі та в Купелі і незабаром почала воєнні дії.

Згідно з Кольбушівською згодою з 1753 року Красилів з понад 30 іншими селами і містечками перейшов у володіння Ігнація Сапеги, воєводи Мстиславського. На переломі XVIII-IX ст. спадкоємцем Красилівського володіння, до якого в той час належало вже тільки 18 сіл, був його внук Миколай Сапега (1779-1843), полковник французьких військ і камергер Наполеона І. Після Миколая Сапеги урізане володіння Красилівське успадкувала одна з його дочок - Ідалія, яка в 1837 році обвінчалася з Костянтином Чорбою.

У XVIII ст. основним заняттям населення залишалося землеробство, але розвивалося й ремесло. Серед 40 ремісників було 10 шевців, 8 кравців. Незабаром після возз'єднання Правобережної України з Лівобережною у складі Російської імперії, 1793 р. створюється Ізяславська й Брацлавська губернії. Територія Красилівщини увійшла до складу Ізяславської губернії. Однак весною 1795 р. запроваджується новий поділ. Виникають Волинське, Подільське й Брацлавське намісництва. Але таке положення теж було короткотривалим. Вже в 1797 р. намісництва були ліквідовані, а територія Правобережної України поділяється на три губернії - Київську, Волинську і Подільську. Кордони повітів цих губерній остаточно встановлені у 1804 р. Сучасний Красилівський район увійшов до складу Заславського повіту (північна частина району) і Староконстянтинівського району (південна частина району і Красилів як волосний центр). В 13 томі статистики Російської імперії "Волості і гміни" від 1890 р. є карта Волинської губернії, де до складу Староконстянтинівського повіту входило 13 волостей, в тому числі Красилівська, Кульчинецька і Чернелівська.

Нова історія

Після смерті Ідалії Чорби (померла в 1861 р.) від її дітей в 1865 Красилів придбало знову змізернілим і в значних боргах французьке цукрове товариство. Скупивши в своїх руках 2/3 вісх акцій, черговим його власником через деякий час став Ємерик Маньковський (1826-1918 рр.). Ще за свого життя передав він цей маєток своєму синові Ємерику-молодшому і поселився там на постійно.

З зародженням капіталістичних відносин на початку XIX ст. у Красилові поряд із сільським господарством розвивалась промисловість. Це були невеликі підприємства з кількома десятками робітників, де ще нерідко застосовувалась праця кріпаків.

На той час в містечку діяли 2 шкіряних заводи, що виробляли товарів на суму 7360 крб., цегельний завод - на суму 1400 крб. в рік. У поміщині Ідалії Чорбової в 1861 році працював винокурний завод.

Під час проведення реформи 1861 року селяни Красилова повинні були вносити великі викупні платежі за землю. Наприклад, у поміщиці Боруховської, згідно з уставною грамотою, селяни викуповували 23 десятини 2380 сажнів землі, за яку протягом 49 років вони мали заплатити 602 крб 50 копійок.

Останніми власниками Красилова були сини Ємерика Маньковського: Кароль (1899-1956 рр.), а також Юзеф (помер 1904 р.)

Наприкінці XIX століття тут проживало близько 60 відсотків українців і 40 - євреїв. Євреї свого часу справили неабиякий вплив на соціальний та економічний розвиток міста над Случем. З’явилися вони тут на межі XVI та XVII століть, але невдовзі були знищені козацькими загонами. Відродилося єврейське життя у першій половині XVIII століття. Наприкінці цього століття споруджена велика кам’яна синагога. За ревізією 1847 року, «Красилівське єврейське товариство» складалося із 1737 душ. А в 1897 році тут нараховувалося 2563 євреї, що становило близько сорока відсотків від загальної чисельності населення...

Місцеве акціонерне товариство в 1842 році пустило в дію цукроварню. В 1870 роках в місті діяло 12 грабарень, винокурний завод, вапнярка та 66 крамниць.За календарем Південно-Західного краю в Красилові в 1873 році числилось 653 господарства з населенням 2416 чол. Через двадцять років у місті нараховувалося вже 8806 мешканців. На той час тут розміщалося волосне управління, міщанська управа, торгово-телеграфна контора, земська поштова станція, призивний пункт, земська лікарня і лікарня при цукровому заводі, аптека, земське однокласне училище, бібліотека, 85 лавок, з них 35 бакалійних, мотузяна фабрика, чавунно-ливарний, машинобудівний, винокурний та шкіряний заводи.

Новітній час

Перша світова війна й українська революція відкинули Красилів в сфері економіки, на багато років назад. Більшість його підприємств призупинили свою діяльність, а деякі з них розпалися назавжди. З встановленням радянської влади тут створюється сільська рада, хоча до 1925 року ще зберігався статус містечка. [1]

В роки НЕПу значних успіхів було досягнуто в розвитку економіки: розширилась торгівля, збільшилась кількість кустарних промислів, з’явилися перші кооперативні об’єднання. 7 березня 1923 року Красилів став центром однойменного району, з населенням 6005 чоловік. Більша частина населення займалася індивідуальним сільським господарством. [2]

Колективізація на Красилівщині розгорнулася у жовтні 1929 року. В середині червня 1932 року в районі налічувалось 88 колгоспів, при створенні яких було усуспільнено 41,9 процента селянських господарств і 38,7% орної землі.

У 1930 році Красилів переведено до категорії селищ міського типу. З 3 лютого 1932 року по 26 лютого 1935 року він був позбавлений статусу районного центру, який на той час перенесено до Антонін.

У січні 1931-го року в Красилові почала діяти новостворена МТС, на цукровому заводі в 1932 році започаткувала свою роботу міжобласна автотракторна ремонтна майстерня.

Голодомор 1932—1933 років

У Красилів, як і у інші села району, прийшло страшне лихо - голод. Архівні матеріали розкривають, що безпосередньою причиною голоду на початку тридцятих років в Україні був злоччиний курс Сталіна та його найближчого оточення щодо селянства.

Друга світова війна

Фашисти окупували Красилів 8 липня 1941 р. Було утворено районну управу та інші органи нової влади. За часів німецької окупації гітлерівці та їх прислужники розстріляли 3255 мирних жителів, 474 чол. забрали на каторжні роботи до Німеччини, спалили 117 житлових будинки. За героїзм і ратні подвиги на фронтах війни 240 красилівчан удостоєні урядових нагород, Н.К.Кізюн став Героєм Радянського Союзу. У 1942-1943 р.р. тут діяла підпільна організація, яку фашистам вдалося викрити. Більшість підпільників загинуло.

Радянські війська визволили Красилів 9 березня 1944 року. [3]

В 1957 р. місту було надано статус робітничого селища, а з 1964 р. – стає містом районного підпорядкування.

Україна незалежна

В 1991 році здано в експлуатацію поліклініку на 375 відвідувань в зміну.

В 1994р. було засновано ДП ЗАТ «Оболонь» «Красилівське». За роки існування підприємство розширилось, освоїло найсучасніші технології з виготовлення мінеральних вод, безалкогольних та слабоалкогольних напоїв, питної води негазованої. Підприємство неодноразово нагороджувалось, як переможець Всеукраїнського конкурсу «Краща торгова марка України» почесними дипломами за високу якість мінеральної води «Оболонська-2» та дипломом фіналіста Всеукраїнського фіналіста Всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України» за 1 місце у номінації «Продовольчі товари».

У 1997р. Красилівський цукровий завод першим в області розпочав виробничий сезон, переробивши за добу 16000 т. цукрових буряків

У 2000 році в Красилівському агрегатному заводі було прийняте рішення щодо розробки конструкції опалювальної техніки, а у травні 2001 року виготовлені перші апарати опалювальні "Вулкан".[4]

У жовтні 2001 р. з’явилася перша випічка ТМ «Мамин хліб» (м. Красилів). На сьогодні - це близько 150 найменувань різноманітної випічки, хліб, булочки, торти та тістечка.

2006 рік – створення СП ТОВ «Арсенюк- Штефанік», яке спеціалізується на продажі і технічному обслуговуванні автомобілів «Рено». СП ТОВ «Арсенюк-Штефанік» є лауреатом Всеукраїнського конкурсу якості продукції – «100 кращих товарів України».

Відкрите акціонерне товариство «Красилівський машинобудівний завод» є одним із провідних підприємств багатогалузевого холдингу «Укртехнопром». Завод є лідером в області машинобудування для цукрової, комбікормової галузей, харчової промисловості входить в п’ятірку найбільших виробників газових котлів побутового та виробничого призначення України. [5]

Географія

Місто розташоване за 3 км від залізничної станції Красилів на лінії Старокостянтинів-1—Гречани, за 36 км від Хмельницького. Поблизу села Щиборівка.

Ставок "Левада"

Промисловість

Машинобудівний, цукровий заводи, завод «Оболонь», агрегатний завод, завод «Wix-Filtron». Щиборівська Плодовощ.

Красилівський агрегатний завод було створено у вересні 1968 року як філію при Київському виробничому об'єднанні ім. Артема за розпорядженням Міністерства Авіаційної промисловості СРСР. Мета створення - забезпечення виготовлення деталей до виробів авіаційної техніки.

Охорона здоров'я

Красилівська ЦРЛ

Директор Красилівської центральної районної лікарні (ЦРЛ), що знаходиться по вул. 50-річчя Жовтня, 140, є Качан М. О. Качан М.О. звільнений

Персоналії

• Хотовицький Степан Хомич — лікар, один з основоположників вітчизняної педіатрії.
• Кизюн Петро Кіндратович (*1917 — †1979) — Герой Радянського Союзу.
• Ковалець Сергій Іванович— радянський та український футболіст і тренер, вихованець ДЮСШ м. Красилів.

Див. також

• Хмельницька область
• Міста України
• Красилівська ЗОШ №2

Література

1. Ю.Д. Гжимайло. Місто над Случем: Літературний нарис.- Хмельницький редакційно-видавничий відділ.— 3-23с.

Посилання

• Погода в м. Красилів
• Погода в м. Красилів
• Облікова картка
• Красилів
• Стаття Більше про Красилів в Географічному словнику Польського Королівства (пол.) у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том IV (Kęs — Kutno) з 1883 року (пол.)

Розважально-інформаційні портали Красилова

• Інформаційно-розважальний портал міста Красилів
• "ТИПОВИЙ КРАСИЛІВ" - розважальна група в соц. мережі "Вконтакті"