Красилів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Красилів
Krasyliv gerb.png Krasyliv prapor.png
Герб Красилова Прапор Красилова
При в'їзді в Красилів
При в'їзді в Красилів
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Хмельницька область Хмельницька область
Район/міськрада Красилівський район
Рада Красилівська міська рада
Код КОАТУУ 6822710100
Перша згадка 1444
Статус міста з 1964 року
Населення 19 679 (01.01.2014) [1]
Площа 28 км²
Густота населення 705.75 осіб/км²
Поштові індекси 31000—31010
Телефонний код +380-3855
Координати 49°39′03″ пн. ш. 26°58′00″ сх. д. / 49.65083° пн. ш. 26.96667° сх. д. / 49.65083; 26.96667Координати: 49°39′03″ пн. ш. 26°58′00″ сх. д. / 49.65083° пн. ш. 26.96667° сх. д. / 49.65083; 26.96667
Висота над рівнем моря 291 м
Водойма р. Случ
Відстань
Найближча залізнична станція Красилів
До станції 3 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 50 км
 - автошляхами 40 км
Міська влада
Адреса 31000, Хмельницька обл., Красилівський р-н, м. Красилів, пл. Незалежності., 2
Веб-сторінка krasyliv.org.ua
Міський голова Островська Ніла Василівна

Краси́лів — місто в Україні, центр Красилівського району Хмельницької області.

Населення 19 761 мешканців (2011).[2]

Етимологія[ред.ред. код]

Про походження назви поселення відомий український письменник Ю. М. Кругляк в книзі «Ім'я вашого міста» пише: «Красилів — смт. Хмельницької області. Вперше згадується в 1444 році. Найдавніша назва Красне. За переказами вона відбила красиву мальовничу місцевість, де осіли перші поселенці. Присвійний суфікс ів указує на можливе походження назви від прізвища Красило».

Натомість одна легенда, найпоширеніша, свідчить, що назва Красилів походить від словосполучення двох слів «краса» і «сила». Бо жили у цій місцині красиві і сильні люди (красиві дівчата і сильні юнаки).

Є ще одна легенда, котра говорить про те, що, коли на поселення напали татари, то вони вирізали майже все населення, аж кров людська текла потоками. Річка від крові стала червоною (красною), тому і з'явилася назва Красне, а згодом — Красилів.

Історія[ред.ред. код]

Найдавніші поселення на Красилівщині відносяться до доби неоліту (VI–III тис.до н. е.) на річці Бужок біля села Котюржинці. Неукріплені поселення скіфів-орачів археологи знайшли біля сіл Вереміївка, Заруддя, Пашутинці, Корчівка. Відомі також поселення черняхівців поблизу сіл Западинці, Мотрунки. Поселення трипільців зафіксовані біля сіл Западинці, Мала Клітна, Пашутинці, Вереміївка.

Літописи стверджують існування тут в XII ст. так званої Болоховської землі, до складу якої входила східна частина сучасного Красилівського району. Досі збереглися в районі села Берегелі на лівому березі річки Бужок залишки землі — Білобережжя. Це городище розміщене в урочищі Замчиська і являє собою округлий дитинець, укріплений навколо валом і ровом. Залишки давньоруського городища в м. Красилові датуються X–XII ст.


Середньовіччя[ред.ред. код]

Перша письмова згадка про Красилів збереглася в акті від 16 січня 1444 року, за яким литовський князь Свидригайло в жалуваній грамоті надавав своєму васалу (слузі) Михайлу Олехновичу «за його вірну службу» у володіння села Кременецького повіту, у тому числі «Красилів над Случем». Хоча серед дослідників минувшини називається ще одна дата — 1437 рік. Йдеться про іншу жалувану грамоту того ж князя, надану Михайлу Олехновичу. Протягом 1497 −1620 рр. Красилів був власністю Острозьких.

30 вересня 1497 році польський король Олександр Ягеллончик подарував Красилів князю Констанцію Острозькому. До середини XIV ст. в місті нараховувалося вже 200 будинків. В цей час і засновується Красилівський замок. Це сприяло розростанню міста, значення його все більше зростає.

Основним заняттям населення було сільське господарство. Розвивалося також ремесло — жителі займалися чинбарством, шили кожухи і свитки. Значного розвитку досягла торгівля. В 30-х роках XV ст., коли боротьба між Польщею та Литвою за Волинь і Поділля розгорілася з новою силою, Сигизмунд І, щоб посилити свій вплив, надав пільги заможній українській верхівці. В ті часи міщани Красилова дістали право без сплати мита завозити сіль, раз на тиждень проводити торги, обкладати митом товари, які жителі навколишніх сіл везли на базар. У містечку спорудили замок, згадки про нього трапляються в історичних документах за 1545 і 1552 роки.

Ранній новий час[ред.ред. код]

На початку XVI століття Красилів поступово перетворюється в адміністративний центр Кузьминської волості. Справця збудованої дерев'яної фортеці вже керує всіма збройними силами краю. 9 вересня 1517 року Красилів набув статусу міста з обмеженим магдебурзьким правом.

В XVI — першій половині XVII ст. згадується як мале місто (містечко). Спочатку це торгово-ремісничий центр Кузьминської, з 60-х р. XVI ст. — Красилівської (Красної) волості.

З кінця XVI ст. містечко зазнавало спустошливих нападів татар. Мужньо зустріли ворога і завдали йому нищівного удару жителі міста в 1573 році. Напади повторилися у 1593 і 1618 роках. Містечко було дуже зруйновано, багато жителів загинуло або потрапило в полон.

В другій половині XVI ст. у Красилові діяло 8 ринкових, 7 ремісничних, 10 перекупних будинків. Наприкінці XVI ст. — на початку XVII ст. Красилів став власністю Януша Острозького. Значного розвитку в маєтку набуло зернове господарство.

У володінні князів Острозьких Красилів перебував до 1620 року, потім містечко переходить, спочатку, до князів Заславських, потім до Любомирських, потім до Сангушків.

Населення містечка брало участь у боротьбі проти польського панування (визвольна війна, гайдамацький рух 1648–1654рр). 1748 року в гайдамацькому загоні, оточеному шляхтою біля Погребища, було декілька вихідців з південної Волині, зокрема, А. Полянович з Красилова. Його в числі інших за участь у повстанні було засуджено на каторжні роботи.

1649 р. до Красилова прибуває козацька сотня на чолі з Кривоносенком — сином М. Кривоноса. Ці заходи виявилися своєчасними, бо вже на початку травня польське військо перейшло р. Горинь, укріпилося у Заславі та в Купелі, незабаром почало воєнні дії.

Згідно з Кольбушівською згодою, з 1753 року Красилів з понад 30 іншими селами і містечками перейшов у володіння мстиславського воєводи Ігнація Сапеги. На переломі XVIII–IX ст. спадкоємцем Красилівського володіння, до якого в той час належало тільки 18 сіл, був його внук Миколай Сапега (1779–1843) — полковник французьких військ і камергер Наполеона І. Після Миколая Сапеги урізане володіння Красилівське успадкувала одна з його дочок — Ідалія, яка в 1837 році обвінчалася з Костянтином Чорбою.

У XVIII ст. основним заняттям населення залишалося землеробство, але розвивалося й ремесло. Серед 40 ремісників було 10 шевців, 8 кравців. Незабаром після возз'єднання Правобережної України з Лівобережною у складі Російської імперії, 1793 р. створюється Ізяславська й Брацлавська губернії. Територія Красилівщини увійшла до складу Ізяславської губернії. Однак весною 1795 р. запроваджується новий поділ. Виникають Волинське, Подільське й Брацлавське намісництва. Але таке положення теж було короткотривалим. Вже в 1797 р. намісництва були ліквідовані, а територія Правобережної України поділяється на три губернії — Київську, Волинську і Подільську. Кордони повітів цих губерній остаточно встановлені у 1804 р. Сучасний Красилівський район увійшов до складу Заславського повіту (північна частина району) і Староконстянтинівського району (південна частина району і Красилів як волосний центр). В 13 томі статистики Російської імперії «Волості і гміни» від 1890 р. є карта Волинської губернії, де до складу Староконстянтинівського повіту входило 13 волостей, в тому числі Красилівська, Кульчинецька і Чернелівська.

Нова історія[ред.ред. код]

Після смерті Ідалії Чорби (померла в 1861 р.) від її дітей в 1865 р. Красилів придбало знову змізернілим і в значних боргах французьке цукрове товариство. Скупивши в своїх руках 2/3 вісх акцій, черговим його власником через деякий час став Ємерик Маньковський (1826–1918 рр.). За свого життя передав цей маєток своєму синові Ємерику-молодшому і поселився там на постійно.

З зародженням капіталістичних відносин на початку XIX ст. у Красилові поряд із сільським господарством розвивалась промисловість. Це були невеликі підприємства з кількома десятками робітників, де ще нерідко застосовувалась праця кріпаків.

На той час в містечку діяли 2 шкіряних заводи, що виробляли товарів на суму 7360 крб., цегельний завод — на суму 1400 крб. в рік. У поміщині Ідалії Чорбової в 1861 році працював винокурний завод.

Під час проведення реформи 1861 року селяни Красилова повинні були вносити великі викупні платежі за землю. Наприклад, у поміщиці Боруховської, згідно з уставною грамотою, селяни викуповували 23 десятини 2380 сажнів землі, за яку протягом 49 років вони мали заплатити 602 крб 50 копійок.

Останніми власниками Красилова були сини Ємерика Маньковського: Кароль (1899–1956 рр.), також Юзеф (помер 1904 р.)

Наприкінці XIX століття тут проживало близько 60 відсотків українців і 40 — євреїв. Євреї свого часу справили неабиякий вплив на соціальний та економічний розвиток міста над Случем. З'явилися вони тут на межі XVI та XVII століть, але невдовзі були знищені козацькими загонами. Відродилося єврейське життя у першій половині XVIII століття. Наприкінці цього століття споруджена велика кам'яна синагога. За ревізією 1847 року, «Красилівське єврейське товариство» складалося із 1737 душ. А в 1897 році тут нараховувалося 2563 євреї, що становило близько сорока відсотків від загальної чисельності населення…

Місцеве акціонерне товариство в 1842 році пустило в дію цукроварню. В 1870 роках в місті діяло 12 грабарень, винокурний завод, вапнярка та 66 крамниць. За календарем Південно-Західного краю в Красилові в 1873 році числилось 653 господарства з населенням 2416 чол. Через двадцять років у місті нараховувалося вже 8806 мешканців. На той час тут розміщалося волосне управління, міщанська управа, торгово-телеграфна контора, земська поштова станція, призивний пункт, земська лікарня і лікарня при цукровому заводі, аптека, земське однокласне училище, бібліотека, 85 лавок, з них 35 бакалійних, мотузяна фабрика, чавунно-ливарний, машинобудівний, винокурний та шкіряний заводи.

Новітній час[ред.ред. код]

Перша світова війна й українська революція відкинули Красилів в сфері економіки, на багато років назад. Більшість його підприємств призупинили свою діяльність, а деякі з них розпалися назавжди. З встановленням радянської влади тут створюється сільська рада, хоча до 1925 року ще зберігався статус містечка. [1]

В роки НЕПу значних успіхів було досягнуто в розвитку економіки: розширилась торгівля, збільшилась кількість кустарних промислів, з'явилися перші кооперативні об'єднання. 7 березня 1923 року Красилів став центром однойменного району, з населенням 6005 чоловік. Більша частина населення займалася індивідуальним сільським господарством. [2]

Колективізація на Красилівщині розгорнулася у жовтні 1929 року. В середині червня 1932 року в районі налічувалось 88 колгоспів, при створенні яких було усуспільнено 41,9 процента селянських господарств і 38,7% орної землі.

У 1930 році Красилів переведено до категорії селищ міського типу. З 3 лютого 1932 року по 26 лютого 1935 року він був позбавлений статусу районного центру, який на той час перенесено до Антонін.

У січні 1931-го року в Красилові почала діяти новостворена МТС, на цукровому заводі в 1932 році започаткувала свою роботу міжобласна автотракторна ремонтна майстерня.

Голодомор 1932–1933 років[ред.ред. код]

У Красилів, як і у інші села району, прийшло страшне лихо — голод. Архівні матеріали розкривають, що безпосередньою причиною голоду на початку тридцятих років в Україні був злоччиний курс Сталіна та його найближчого оточення щодо селянства.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Нацисти окупували Красилів 8 липня 1941 р. Було утворено районну управу та інші органи нової влади, які підпорядковувалися Антонінському гебітскомісаріату. За часів німецько-нацистської окупації гітлерівці та їх прислужники розстріляли 3255 мирних жителів, 474 чол. забрали на каторжні роботи до Німеччини, спалили 117 житлових будинки. За героїзм і ратні подвиги на фронтах війни 240 красилівчан удостоєні урядових нагород, Н. К. Кізюн став Героєм Радянського Союзу. У 1942–1943 р.р. тут діяла підпільна організація, яку фашистам вдалося викрити. Більшість підпільників загинуло.

Радянські війська визволили Красилів 9 березня 1944 року. [3]

В 1957 р. місту було надано статус робітничого селища, а з 1964 р. — стає містом районного підпорядкування.

Відновлення незалежної України[ред.ред. код]

В 1991 році здано в експлуатацію поліклініку на 375 відвідувань в зміну.

В 1994 р. було засновано ДП ЗАТ «Оболонь» «Красилівське». За роки існування підприємство розширилось, освоїло найсучасніші технології з виготовлення мінеральних вод, безалкогольних та слабоалкогольних напоїв, питної води негазованої. Підприємство неодноразово нагороджувалось, як переможець Всеукраїнського конкурсу «Найкраща торгова марка України» почесними дипломами за високу якість мінеральної води «Оболонська-2» та дипломом фіналіста Всеукраїнського фіналіста Всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 найкращих товарів України» за 1 місце у номінації «Продовольчі товари».

У 1997 р. Красилівський цукровий завод першим в області розпочав виробничий сезон, переробивши за добу 16000 т цукрових буряків.

У 2000 році в Красилівському агрегатному заводі було прийняте рішення щодо розробки конструкції опалювальної техніки, а у травні 2001 року виготовлені перші апарати опалювальні «Вулкан».[4]

У жовтні 2001 р. з'явилася перша випічка ТМ «Мамин хліб» (м. Красилів). На сьогодні — це близько 150 найменувань різноманітної випічки, хліб, булочки, торти та тістечка.

1996 рік — створення СП ТОВ «Арсенюк- Штефанік», яке спеціалізується на продажі і технічному обслуговуванні автомобілів «Рено». СП ТОВ «Арсенюк-Штефанік» є лауреатом Всеукраїнського конкурсу якості продукції — «100 найкращих товарів України».

Відкрите акціонерне товариство «Красилівський машинобудівний завод» є одним із провідних підприємств багатогалузевого холдингу «Укртехнопром». Завод є лідером в області машинобудування для цукрової, комбікормової галузей, харчової промисловості входить в п'ятірку найбільших виробників газових котлів побутового та виробничого призначення України. [5]

Населення[ред.ред. код]

Динаміка чисельності населення[3]

У 1897 р. у місті налічувалося 3591 осіб православного віросповідання (51,3%), 2563 іудеїв (36,6%) та 838 римокатоликів (12,0%).[4]

У 1939 р. у місті проживало 4927 українців (67,8%), 1250 євреїв (17,2%), 987 поляків (13,6%) та 67 росіян (0,9%)[5]

У 2001 р. українці становили бл. 95% населення, росіяни бл. 2,5%, поляки бл. 2%.[6]

Географія[ред.ред. код]

Місто розташоване за 3 км від залізничної станції Красилів на лінії Старокостянтинів-1Гречани, за 36 км від Хмельницького.

Ставок «Левада»

Промисловість[ред.ред. код]

Місто Красилів є промислово розвинутою зоною Хмельницької області. Жодне з промислових підприємств, що діяли за часів Радянського Союзу, не припинило роботи: Машинобудівний, Цукровий ,Агрегатний заводи, Хлібзавод, Газокомпресорна станція компанії Укртрансгаз.

Красилівський агрегатний завод було створено у вересні 1968 року як філію при Київському виробничому об'єднанні ім. Артема за розпорядженням Міністерства Авіаційної промисловості СРСР. Мета створення — забезпечення виготовлення деталей до виробів авіаційної техніки.

У 1996 на базі Красилівського машинобудівного заводу було створено ряд вузькоспеціалізованих підприємств:

  • ТОВ «Завод Атонмаш» — лідер в Україні з випуску побутової опалювальної техніки. На сьогодні випущено вже більше 0,5 млн побутових котлів.
  • ТОВ «Завод Котломаш»- спецалізується на виробництві промислових опалювальних котлів, блочних котелень.
  • ТОВ «Хіммаш» — спеціалізується на виробництві ємкісної продукції, зокрета танків для зберігання пального на АЗС.
  • Ливарне виробництво — виділено в окреме підприємство, спеціалізується на виробництві гальмівних колодок для залізничного транспорту.
  • ТОВ «Агромаш»- спеціалізується на виробництві сільськогосподарської техніки.

За часів незалежності розпочали свою діяльність новостворені підприємства:

  • ЗАТ «Оболонь — Красилівське». Підприємство випускає всю номенклатуру напоїв ТМ Оболонь, окрім пива. На підприємстві випускається вода «Прозора».
  • Завод «Wix-Filtron».Підприємство спеціалізується на виробництві фільтрів для автомобільної техніки.
  • Хлібзавод «Мамин хліб». Підприємство випускає близько 150 видів хлібобулочних виробів.
  • ТОВ «Арсенюк -Штефанік». Компанія є власником готелю «Парадіз», працює в галузі продажу та сервісу автомобільної техніки, автобусних перевезень.
  • ТОВ «Агропартнер — 1» (цукровий завод).

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Красилівська ЦРЛ

Медичне обслуговування в місті здійснює Красилівська центральна районна лікарня (ЦРЛ), що знаходиться по вул. 50-річчя Жовтня, 140.

Релігія[ред.ред. код]

7 вересня 2013 року Святійший Патріарх Філарет звершив чин освячення храму Святої Тройці та Божественну літургію[7].

Персоналії[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

1. Ю. Д. Гжимайло. Місто над Случем: Літературний нарис.— Хмельницький редакційно-видавничий відділ.— 3-23с.

Посилання[ред.ред. код]

Розважально-інформаційні портали Красилова[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.