Територіальні води

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Територіальні води Філіппін.

Територіальні води — це акваторії поміж береговою лінією і лінією морського кордону держав. До терито­ріальних вод належать затоки, не довші ніж 10 миль, фіорди та естуарії рік. Збільшення ширини територіальних вод обмежує площу міжнародних вод, якими мають право користу­ватись усі держави світу. Прийняття всіма країнами норми в 200 миль зменшило б площу міжнародних вод на 40 %. Якщо всі країни прийняли б за норму 12 миль (яка є зараз законною), то понад 120 проток, серед них такі, як Гібралтар, Баб-ель-Мандебська, Малакка, стали б територіальними водами.

На територіальні води поширюється вся повнота суверенітету держави. їй належать усі водні та надрові багатства, винятково національному праву підпорядкований і повітряний простір над територіальними водами. Проте шельф і материковий схил, багаті на природні ресурси, часто простягаються набагато далі, ніж територіальні води держави. Ширина шельфу коливається від 5 до 800 миль при глибині до 200 м, а його площа становить 27,5 млн км², або 7,5% Світового океану. В межах континентального шельфу зосереджено близько 80 % біологічних ресурсів океанів.

Женевська конференція Міжнародного морського права прийняла ухвалу, згідно з якою континентальний шельф глибиною до 200 м є частиною суходолу. Мінеральні ресурси поза територією державного шельфу може з винятковим правом використовувати держава, шельф якої з'єднаний з цією ділянкою дна океану. На цій основі багато держав прийня­ли у себе закони про зону виняткових економічних інтересів і право на всі мінеральні та біологічні ресурси у своїй прибережній смузі, ширину якої більшість з них прийняли в 200 морських миль. Таку 200-мильну зону виняткових економічних інтересів поблизу своїх берегів в акваторії Чор­ного й Азовського морів створила й Україна. Там ведуть пошуки нафти та газу.

Ресурси шельфу (нафта, газ) експлуатуються ще з 1899 р, хоч їх видобуток значно дорожчий, ніж на суходолі. Вартість однієї свердловини в Північному морі становить 5—10 млн дол. США. Запаси шельфової нафти становлять декілька сотень мільярдів тонн, а видобуток уже наближається до однієї третини світового. Важливими ресурсами дна морів і океанів є залізна руда, марганець, кобальт, мідь, нікель, магній, фосфорити та ін.

У 1964 р. відбувся поділ шельфу Північного моря на принципі рівних відстаней від відповідних пунктів узбережжя. Найбільші площі здобули Велика Британія (244 тис. км²), Норвегія (131 тис. км²) тощо. У 1969 р. Міжнародний суд прийняв ухвалу, що еквідестентний принцип не є обов'язковим, ФРН, Данія та Нідерланди отримали можливість узгодити межі шельфів з усіма приморськими державами сІ'ІЧІ здобула 12 тис. км² шельфу). Тепер Велика Британія, і особливо Норвегія є значними експортерами нафти та газу.

Україна як морська держава має свої територіальні води в Чорному і внутрішні в Азовському морях.

Див. також[ред.ред. код]