Міжнародний суд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Розташування суду, Гаага (Нідерланди)

Міжнародний суд (англ. International Court of Justice, фр. Cour internationale de Justice) — головний судовий орган ООН, до юрис­дикції якого входять усі питання, що передаються йому держава­ми, і всі питання, передбачені Статутом ООН і чинними договора­ми і конвенціями. Цей орган складається з 15 суддів, яких окремо обирають Генеральна Асамблея і Рада Безпеки на дев'ять років. Судді обираються за рівнем кваліфікації, а не за національною ознакою. Проте не може бути обрано двоє суддів з однієї країни. Суд міститься у місті Гаага (Нідерланди). Країни-члени мо­жуть передавати на розгляд Міжнародного Суду справи про при­кордонні суперечки, право на рибну ловлю, право на корисні ко­палини та інші спірні питання. Генеральна Асамблея або Рада Безпеки можуть консультуватися з Міжнародним Судом з будь-якого питання.

Офіційні мови Суду — французька і англійська.

Історія[ред.ред. код]

Перше засідання Міжнародного Суду ООН

Міжнародний суд ООН — один з шести головних органів ООН і головний судовий орган цієї організації. Заснований в 1945 році замість Постійної палати міжнародного правосуддя (ППМП) при Лізі націй, що існувала до Другої світової війни. У жовтні 1945 року ППМП на своїй останній сесії ухвалила рішення про передачу своїх архівів і майна Суду, який також мав засідати в Палаці миру в Гаазі. 31 січня 1946 року судді ППМП пішли у відставку і 5 лютого 1946 року Генеральна Асамблея і Рада Безпеки ООН вибрали перших членів Міжнародного Суду. У квітні 1946 року ППМП була офіційно розпущена, і Суд, зібравшись на перше засідання, вибрав своїм Головою суддю Хосу Густава Герроро (Сальвадор), який був останнім головою ППМП. Перше засідання було проведене 18 квітня 1946 року.

Суд формується і діє відповідно до свого Статуту, який є невід'ємною частиною Статуту ООН. Статут Міжнародного Суду був підписаний 26 червня 1945 року і набув чинності 24 жовтня 1945 року.

Функції[ред.ред. код]

Сторонами в справах, що розглядаються Судом, можуть бути тільки держави. Суд уповноважений:

  • розглядати правові суперечки між державами, що пов'язані з порушенням міжнародних договорів і зобов'язань або виникають при їх тлумаченні;
  • ухвалювати обов'язкові до виконання рішення за всіма спорами, які передаються державами на його розгляд;
  • давати консультативні, що не мають обов'язкової сили вироку з правових питань на прохання Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки і інших органів ООН з дозволу ГА ООН.

До суду можуть звертатися учасники його Статуту, до числа яких автоматично входять всі члени ООН. Держава, що не є членом ООН, може стати учасником Статуту на умовах, що визначаються у кожному окремому випадку ГА ООН за рекомендацією РБ ООН. Всі держави учасники Статуту Міжнародного Суду можуть бути сторонами в справах, що розглядаються ним. Інші держави можуть передавати на його розгляд справи на умовах, що визначає СБ ООН. Крім того, РБ ООН може рекомендувати передати на розгляд Суду будь-яку юридичну суперечку.

Судочинство[ред.ред. код]

Розгляд порушується одним з двох наступних способів:

1) За допомогою повідомлення про спеціальну угоду: спеціальна угода є двосторонньою за своїм характером, укладається державами, охочими спільно представити спір на розгляд Суду, і складається з одного тексту питань, які вони погодилися передати на розгляд Суду; будь-яка з цих держав може порушити розгляд, повідомивши Секретаріат про цю угоду;

2) За допомогою заяви: заява, яка є односторонньою за своїм характером, подається державою проти іншої держави на основі юрисдикційної статті в договорі або заяв в рамках системи «факультативної обмовки».

У документах, що супроводжуються листом міністра закордонних справ відповідної держави або його посла в Гаазі, має вказуватися точний предмет суперечки і назви сторін. Заява повинна бути докладнішою, ніж спеціальна угода: крім вищезазначених елементів, держава заявник повинно вказати підстави наявності, на його думку, у Суду юрисдикції. Воно повинне також вказати точний характер претензії і представити короткий виклад фактів і підстав, що лежать в основі цієї претензії.

Секретар негайно супроводить спеціальну угоду або заяву іншій стороні і суддям, а також Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй і всім державам членам, що мають право звертатися до Суду. Він включає справу в загальний список Суду і інформує пресу.

Рішення Суду є обов'язковим для відповідних сторін. У статті 94 Статути Організації Об'єднаних Націй передбачається, що «кожен член Організації зобов'язується виконати рішення Суду у тій справі, в якій він є стороною». Будь-яка держава, незалежно від того, чи є вона членом Організації Об'єднаних Націй чи ні, яка вважає, що інша сторона не виконала рішення Суду, може довести це питання до відома Ради Безпеки. Остання, якщо визнає це необхідним, може зробити рекомендації або вирішити про вживання заходів для виконання рішення.

Джерела права, що використовує Суд[ред.ред. код]

При розгляді справи і винесення ухвал Суд застосовує джерела права, які визначені в статті 38 його Статуту, а саме:

  • міжнародні конвенції і договори;
  • міжнародний звичай;
  • загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;
  • судові рішення і доктрини найкваліфікованіших фахівців з міжнародного права.

Крім того, у разі домовленості сторін суперечки, Суд може вирішувати справу на основі принципу ex aequo et bono, тобто по справедливості, не обмежуючи себе нормами міжнародного права, що діють.

Члени Міжнародного Суду[ред.ред. код]

У складі Суду 15 суддів. Вони обираються ГА ООН і РБ ООН, що голосують незалежно одна від одної. Для того, щоб бути обраним, кандидат повинен отримати абсолютне число голосів в обох органах. В цілях забезпечення спадкоємності у складі Суду не всі терміни повноважень 15 суддів закінчуються в один і той же час. Кожні три роки проводяться вибори однієї третини членів Суду.

Одним з головних принципів формування складу суду є принцип представництва в Суді найголовніших форм цивілізації і основних правових систем миру. Так, місця в Суді розподілені по головних регіонах світу: три члени від Африки, два члени від Латинської Америки, три члени від Азії, п'ять членів від Західної Європи і інших держав включаючи Канаду, Сполучені Штати, Австралію і Нову Зеландію і двох членів від Східної Європи (включаючи Росію).

Члени Суду не можуть виконувати ніяких політичних або адміністративних обов'язків і виступають в особистій якості, а не як представники держав, громадянами яких вони є, проте в числі суддів не може бути більше одного громадянина будь-якої держави. До роботи судді залучаються також тимчасові судді.

Станом на 6 лютого 2012 року, членами суду є:[1]

Ім'я Громадянство Посада Початок терміну Кінець терміну
Петер Томка Словаччина Словаччина Президент (2012–2015) 2003 2021
Бернардо Сепульведа Амор Мексика Мексика Віцепрезидент (2012–2015) 2006 2015
Хісаші Овада Японія Японія Член 2003 2021
Роні Абрагам Франція Франція Член 2005 2018
Сер Кеннет Кейт Нова Зеландія Нова Зеландія Член 2006 2015
Mohamed Bennouna Марокко Марокко Член 2006 2015
Леонід Скотніков Росія Росія Член 2006 2015
Antônio Augusto Cançado Trindade Бразилія Бразилія Член 2009 2018
Abdulqawi Ahmed Yusuf Сомалі Сомалі Член 2009 2018
Сер Кристофер Ґрінвуд Великобританія Велика Британія Член 2009 2018
Xue Hanqin КНР КНР Член 2010 2021
Joan E. Donoghue США США Член 2010 2015
Giorgio Gaja Італія Італія Член 2012 2021
Юлія Себутінде Уганда Уганда Член 2012 2021

У 2011 році подав у відставку Аун аль-Хасауна, який став прем'єр-міністром Йорданії. Вибори п'ятнадцятого члена на його місце заплановані на 27 квітня 2012 року; вибраний суддя буде членом суду до 2018 року.[1]

Керівництво[ред.ред. код]

Суд шляхом таємного голосування, в якому беруть участь всі 15 суддів Міжнародного суду ООН, обирає строком на три роки голову і віце-голову (заступника) Суда, які можуть бути переобрані. Суд призначає свого секретаря.

На посаду голови Міжнародного суду ООН 6 лютого 2009 року був обраний японець Хісаші Овада (Hisashi Owada). 76-річний Хісасі Овада замінив на цій посаді британську суддю Розалін Хіґґінс (Rosalyn Higgins). Заступником нової голови суду був вибраний 52-річний словацький суддя Петер Томка (Peter Tomka).

Хісасі Овада, випускник юридичного факультету Гарвардського університету, є суддею Міжнародного суду ООН з 2003 року. З 2001 року він також є членом Постійного міжнародного арбітражного суду. З 1994 по 1998 рік він був постійним представником Японії при ООН.

Які справи розглядає Суд[ред.ред. код]

Більше половини справ, які розглядає Суд, стосується територіальних і прикордонних суперечок. Значне число пов'язане з морськими спорами і питаннями, що стосуються морського права. Інша група справ пов'язана з питаннями державної юрисдикції і дипломатичного і консульського права. Найважливіші спори в практиці Суду стосувалися тверджень про незаконне застосування сили. Крім того, до Суду поводяться з проханнями винести ухвалу по претензіях комерційного характеру або претензіям приватно-правового характеру до однієї держави, яка підтримує іншу державу.

Україна і міжнародний суд[ред.ред. код]

03 лютого 2009 року Міжнародний Суд прийняв рішення по справі Румунії проти України стосовно делімітації чорноморського шельфу.[2]

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]