Фосфорити

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фосфорити серед уламків вендських аргілітів; каньйон Середнього Дністра

Фосфорити - осадова гірська порода морського походження, сформована головним чином з фосфату кальцію (P2O5), а також кварцу, кальциту, доломіту, халцедону, ґлауконіту, карбонатів, гідратів, оксидів заліза і т.ін., другорядних иінералів – глинистих, алюмосилікатів, піриту, гідроксидів заліза та органічної речовини, зцементованих фосфатом кальцію або збагачених скупченням жовен чи оолітів.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Найбільш поширений фосфатний мінерал - фторкарбонатапатит (франколіт). Вміст мінеральних домішок у фосфоритах несталий і коливається від 1–5 (високосортні) до 60% (піщанисті). Породами, які містять Ф., є піски, глини, піщано-глинисті, а інколи мергелисті відклади, вапнисті пісковики і піщана крейда, вапняки, доломіти, опоки, кремені та ін. Ф. – кулясті шкаралупчасті аґреґати апатиту радіально-волокнистої будови серед осадових порід. Часто утворюють також пласти, які складаються з окремих жовен або фосфатних скупчень. Використовують г.ч. для виробництва мінеральних добрив. Ниж. межа вмісту P2О5 в Ф. умовно прийнята за 12%. Ф. входять до складу фосфорних руд, застосовуються г.ч. для виробництва фосфорних добрив. Осн. запаси зосереджені в Марокко, США, РФ, Казахстані, Україні, Австралії і Перу.

За вмістом P2О5 розрізняють багаті (понад 24%), середні (18–24%) і бідні (менше 18%) Ф. Вміст Al2O3, Fe2O3 та SiO2 має значення лише при хімічній переробці Ф. Родовища Ф. відомі в Україні, РФ, Естонії, Казахстані, США, Бельгії, Франції.

Різновиди[ред.ред. код]

За насиченістю фосфатами та текстурними особливостями фосфоритні руди поділяють на жовнові (конкреційні), зернисті, черепашкові і масивні мікрозернисті.

Жовнові фосфорити (конкреційні утворення) складаються з уламків зерен кварцу, глауконіту, кальциту та інших мінералів зцементованих мікрокрис-талічним або аморфним фосфатом. В Україні жовнові фосфати представлені Синичино-Яремівським (Харківська область), Незвиським (Івано-Франківська область), Жванським (Хмельницька область) родовищами. Вміст P2O5 в них коливається від 12 до 38 %.

Зернисті фосфорити – породи, що містять різну кількість дрібних зерен або смужок фосфатів розміром до 2 мм, зцементованих глинисто-залізистим, кременистим або карбонатним цементом. Зернисті фосфорити містяться в Жванському родовищі. Потужність пластів родовищ становить від кількох десятків сантиметрів до 1 – 2 м, вміст P2O5 коливається від 7 до 16 %.

Черепашкові фосфорити – шари піщано-алевролітових порід з великим вмістом фосфатизованих черепашок. Потужність продуктивних шарів таких фосфатів становить 0,5 – 4 м, вміст P2O5 – 5 – 12 %.

Масивні мікрозернисті (пластові) фосфорити – однорідні породи, що мі-стять мікрозерна і мікроконкреції фосфатної речовини розміром 0,01 – 0,1 мм, яки зцементовані фосфатно-карбонатним або фосфатно-кременистим цементом. За формою покладів – це пластові фосфорити потужністю до 10 –15 м і високим вмістом P2O5 – 26 – 28 %.

Фосфоритові родовища[ред.ред. код]

Фосфоритові родовища треба розглядати як комплексні, бо крім фосфатної речовини, вони часто містять підвищені концентрації інших корисних компонентів. До них належать:

  • 1. Глауконіт – значні концентрації цього мінералу характерні звичайно для Ф. платформного типу. Так, в Єгор'євському фосфоритовому родовищі Московської області його вміст становить 10–70%, а у Верхньокамському – 10–60%.
  • 2. Сполуки ванадію і рідкісних земель. Так, в одному з фосфоритоносних басейнів західних штатів США (у східному Айдахо і західному Вайомінгу) залягають фосфоритові пласти з вмістом 0,2–0,3% V2O5, з яких доцільно видобувати ванадій.
  • 3. Сполуки урану. В США (шт. Флорида та ін.) працює кілька установок на підприємствах, що переробляють фосфорити.

За походженням усі родовища Ф. є екзогенними утвореннями і поділяються вони на:

  • 1. Морські осадові – біогенні, хемогенні, механічні (перевідкладені). Серед морських виділяють такі літогенетичні типи Ф.: мікрозернисті, зернисті, жовнові і черепашкові.
  • 2. Континентальні осадові – залишкові, інфільтраційні, вторинні поклади (алювіальні, скупчення кісток і поверхневі). Серед континентальних Ф. виділяють Ф. кори вивітрювання і органогенні – гуано.

Видобуток і використання[ред.ред. код]

Видобуток фосфоритних руд здійснюється в основному відкритим способом, рідше підземним.

Залежно від характеру сировини і її призначення фосфорити або розмелюють на борошно, або перетворюють їх хімічним способом у розчинні фосфати. І перші, і другі продукти використовують як добрива в сільському господарстві. При цьому фосфоритне борошно застосовують, головним чином, на кислих ґрунтах (підзолистих і тундрових).

Фосфорити в Україні[ред.ред. код]

В Україні поклади Ф. пов'язані перев. з крейдовими і палеогеновими відкладами. За пром. значенням розрізняють перспективні і малоперспективні родовища. У минулому (1870 — 1934) велике значення мали родовища на Подністров'ї (в Галичині в Незвиськах, гол. у 1930-их pp.). Тепер до перспективних родовищ належать Синичино-Яремівське в Харківській обл. (пром. запаси 2 387 тис. т, пересічний зміст Р2O5 — 18%). Ф. цих родовищ придатні для виробництва фосфоритного борошна. Малоперспективними є Малокомишуватське й Кременецьке в Харківській обл., Андріївське, Тернівське, Краматорське, Черкасько-Знам'янське, Стецьківське в Сумській обл. Родовища на Поділлі вже майже вичерпані.

Родовища та прояви Ф. відомі в межах Волино-Подільської плити, на північному сході і південному заході Дніпровсько-Донецької западини, окраїнах Донецького басейну, в Криму та Закарпатті. Стратиграфічно вони зв'язані з відкладами нижнього кембрію, верхньої крейди (головним чином, сеноману) і палеогену. За походженням – це первинні осадові або вторинні (механічно перевідкладені) Ф. Промислові поклади первинних Ф. сеноманського ярусу в північно-західній частині Волино-Подільської плити відомі біля с. Незвисько (Незвиське родовище). Вони утворюють тут два горизонти: нижній – у вапняках і верхній – у глауконітових пісках і пісковиках з потужністю відповідно 0,35–0,45 і 0,45–0,70 м і вмістом Р2О5: верхньому – до 8,53% і нижньому – 5,7%. Крім того важливим джерелом фосфатної сировини на Україні є родовища високофосфористих керченських залізних руд. Тривалий час потреби сільського господарства задовольнялися в основному за рахунок апатитового концентрату з Кольського півострова, тому дальше розвідування фосфатної сировини на Україні і її вивчення мають першорядне значення.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.