Фосфорити
Фосфорити - осадова гірська порода морського походження, сформована головним чином з фосфату кальцію (P2O5).
Зміст |
Різновиди [ред.]
Розрізняють багаті Ф., які мають понад 24% P2O5, сер. (18 — 24%) та бідні (нижче 18%). Ф. використовуються гол. як фосфоритне добриво.
За насиченістю фосфатами та текстурними особливостями фосфоритні руди поділяють на жовнові (конкреційні), зернисті, черепашкові і масивні мікрозернисті.
Жовнові фосфорити (конкреційні утворення) складаються з уламків зерен кварцу, глауконіту, кальциту та інших мінералів зцементованих мікрокрис-талічним або аморфним фосфатом. В Україні жовнові фосфати представлені Синичино-Яремівським (Харківська область), Незвиським (Івано-Франківська область), Жванським (Хмельницька область) родовищами. Вміст P2O5 в них коливається від 12 до 38 %.
Зернисті фосфорити – породи, що містять різну кількість дрібних зерен або смужок фосфатів розміром до 2 мм, зцементованих глинисто-залізистим, кременистим або карбонатним цементом. Зернисті фосфорити містяться в Жванському родовищі. Потужність пластів родовищ складає від кількох десятків сантиметрів до 1 – 2 м, вміст P2O5 коливається від 7 до 16 %.
Черепашкові фосфорити – шари піщано-алевролітових порід з великим вмістом фосфатизованих черепашок. Потужність продуктивних шарів таких фосфатів становить 0,5 – 4 м, вміст P2O5 – 5 – 12 %.
Масивні мікрозернисті (пластові) фосфорити – однорідні породи, що мі-стять мікрозерна і мікроконкреції фосфатної речовини розміром 0,01 – 0,1 мм, яки зцементовані фосфатно-карбонатним або фосфатно-кременистим цементом. За формою покладів – це пластові фосфорити потужністю до 10 –15 м і високим вмістом P2O5 – 26 – 28 %.
Видобуток [ред.]
Видобуток фосфоритних руд здійснюється в основному відкритим способом, рідше підземним.
Фосфорити в Україні [ред.]
В Україні поклади Ф. пов'язані перев. з крейдовими і палеогеновими відкладами. За пром. значенням розрізняють перспективні і малоперспективні родовища. У минулому (1870 — 1934) велике значення мали родовища на Подністров'ї (в Галичині в Незвиськах, гол. у 1930-их pp.). Тепер до перспективних родовищ належать Синичино-Яремівське в Харківській обл. (пром. запаси 2 387 тис. т, пересічний зміст Р2O5 — 18%). Ф. цих родовищ придатні для виробництва фосфоритного борошна. Малоперспективними є Малокомишуватське й Кременецьке в Харківській обл., Андріївське, Тернівське, Краматорське, Черкасько-Знам'янське в Донецькій обл., Стецьківське в Сумській обл. Родовища на Поділлі вже майже вичерпані.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
| Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
