Тиранчик-тонкодзьоб південний
| Тиранчик-тонкодзьоб південний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Південний тиранчик-тонкодзьоб (підвид C. o. obsoletum)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Camptostoma obsoletum (Temminck, 1824) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Muscicapa obsoleta | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тира́нчик-тонкодзьо́б південний[2] (Camptostoma obsoletum) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці. Виділяють низку підвидів.
Опис[ред. | ред. код]
.jpg)
.jpg)
Довжина птаха становить 9,5-10,5 см, вага 7-9 г. Голова темно-коричнева або сіра, на тімені помітний сірий чуб. Над очима світлі "брови", навколо очей вузькі білі кільця. Верхня частина тіла сірувато-зелена або тьмяно-оливкова, надхвістя дещо світліше. Крила коричневі, пера на них мають жовті края. На крилах дві білуваті, жовтуваті або рудувато-коричневі смуги. Хвіст коричневий з вузьким білуватим кінчиком. Горло сіре, нижня частина тіла жовтувата. Лапи чорні, дзьоб чорний, знизу біля основи світліший. Представники різних підвидів дещо різняться за забарвленням: так, підвиди, поширені у вологих районах (наприклад, в Амазонії) мають більш зелену спину і яскраво-жовтий живіт, а підвид з більш сухих районів (східної Бразилії і західного Еквадору) мають більш сіру спину і тьмяніший живіт.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють тринадцять підвидів:[3]
- C. o. flaviventre Sclater, PL & Salvin, 1865 — південно-західна Коста-Рика і Панама;
- C. o. orphnum Wetmore, 1957 — острів Коїба (на південний захід від Панами);
- C. o. majus Griscom, 1932 — Перлові острови[en] (Панамська затока);
- C. o. caucae Chapman, 1914 — центральна Колумбія;
- C. o. pusillum (Cabanis & Heine, 1860) — від північної Колумбії до північної і центральної Венесуели, острів Тринідад;
- C. o. napaeum (Ridgway, 1888) — південно-східна Венесуела, Гвіана і північно-східна Бразилія (схід Амазонасу, Рорайма, Пара, Амапа);
- C. o. maranonicum Carriker, 1933 — північ Перу;
- C. o. olivaceum (Berlepsch, 1889) — південно-східна Колумбія, схід Еквадору, північний схід Перу і захід Бразильської Амазонії (на південь до Амазонки);
- C. o. sclateri (Berlepsch & Taczanowski, 1884) — захід Еквадору і крайній північний захід Перу (Тумбес, північна П'юра);
- C. o. griseum Carriker, 1933 — захід Перу (від Ламбаєке до Ліми);
- C. o. bolivianum Zimmer, JT, 1941 — східні схили Анд в Болівії і на північному заході Аргентини (на південь до Тукуману);
- C. o. cinerascens (Wied-Neuwied, 1831) — від східної Болівії до центральної і східної Бразилії;
- C. o. obsoletum (Temminck, 1824) — південно-східна Бразилія (від Мату-Гросу на схід до Ріо-де-Жанейро і на південь до Ріу-Гранді-ду-Сул), Парагвай, Уругвай, північна і центральна Аргентина (на південь до Ла-Пампи і північного Буенос-Айреса).
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Південні тиранчики-тонкодзьоби поширені від Коста-Рики до центральної Аргентини. Вони живуть в різноманітних природних середовищах — у вологих, сухих і заболочених тропічних лісах, у варзейських лісах[en] (тропічних лісах у заплавах Амазонки і її притоків), у вологих і сухих чагарникових заростях, рідколіссях і саванах, в напівпустелях і пустелях, на планціях, в парках і садах. Зустрічаються переважно на висоті до 2800 м над рівнем моря. Живляться комахами, павуками та іншими дрібними безхребетними, на яких чатують серед рослинності або яких ловлять в польоті. Іноді доповнююить свій раціон ягодами і дрібними плодами, зокрема ягодами омели. Гніздо куполоподібне з бічним входом, робиться з листя і рослинних волокон, розміщується на дереві. В кладці 2 яйця. Інкубаційний період триває 14-15 днів, пташенята покидають гніздо через 17 днів після вилуплення. Насиджує лише самиця.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція південних тиранчиків-тонкодзьобів становить понад 50 мільйонів птахів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Camptostoma obsoletum.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 червня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- de A. Gabriel, Vagner & Pizo, Marco A. (2005): Foraging behavior of tyrant flycatchers (Aves, Tyrannidae) in Brazil. Revista Brasileira de Zoologia 22(4): 1072–1077 [English with Portuguese abstract]. DOI:10.1590/S0101-81752005000400036 PDF fulltext
- ffrench, Richard; O'Neill, John Patton & Eckelberry, Don R. (1991): A guide to the birds of Trinidad and Tobago (2nd edition). Comstock Publishing, Ithaca, N.Y. ISBN 0-8014-9792-2
- Hilty, Steven L. (2003): Birds of Venezuela. Christopher Helm, London. ISBN 0-7136-6418-5
- Pascotto, Márcia Cristina (2006): Avifauna dispersora de sementes de Alchornea glandulosa (Euphorbiaceae) em uma área de mata ciliar no estado de São Paulo [Seed dispersal of Alchornea glandulosa (Euphorbiaceae) by birds in a gallery forest in São Paulo, southeastern Brazil.]. Revista Brasileira de Ornitologia 14 (3): 291–296 [Portuguese with English abstract]. PDF fulltext
- Ragusa-Netto, J. (2000): Raptors and "campo-cerrado" bird mixed flock led by Cypsnagra hirundinacea (Emberizidae: Thraupinae). Revista Brasileira de Biologia 60 (3): 461–467 [English with Portuguese abstract]. DOI:10.1590/S0034-71082000000300011 PDF fulltext
- Stiles, F. Gary & Skutch, Alexander Frank (1989): A guide to the birds of Costa Rica. Comistock, Ithaca. ISBN 0-8014-9600-4<
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |