Буенос-Айрес (провінція)
- У Вікіпедії є статті про інші географічні об'єкти з назвою Буенос-Айрес
| Буенос-Айрес | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Buenos Aires | |||||
|
|||||
| Провінція Буенос-Айрес на мапі Аргентини | |||||
| Інші провінції Аргентини | |||||
| Столиця | Ла-Плата | ||||
| Округів | 135 | ||||
| Офіційна мова | Іспанська | ||||
| Населення | (2010[1]) | ||||
| - повне | 15 594 428 (1-ша) | ||||
| - густота | 50,7 (3-тя) | ||||
| Етнікон | bonaerense | ||||
| Площа | |||||
| - повна | 307 571 км² (1-ша) | ||||
| Часовий пояс | UTC-3 | ||||
| ВВП | 111 млрд. $ | ||||
| ІРЛП | 0,818 (2010)[2] | ||||
| Губернатор | Даніель Ссіолі | ||||
| Веб-сторінка | gba.gov.ar | ||||
| Код ISO 3166-2 | AR-B | ||||
Буе́нос-А́йрес (ісп. Buenos Aires) — найбільша за площею та населенням провінція Аргентини. Знаходиться східній частині країни, межує з провінціями Ентре-Ріос і Санта-Фе на півночі та Кордовою, Ла-Пампою і Ріо-Негро — заході, на півдні і сході омивається Атлантичним океаном, а на північному сході — водами ріки Ла-Плата. Столиця провінції — місто Ла-Плата.
Зміст |
Географія [ред.]
Більша частина провінції розташована на низинній рівнині Пампи. На півдні піднімаються хребти Сьєрра-дель-Танділь (506 м) та Сьєрра-де-ла-Вентана (1243 м). На півдні і сході провінція омивається Аргентинським морем
Клімат субтропічний, теплий і вологий на сході, більш посушливий та прохолодний на заході. Пересічні місячні температури від 7-9 °C взимку до 19-24 °C влітку. Опадів 1000 мм за рік на сході та 250 мм за рік на заході та південному заході, де бувають сильні посухи. Переважають східні та південно-східні вітри (Судестада) у холодну пору року і південний вітер Памперо у теплі місяці.
У провінції Буенос-Айрес знаходиться велика кількість озер. Річки провінції, за винятком Парани (нижня течія на півночі провінції), короткі та маловодні. Найважливішими річками провінції є Парана і її продовження естуарій Ла-Плата, Ріо-Колорадо, Ріо-Негро, Ріо-Саладо, Матанса-Ріачуело.
Степова злакова рослинність збереглась невеликими ділянками на чорноземних родючих ґрунтах.
Адміністративний поділ [ред.]
-
Див. також: Список округів провінції Буенос-Айрес
На відміну від решти провінцій Аргентини, провінція Буенос-Айрес поділяється на округи (ісп. partido), а не департаменти. Останнім отримав статус округа Лесама 22 грудня 2008 року, відтак загальна кількість округів становить 135. 24 округи провінції входять до міської агломерації Великий Буенос-Айрес.
2010 року було запропоновано проект реорганізації адміністративного устрою провінції Буенос-Айрес[3]. Запропоновано замість округів поділити її на дев'ять регіонів.
Історія [ред.]
Історія провінції починається з заснування Педро де Мендосою міста Буенос-Айрес 2 лютого 1536 року, яке згодом перетворилося на столицю однойменного губернаторства і віце-королівства Ріо-де-ла-Плата[4]. Велика кількість земель від столиці і до Коррієнтеса була розвідана і заселена зусиллями Хуана де Гарая, який також організував тут вирощування худоби. Першими підприємствами провінції були солильні і вовнопрядильні.
16 лютого 1820 року провінція Буенос-Айрес оголосила про свою автономія. Першим губернатором було призначено Мануеля де Сарратеа. Територія, на яку претендувала провінція, простягалася від міста Буенос-Айрес до Анд на заході і до Патагонії на півдні. Водночас під контролем влади була лише 60-кілометрова зона навколо столиці. Губернатор Хуан Грегоріо де Лас Ерас погодився на приєднання території провінції Буенос-Айрес до решти країни. Таким чином була утворена конфедерація Об'єднані провінції Ріо-де-ла-Плати, президентом якої у 1826 році став Бернардіно Рівадавія. Того ж року місто Буенос-Айрес було законодавчо відділено від решти провінції в окрему територіальну одиницю — федеральний округ.
Аргентино-бразильська війна і неприйняття конституції 1826 року спровокували в Аргентині громадянську війну і прихід до влади Хуана Лавальє[5]. 1829 року владу захопив Хуан Мануель де Росас, за часів правління якого провінція Буенос-Айрес здобула вищий статус за решту провінцій країни. 11 вересня 1852 року провінція Буенос-Айрес оголосила себе незалежною державою, повернути її до складу Аргентини вдалося лише 1862 року Бартоломе Мітре, тоді ж місто Буенос-Айрес стало столицею країни[6].
1880 року президент Ніколас Авельянеда домігся відокремлення Буенос-Айресу від решти провінції. 1 травня 1882 року столицю провінції було перенесено до міста Ла-Плата.
1884 року було створені національні території Ла-Пампа, Ріо-Негро, Неукен, Чубут, Санта-Крус, Вогняна Земля, котрі зайняли землі, на які раніше претендувала провінція Буенос-Айрес.
Наприкінці XIX ст. значний поштовх для промисловості провінції дало проведення залізниці. Завдяки цьому почав швидко розвиватися південь провінції, а порт Баїя-Бланки здобув важливе економічне і геополітичне значення.
У 1930-х роках розпочалася криза в Аргентині й, особливо, провінції Буенос-Айрес, яка отримала назву Безславна декада. Після приходу до влади Перона в Аргентині розпочався процес значної внутрішньої міграції, в результаті якої велика частина сільського населення переселилася у міста, у першу чергу столицю і її околиці, завдяки чому утворилася міська агломерація Великий Буенос-Айрес[7]. У цей же час швидкими темпами розвивалася промисловість, було збудовано газопровід Комодоро-Рівадавія — Буенос-Айрес, побудовано національні автотраси № 2 і 3, розширено освітню мережу.
Період з 1955 по 1983 роки відзначався нестабільністю у провінції: за цей час змінилося більше 40 губернаторів.
Конституційна реформа 1994 року, яка відновила прямі вибори, призвела до зростання політичного впливу провінції, оскільки на неї приходиться найбільша частка населення країни.
Економіка [ред.]
Це найбільш економічно розвинена та урбанізована провінція Аргентини. Тут та у Федеральному окрузі сконцентрована майже половина населення країни, приблизно 70% виробництва обробної промисловості (головним чином навколо столиці та в нижній течії річки Парани), приблизно 50% виробництва продукції тваринництва та майже 30% — рослинництва (в тому числі 50% збору зернових). Також провінція є одним з найважливіших туристичних регіонів країни.
ВВП провінції становить 565,5 млн. песо, тобто 38,5% від ВВП Аргентини.
Промисловість [ред.]
У провінції Буенос-Айрес знаходиться найбільша кількість промислових підприємств у країні. До 1930-х років вона була основним районом розвитку промисловості Аргентини.
В обробній промисловості провідне місце займають машинобудування та металообробка, особливо автомобілебудування. На автомобілезбиральних заводах і на підприємствах по виробництву транспортних засобів працює біля 15% всіх зайнятих в обробній промисловості.
Значна питома вага харчової (м'ясної, консервної, борошномельної), текстильної, швейної, шкіряно-взуттєвої, деревообробної та інших традиційних галузей промисловості.
В місті Сан-Ніколас-де-лос-Аройос розташований найбільший в країні металургійний комбінат, а у місті Баїя-Бланка — найбільший нафтопереробний завод. Розвинені також хімічна та целюлозно-паперова промисловості.
В місті Атуча знаходиться перша в Латинській Америці атомна електростанція, збудована 1974 року, потужністю до 320 тис. кВт.
Сільське господарство [ред.]
Загальна площа сільськогосподарських угідь — 30 млн. га, з них майже 50% у великих господарствах розміром 1 000 га і більше та 25% — у господарствах від 400 до 1 000 га кожне.
Головні галузі сільського господарства — скотарство м'ясного напрямку[8] на природних і штучних пасовищах (поголів'я великої рогатої худоби — 18,7 млн. — 1 місце по країні) та зернове господарство. Розвинене також вівчарство (16,2 млн. голів), свинарство (1,1 млн. голів). Найважливішими продуктами рослинництва є пшениця, кукурудза, соняшник і соя. У місті Меданос розвинуте виноробство.
Навколо міста Буенос-Айрес — район приміського молочного тваринництва, овочівництва та садівництва, який постачає столицю продуктами.
Транспорт [ред.]
В провінції найгустіша в країні сітка залізничних ліній та автомобільних шляхів. Значно розвинений річковий та морський транспорт. Головні порти — Сан-Ніколас, Баїя-Бланка, Ла-Плата. У провінції знаходиться понад 100 аеропортів, серед яких 26 мають злітно-посадкову смугу із штучним покриттям, 10 є державними, 3 міжнародного значення — Міністро Пістаріні (Есейса), Сан-Фернандо, Астор П'яццола (Мар-дель-Плата).
Освіта [ред.]
| Освіта у провінції Буенос-Айрес (2009)[9] | |||
|---|---|---|---|
| Рівень | Навчальних закладів | Учнів | Працівників |
| Дошкільні | 5 116 | 665 512 | 45 278 |
| - державні | 3 102 | 390 845 | 27 201 |
| - приватні | 2 014 | 274 667 | 18 077 |
| Початкові | 5 915 | 1 640 643 | 87 543 |
| - державні | 4 339 | 1 072 569 | 63 028 |
| - приватні | 1 576 | 568 074 | 24 515 |
| Середні | 5 597 | 1 340 351 | 48 312 |
| - державні | 3 275 | 902 800 | 36 648 |
| - приватні | 2 322 | 437 551 | 11 664 |
| Вищі[10] | 581 | 169 318 | 4 595 |
| - державні | 267 | 103 332 | 3 477 |
| - приватні | 314 | 65 986 | 1 118 |
Посилання [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Буенос-Айрес (провінція) |
- Офіційний сайт
- Секретаріат туризму
- Конституція провінції Буенос-Айрес
- Інтерактивна мапа округів провінції
Примітки [ред.]
- ↑ http://www.censo2010.indec.gov.ar/preliminares/cuadro_totalpais.asp
- ↑ http://www.undp.org.ar/desarrollohumano/docsIDH2010/PNUD_INDH_2010_Nov_2010.pdf
- ↑ http://www.clarin.com/politica/Scioli-gobernadores-provincia-Buenos-Aires_0_356964502.html
- ↑ http://www.gba.gov.ar/institucional/historia.php
- ↑ http://books.google.com.ar/books?id=oWJIbaiZhb0C&pg=PA565&dq=Historia+de+la+Provincia+de+Buenos+Aires&hl=es&ei=i9zaTOHfHMP_lgfnq4y6CQ&sa=X&oi=book_result&ct=book-preview-link&resnum=5&ved=0CD4QuwUwBA#v=onepage&q=Historia%20de%20la%20Provincia%20de%20Buenos%20Aires&f=false
- ↑ http://books.google.com/books?id=3T0JgfcN89EC&pg=PA28&dq=Buenos+Aires+%22muy+noble+y+muy+leal%22+1716&hl=es&ei=seXaTIi0MIT68AaHq4jrCQ&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=5&ved=0CDwQ6AEwBA#v=onepage&q&f=false
- ↑ http://www.indec.mecon.gov.ar/nuevaweb/cuadros/2/pobl_1895-01.xls
- ↑ http://www.gba.gov.ar/institucional/datosGenerales.php
- ↑ http://diniece.me.gov.ar/index.php?option=com_content&task=view&id=46&Itemid=1
- ↑ без урахування університетів
|
|||||||
