Буенос-Айрес (провінція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
У Вікіпедії є статті про інші географічні об'єкти з назвою Буенос-Айрес
Буенос-Айрес
Buenos Aires
Coat of arms of the Buenos Aires Province.png Buenos Aires province flag.gif
Герб провінції Буенос-Айрес Прапор провінції Буенос-Айрес
Провінція Буенос-Айрес на мапі Аргентини
Провінція Буенос-Айрес на мапі Аргентини
Інші провінції Аргентини
Столиця Ла-Плата
Округів 135
Офіційна мова Іспанська
Населення (2010[1])
 - повне 15 594 428 (1-ша)
 - густота 50,7 (3-тя)
Етнікон bonaerense
Площа
 - повна 307 571 км² (1-ша)
Часовий пояс UTC-3
ВВП 111 млрд. $
ІРЛП 0,818 (2010)[2]
Губернатор Даніель Ссіолі
Веб-сторінка gba.gov.ar
Код ISO 3166-2 AR-B

Буе́нос-А́йрес (ісп. Buenos Aires) — найбільша за площею та населенням провінція Аргентини. Знаходиться східній частині країни, межує з провінціями Ентре-Ріос і Санта-Фе на півночі та Кордовою, Ла-Пампою і Ріо-Негро — заході, на півдні і сході омивається Атлантичним океаном, а на північному сході — водами ріки Ла-Плата. Столиця провінції — місто Ла-Плата.

Географія[ред.ред. код]

Більша частина провінції розташована на низинній рівнині Пампи. На півдні піднімаються хребти Сьєрра-дель-Танділь (506 м) та Сьєрра-де-ла-Вентана (1243 м). На півдні і сході провінція омивається Аргентинським морем

Клімат субтропічний, теплий і вологий на сході, більш посушливий та прохолодний на заході. Пересічні місячні температури від 7-9 °C взимку до 19-24 °C влітку. Опадів 1000 мм за рік на сході та 250 мм за рік на заході та південному заході, де бувають сильні посухи. Переважають східні та південно-східні вітри (Судестада) у холодну пору року і південний вітер Памперо у теплі місяці.

У провінції Буенос-Айрес знаходиться велика кількість озер. Річки провінції, за винятком Парани (нижня течія на півночі провінції), короткі та маловодні. Найважливішими річками провінції є Парана і її продовження естуарій Ла-Плата, Ріо-Колорадо, Ріо-Негро, Ріо-Саладо, Матанса-Ріачуело.

Степова злакова рослинність збереглась невеликими ділянками на чорноземних родючих ґрунтах.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Округи провінції Буенос-Айрес

На відміну від решти провінцій Аргентини, провінція Буенос-Айрес поділяється на округи (ісп. partido), а не департаменти. Останнім отримав статус округа Лесама 22 грудня 2008 року, відтак загальна кількість округів становить 135. 24 округи провінції входять до міської агломерації Великий Буенос-Айрес.

2010 року було запропоновано проект реорганізації адміністративного устрою провінції Буенос-Айрес[3]. Запропоновано замість округів поділити її на дев'ять регіонів.

Історія[ред.ред. код]

Історія провінції починається з заснування Педро де Мендосою міста Буенос-Айрес 2 лютого 1536 року, яке згодом перетворилося на столицю однойменного губернаторства і віце-королівства Ріо-де-ла-Плата[4]. Велика кількість земель від столиці і до Коррієнтеса була розвідана і заселена зусиллями Хуана де Гарая, який також організував тут вирощування худоби. Першими підприємствами провінції були солильні і вовнопрядильні.

Темно зеленим кольором показана територія провінції Буенос-Айрес до 1861 року, а світло-зеленим — та, на яку вона претендувала

16 лютого 1820 року провінція Буенос-Айрес оголосила про свою автономія. Першим губернатором було призначено Мануеля де Сарратеа. Територія, на яку претендувала провінція, простягалася від міста Буенос-Айрес до Анд на заході і до Патагонії на півдні. Водночас під контролем влади була лише 60-кілометрова зона навколо столиці. Губернатор Хуан Грегоріо де Лас Ерас погодився на приєднання території провінції Буенос-Айрес до решти країни. Таким чином була утворена конфедерація Об'єднані провінції Ріо-де-ла-Плати, президентом якої у 1826 році став Бернардіно Рівадавія. Того ж року місто Буенос-Айрес було законодавчо відділено від решти провінції в окрему територіальну одиницю — федеральний округ.

Аргентино-бразильська війна і неприйняття конституції 1826 року спровокували в Аргентині громадянську війну і прихід до влади Хуана Лавальє[5]. 1829 року владу захопив Хуан Мануель де Росас, за часів правління якого провінція Буенос-Айрес здобула вищий статус за решту провінцій країни. 11 вересня 1852 року провінція Буенос-Айрес оголосила себе незалежною державою, повернути її до складу Аргентини вдалося лише 1862 року Бартоломе Мітре, тоді ж місто Буенос-Айрес стало столицею країни[6].

1880 року президент Ніколас Авельянеда домігся відокремлення Буенос-Айресу від решти провінції. 1 травня 1882 року столицю провінції було перенесено до міста Ла-Плата.

1884 року було створені національні території Ла-Пампа, Ріо-Негро, Неукен, Чубут, Санта-Крус, Вогняна Земля, котрі зайняли землі, на які раніше претендувала провінція Буенос-Айрес.

Наприкінці XIX ст. значний поштовх для промисловості провінції дало проведення залізниці. Завдяки цьому почав швидко розвиватися південь провінції, а порт Баїя-Бланки здобув важливе економічне і геополітичне значення.

У 1930-х роках розпочалася криза в Аргентині й, особливо, провінції Буенос-Айрес, яка отримала назву Безславна декада. Після приходу до влади Перона в Аргентині розпочався процес значної внутрішньої міграції, в результаті якої велика частина сільського населення переселилася у міста, у першу чергу столицю і її околиці, завдяки чому утворилася міська агломерація Великий Буенос-Айрес[7]. У цей же час швидкими темпами розвивалася промисловість, було збудовано газопровід Комодоро-Рівадавія — Буенос-Айрес, побудовано національні автотраси № 2 і 3, розширено освітню мережу.

Період з 1955 по 1983 роки відзначався нестабільністю у провінції: за цей час змінилося більше 40 губернаторів.

Конституційна реформа 1994 року, яка відновила прямі вибори, призвела до зростання політичного впливу провінції, оскільки на неї приходиться найбільша частка населення країни.

Економіка[ред.ред. код]

Це найбільш економічно розвинена та урбанізована провінція Аргентини. Тут та у Федеральному окрузі сконцентрована майже половина населення країни, приблизно 70% виробництва обробної промисловості (головним чином навколо столиці та в нижній течії річки Парани), приблизно 50% виробництва продукції тваринництва та майже 30% — рослинництва (в тому числі 50% збору зернових). Також провінція є одним з найважливіших туристичних регіонів країни.

ВВП провінції становить 565,5 млн. песо, тобто 38,5% від ВВП Аргентини.

Промисловість[ред.ред. код]

У провінції Буенос-Айрес знаходиться найбільша кількість промислових підприємств у країні. До 1930-х років вона була основним районом розвитку промисловості Аргентини.

В обробній промисловості провідне місце займають машинобудування та металообробка, особливо автомобілебудування. На автомобілезбиральних заводах і на підприємствах по виробництву транспортних засобів працює біля 15% всіх зайнятих в обробній промисловості.

Значна питома вага харчової (м'ясної, консервної, борошномельної), текстильної, швейної, шкіряно-взуттєвої, деревообробної та інших традиційних галузей промисловості.

В місті Сан-Ніколас-де-лос-Аройос розташований найбільший в країні металургійний комбінат, а у місті Баїя-Бланка — найбільший нафтопереробний завод. Розвинені також хімічна та целюлозно-паперова промисловості.

В місті Атуча знаходиться перша в Латинській Америці атомна електростанція, збудована 1974 року, потужністю до 320 тис. кВт.

Сільське господарство[ред.ред. код]

Вирощування сої у провінції Буенос-Айрес

Загальна площа сільськогосподарських угідь — 30 млн га, з них майже 50% у великих господарствах розміром 1 000 га і більше та 25% — у господарствах від 400 до 1 000 га кожне.

Головні галузі сільського господарства — скотарство м'ясного напрямку[8] на природних і штучних пасовищах (поголів'я великої рогатої худоби — 18,7 млн. — 1 місце по країні) та зернове господарство. Розвинене також вівчарство (16,2 млн голів), свинарство (1,1 млн голів). Найважливішими продуктами рослинництва є пшениця, кукурудза, соняшник і соя. У місті Меданос розвинуте виноробство.

Навколо міста Буенос-Айрес — район приміського молочного тваринництва, овочівництва та садівництва, який постачає столицю продуктами.

Транспорт[ред.ред. код]

В провінції найгустіша в країні сітка залізничних ліній та автомобільних шляхів. Значно розвинений річковий та морський транспорт. Головні порти — Сан-Ніколас, Баїя-Бланка, Ла-Плата. У провінції знаходиться понад 100 аеропортів, серед яких 26 мають злітно-посадкову смугу із штучним покриттям, 10 є державними, 3 міжнародного значення — Міністро Пістаріні (Есейса), Сан-Фернандо, Астор П'яццола (Мар-дель-Плата).

Освіта[ред.ред. код]

Освіта у провінції Буенос-Айрес (2009)[9]
Рівень Навчальних закладів Учнів Працівників
 Дошкільні 5 116 665 512 45 278
 - державні 3 102 390 845 27 201
 - приватні 2 014 274 667 18 077
 Початкові 5 915 1 640 643 87 543
 - державні 4 339 1 072 569 63 028
 - приватні 1 576 568 074 24 515
 Середні 5 597 1 340 351 48 312
 - державні 3 275 902 800 36 648
 - приватні 2 322 437 551 11 664
 Вищі[10] 581 169 318 4 595
 - державні 267 103 332 3 477
 - приватні 314 65 986 1 118

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]