«Червоний травень»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Постер травня 1968: «Будь молодим і заткни пельку», з карикатурним силуетом Генерала де Голля

Червоний травень (Протести травня 1968, Травень 68) — криза споживацького суспільства у Франції, широкомасштабні, загальнонаціональні протести за соціальні зміни в країні та проти влади Шарля де Голля. Протягом цього часу країна спостерігала найбільший страйк, який, розпочавшись із серії студентських протестів, призвів до майже повної зупинки економіки. Протягом двох тижнів у ньому взяли участь одинадцять мільйонів робітників. Це майже спричинило колапс уряду президента Шарля де Голля, який був змушений подати у відставку.

Групи протестували проти сучасного споживацького та технічного суспільства, та зайняли ліві позиції, протилежні до авторитаризму та західного капіталізму.[1]

Дехто вважав події шансом змінити «старе суспільство» та традиційну мораль, акцентуючи увагу на освітній системі та проблемі зайнятості.

Чому виник «травень»[ред.ред. код]

Франція в 1960-і була парламентською республікою, особливістю якої були розширені повноваження президента. При владі були голлісти («Союз на захист нової республіки» — їх партія, яка була створена 1958 року, складала основу парламенту). Фактично реальна влада з 1958 року була в руках президента Шарля де Голля (обраний 1958 року). Суспільство перебувало під його «батьківським» наглядом, засоби масової інформації — телебачення та радіо — під жорстким державним контролем [2]. Молодь натомість хотіла свободи, що і стало причиною її виступів.

Перебіг протестів[ред.ред. код]

Усе почалось із численних студентських страйків, які підтримали багато університетів та ліцеїв Парижу, і продовжилось конфронтацією з адміністрацією університетів та поліцією. Спроба адміністрації де Голля пригасити протести поліцейськими діями тільки погіршила ситуацію, спричинивши вуличні бійки з поліцією у Латинському кварталі, які переросли в загальний страйк студентів та одинадцяти мільйонів французьких робітників, що становило приблизно дві третини від усієї робочої сили.

Протести досягли критичної точки, коли керівники уряду почали боятись громадянської війни чи революції. Після короткого перельоту до Німеччини, де Голль створив штаб військових операцій, щоб розібратися з безладом, розпустив Національну Асамблею, та скликав нові парламентські вибори 23 червня 1968. Насильство зникло майже так само швидко, як і з'явилось. Робітники повернулись на свої робочі місця, а коли вибори таки відбулися, партія де Голля була навіть сильніша, ніж до того.

Після «травня»[ред.ред. код]

Травень 1968 був політичною поразкою для протестувальників, але він мав величезний суспільний вплив. У Франції це вважається переламним моментом, коли консервативні моральні ідеали (релігія, патріотизм, повага до влади) зсунулися до ліберальніших (сексуальна революція), які тепер краще описують французьке суспільство, якщо не на практиці, то хоча би в теорії. Хоча ці зміни й не відбулися протягом місяця, термін травень 68 використовується для посилання на цей загальний зсув у принципах, особливо на більш ідеалістичні аспекти.

Деякі гасла[ред.ред. код]

  • Геть суспільство споживання
  • Геть соціалістичний реалізм. Хай живе сюрреалізм
  • Геть журналістів і тих, хто хоче ними керувати
  • Ми не хочемо жити у світі, в якому впевненість, що ти не помреш від голоду, міняється на небезпеку померти від суму
  • Право на життя не клянчать, його беруть
  • У будь-якому разі, не шкодуй ні про що!
  • Природа не породила ні панів, ні слуг. Я не хочу давати чи отримувати накази
  • Ми хочемо, щоб структури були на службі у людини, а не людина на службі у структур
  • Наша надія може прийти тільки з безнадії
  • Робітники усіх країн, розважайтеся!
  • Ти потрібен начальнику, він тобі не потрібен
  • Будь ласка, залишіть Комуністичну партію такою ж чистою, якою б ви хотіли, щоб вона була, коли в неї вступали
  • «Бій — це батько всіх речей» (Геракліт)
  • Консерватизм – це синонім гниття і потворності
  • Завершення кожної думки – це бруківка у твою морду, C.R.S.
  • Акція не повинна бути реакцією, а креацією
  • Золотий вік — це коли золото не панувало.
  • Схильність студента з усього робити політичну акцію свідчить про відсутність у нього потенції. — Люті дівчата
  • Я тебе люблю!!! О, промовляй це з каменюкою у руках!!!
  • Перш, ніж писати, навчіться мислити
  • Трахайте одне одного, інакше вони трахатимуть вас
  • Товариші, коханням займаються й у нашому університеті, не тільки в полях
  • Свобода — це усвідомлення необхідності
  • «Треба носити у собі хаос, щоб принести у світ танцюючу зорю» (Ніцше)
  • Викладачі, ви змушуєте нас старіти
  • Коли вас екзаменують, відповідайте запитаннями
  • Make love, not war
  • Навіть якщо Бог існував, його треба було скасувати
  • Не звільняйте мене, сам упораюсь
  • Відкриймо двері притулків, тюрем та інших факультетів
  • Поговоріть із сусідами
  • Найпрекрасніша скульптура — бруківка в морду мента
  • Коли палець вказує на місяць, дурень дивиться на палець (китайська приказка)
  • СЕКС — це добре, сказав Мао, але не занадто часто
  • Уся влада зловживає. Абсолютна влада зловживає абсолютно
  • Майбутнє містить тільки те, що ми вкладаємо в нього зараз[3]

Посилання[ред.ред. код]

Для подальшого читання[ред.ред. код]

  1. De Gaulle, телевізійний виступ 7 червня, 1968. Цитується René Viénet (1968) у Enragés et situationnistes dans le mouvement des occupations (Paris: Gallimard)
  2. Олена Ящук-Коде Плоди Травня-68 // Главред. — 2008.
  3. Гасла революції 1968 року у Парижі — Часопис Ї