Авторитаризм

Авторитари́зм (лат. autoritas — повна влада) — режим правління, за якого всю чи більшу частину влади зосереджено в руках однієї особи чи групи осіб. Роль представницьких органів влади зведено нанівець або занижено. Характерною рисою є зведення нанівець місцевого самоврядування, застосування репресій і терору. Крайня форма авторитаризму — тоталітаризм.

Авторитаризм, як форма політичної влади часто поєднується з автократією (Форма ставлення до влади) і диктатурою (Форма здійснення влади), хоча це не обов'язково. Наприклад, будь-яка революція, в тому числі демократична, буде проявом авторитаризму (так як революція відбувається тоді, коли існуюча правова система не може впоратися з поточною ситуацією, а інший правовий системи поки не існує; революція повністю ламає існуючу правову систему і, перебуваючи таким чином в правовому вакуумі, авторитарно оголошує себе носієм влади).

Типологія

Одна з найвдаліших типологій авторитарних режимів належить німецькому політологу Дірку Берг-Шлоссера. Він виділяв такі різновиди авторитаризму:

• Традиційні абсолютистські монархії (приклади: Ефіопія до 1974 р., Непал до 2007 р., Марокко, Саудівська Аравія та інші).
• Традиційні авторитарні режими олігархічного типу. Характерні для країн Латинської Америки (приклади: Гватемала, Куба до 1959 р. Нікарагуа до 1979 р. та інші).
• Гегемониський авторитаризм нової олігархії (приклади: Камерун, Туніс, Філіппіни при Ф. Маркосі в 1972-1985 рр..).
• Країни «соціалістичної орієнтації» з усіма особливостями сприйняття соціалізму, його типів, егалітаристських традицій власної культури і так далі (приклади: Алжир, Білорусь, Бірма, Гвінея, Мозамбік, Венесуела, Танзанія та інші).
• Військові режими (приклади: режим Г. А. Насера в Єгипті, Х. Перона в Аргентині, авторитарні режими в Іраку, Перу та інші).
• Також слід виділити як різновид авторитаризму теократичні режими, коли політична влада сконцентрована в руках духовних осіб.

Основна відмінність авторитаризму від тоталітаризму в тому, що авторитарна влада грунтується на особистості лідера, його здатності утримати владу і залучати прихильників. У той час як в тоталітарних державах лідера висуває вже правляча еліта (наприклад, правляча партія чи церква), і система влади зав'язана на чільної ролі цієї еліти та її ідеології. Авторитарний режим часто закінчується зі смертю харизматичного лідера, не залишивши настільки ж сильного наступника. Тоталітарний режим більш стійкий і руйнується тільки в разі занепаду всієї системи та її ідеології.

Походження терміну

Термін «авторитаризм» був введений у науковий обіг теоретиками Франкфуртської школи, означав певний набір соціальних характеристик, властивих як політичній культурі, так і масовій свідомості в цілому. Авторитаризм - це, по-перше, соціально-політична система, заснована на підпорядкуванні державі або його лідерам. По-друге - соціальна установка або риса особистості, що характеризується впевненістю в тому, що в суспільстві повинна існувати сувора і безумовна відданість вождю, беззаперечне підпорядкування людей авторитетам і владі. Політичний режим, що відповідає принципам авторитарності, означає відсутність справжньої демократії як щодо вільного проведення виборів, так і в питаннях управління державними структурами. Часто поєднується з диктатурою окремої особистості, яка проявляється в тій чи іншій мірі.

Ознаки тоталітарного суспільства

• автократизм або невелике число носіїв влади (диктатор, військова диктатура, олігархічна група);
• непідконтрольність влади народу, звужені або зведені нанівець дії принципів виборності державних органів і посадових осіб, підзвітність їх населенню;
• ігнорується принцип поділу влади, глава держави, виконавча влада домінують, роль представницьких органів обмежена;
• монополізація влади і політики, недопущення реальної політичної опозиції і конкуренції (іноді відсутність різноманітних політичних інститутів може бути наслідком незрілості громадянського суспільства, чи недовіри партіям з боку населення);
• відмова від тотального контролю над суспільством, невтручання або обмежене втручання у позаполітичні сфери, насамперед у економіку;
• в якості методів державного управління домінують командні, адміністративні, в той же час відсутній терор, практично не застосовуються масові репресії;
• права і свободи особистості головним чином проголошуються, але реально не забезпечуються (насамперед, у політичній сфері);
• особистість позбавлена гарантій безпеки у взаєминах з владою;
• силові структури суспільству практично непідконтрольні і використовуються підчас у політичних цілях.
• oдним з поширених явищ в рамках авторитарних і тоталітарних систем є практика імітації виборів. Імітація виборів являє собою проведення агітаційно-пропагандистського заходу з усіма формальними атрибутами виборів (пряме і таємне голосування, передвиборна боротьба, наявність альтернативних кандидатів і т. д.) при повній відсутності навіть найменшої можливості приходу до влади представників опозиції.)
• При цьому відсутність якої-небудь ознаки не знімає з режиму клеймо авторитарності, так само як і за однією ознакою не можна судити про авторитарний характер режиму. З цієї причини часто питання про політичний режим в країні є спірним. Немає єдиних критеріїв авторитаризму.
• Авторитарний режим - це «компроміс» між тоталітаризмом і демократією, він є перехідним від Т. до Д., так само як від Д. до Т. Авторитарний режим близький до тоталітарного за політичною ознакою, а до демократії - з економічного, тобто люди, не маючи політичних прав, мають всю повноту економічних прав.

Класифікація

Авторитарні режими можуть бути класифіковані як:

• абсолютистські монархії, в яких верховна, виконавча, законодавча та судова влада повністю належить одній особі (Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати тощо);
• військово-бюрократичні диктатури, встановлені внаслідок військових переворотів (в різні часи: Аргентина, Бразилія, Греція, Чилі тощо);
• вождистські тоталітарні — спираються на авторитет сильного лідера, можуть мати підтримку народу і передумовою становлення яких може виступати певна загроза для держави (Німеччина часів Гітлера, СРСР часів Сталіна);
• неототалітарні режими — владу контролює одна партія, інших партій або не існує, або вони мають декоративний характер (Корейська Народна Демократична Республіка).
• персональні тиранії — влада належить диктаторові та спирається на підтримку поліцейського апарату (в різні часи: Гаїті, Нікарагуа, Сомалі, Уганда).

В умовах авторитарних режимів можуть існувати профспілки і політичні партії, але під жорстким контролем правлячої особи або правлячого угрупування.

Див. також

• Авторитарна особистість
• Авторитарна релігія

Література

1. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
2. Політологічний енциклопедичний словник. / За ред. Ю. Шемшученка, В. Бабкіна.
3. Niccolò Machiavelli (Stanford Encyclopedia of Philosophy).

Посилання

• (рос.) Захаров В. Ю. Абсолютизм и самодержавие: соотношение понятий.

Це незавершена стаття з політики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про урядування. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.