Марксизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Нейтральність та неупередженість цієї статті є дискусійною. Будь ласка, ознайомтесь з відповідним обговоренням та по можливості виправте недоліки.

Марксизм — філософське, економічне і політичне вчення, розвинене в 19 столітті, основоположниками якого були Карл Маркс і Фрідріх Енгельс, також відоме як діалектичний матеріалізм або діалектичний та історичний матеріалізм.

Термін «марксизм» має також інші (різні) значення :

• Філософські, економічні і політичні теорії, що посилаються на К.Маркса та Ф.Енгельса. В рамках яких розрізняются: нео-марксизм, фрейдо-марксизм тощо.
• Політичні течії та рухи, що спираються на вчення К.Маркса-Ф.Енгельса
• а також ↓Марксизм-ленінізм — офіційна державна доктрина Радянського Союзу та соціалістичного блоку до його розпаду. (див. «Перебудова»)

[ред.] Зміст вчення

Спираючись на спадщину німецької класичної філософії, англійської політекономії і французького утопічного соціалізму, К.Маркс та Ф.Енгельс розробили філософське вчення діалектичний та історичний матеріалізм, у якому зроблено висновок, що матерія (буття) визначає свідомість (матеріалізм) і усе піддано зміні (з діалектики; див. Гегель), теорію доданої вартості й вчення про комунізм.

За Марксом не свідомість чи Бог створюють матерію, а навпаки матерія у своєму постійному русі та розвитку створила свідомість. Пізнання можливе через органи чуття та розум, а практика є мірилом, яким вимірюється світ та є єдиним критерієм істини.

Діалектичний метод Маркс застосовує також щодо історії (історичний матеріалізм). Суспільство розглядається марксизмом як організм, в структурі якого виробничі сили визначають виробничі відносини, форми власності, які, у свою чергу, обумовлюють класову структуру суспільства, політику, державу, право, мораль, філософію, релігію, мистецтво. Їх єдність і взаємодія створює певну суспільно-політичну формацію. Тобто, не духовний процес, а матеріальні умови є визначальними у розвитку суспільства. В суспільному виробництві люди протягом свого життя перебувають у виробничих відносинах, які, насамперед, залежать від рівня розвитку продуктивних сил. Сукупність цих виробничих відносин є економічною структурою суспільства, на якій базуються всі інші процеси життя, зокрема, соціальні, політичні та духовні. Отже, не свідомість окремих людей визначає їхнє буття, а суспільне буття визначає їхню свідомість. На певній стадії розвитку матеріальні сили виробництва починають конфліктувати із виробничими (економічними) відносинами. У випадку, коли існуючі виробничі відносини гальмують розвиток продуктивних сил чи вступають з ними у протиріччя — виникає підгрунття для соціальної революції. Зміна економічної бази призводить до зміни суспільства. Але нова форма суспільства виникає тільки там, де існують кращі альтернативи, оскільки людство не ставить собі завдання, які воно не здатне вирішити (див. Геґеля — теза містить антитезу). За Марксом — буржуазне суспільство є останньою формою антагоністичного суспільного виробництва.

У застосуванні до історії марксизм доводить неминучість переходу до більш високої суспільної формації: від феодалізму до капіталізму, від капіталізма до соціалізму і, у кінцевому рахунку, до безкласового суспільства. Протидія будь-якої існуючої системи прогресу та змінам приводить до необхідності її руйнування, що виявляється у вигляді класової боротьби — у випадку капіталізму між буржуазією і пролетаріатом. Рушійна сила історії — боротьба пригноблених класів, вищим проявом якої є революція.

[ред.] Економічна теорія криз

Маркс визначив природу криз у капіталістичному суспільстві та довів невипадковість та закономірну періодичність криз у буржуазному суспільстві. Капіталіст (власник фабрики, корпорація) намагається збільшувати свої прибутки, а для цього збільшує норми вироботки та систематично зменшує витрати на оплату найманої праці. Однак, оскільки, працівники є членами суспільства, яке споживає вироблену продукцію, відповідно зменшується попит та виникає криза перевиробництва, коли вироблену продукцію немає кому купувати.

Слід зазначити, що у часи, коли жив Маркс, не було таких понять як «глобалізація», «споживацтво», «постіндустріальне суспільство», «інформаційне суспільство», не було масового «експорту» технологій та перенесення транснаціональними корпораціями виробництва у країни з дешевою робочою силою. Тому у наукових працях Маркса та Енгельса немає відповідей на деякі гострі проблеми сучасної світової економіки. Але це не зменшує значення творів Маркса як цінного першоджерела для вивчення проблем сучасної глобальної економіки та кризових явищ глобальної економіки.^{[Джерело?]}

[ред.] Див. також:

• Карл Маркс
• ↑Марксизм-ленінізм

[ред.] Джерела

• Капітал, т. 1. (1867)

[ред.] Інтернет-посилання

• Marxists Internet Archive (англ.)
• Словник Брокхауза і Ефрона про К.Маркса і марксизм (рос.)
• Словник Брокхауза і Ефрона (доповнення) (рос.)

[ред.] Дивись також

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її верифіковуваності. Ви можете допомогти покращити цю статтю, додавши посилання на надійні джерела. Матеріал без джерел може бути підданний сумніву та видалений.