Трафальгарська битва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Battle of Trafalgar
Війна третьої коаліції
Turner, The Battle of Trafalgar (1806).jpg
Трафальгарська битва зі щогли корабля «Вікторія», картина Джозефа Тернера
Дата: 21 жовтня 1805 року
Місце: Мис Трафальгар, Іспанія
Результат: Перемога Британії
Сторони
Велика Британія Велика Британія Flag of France.svg Французька Імперія
Flag of Spain (1785-1873 and 1875-1931).svg Бурбонівська Іспанія
Командувачі
Flag of the United Kingdom.svg Гораціо Нельсон Flag of France.svg П'єр Шарль де Вільньов
Flag of Spain (1785-1873 and 1875-1931).svg Федеріко Ґравіна
Військові сили
27 лінійних кораблів та 6 інших кораблів; флагман HMS Victory Франція: 18 лінійних кораблів та 8 інших кораблів; флагман "Bucentaure"

Іспанія: 15 лінійних кораблів; флагман "Principe de Asturias"

Втрати
449 загинуло,
1 246 поранених


Всього: 1 695

7 000 захоплено в полон,
21 кораблів захоплено,
1 корабель знищений

Франція: 2 218 загинуло,
1 155 поранено
Іспанія: 1 025 загинуло,
1 383 поранено
Всього: 12 781

Трафальгарська битва (англ. Battle of Trafalgar, фр. bataille de Trafalgar, ісп. batalla de Trafalgar) — морська битва, що відбулася 21 жовтня 1805 року між англійським та франко-іспанським флотами біля мису Трафальгар на Атлантичному узбережжі Іспанії (біля міста Кадіс) під час війни наполеонівської Франції проти 3-ої антифранцузької коаліції.

У цій вирішальній морській битві часів Наполеонівських воєн Франція та Іспанія втратили двадцять два кораблі, в той час як Великобританія — жодного. Під час бою загинув командувач англійським флотом віце-адмірал Гораціо Нельсон. З цього часу його ім'я стало символом військово-морської могутності Великобританії.

Об'єднаним флотом Франції та Іспанії командував французький адмірал П'єр Вільньов. Під його управлінням перебував іспанський адмірал Фредеріко Гравіна, який керував іспанськими силами. Через рани, отримані під час битви, Фредеріко помер через кілька місяців після її закінчення.

Трафальгарська битва була частиною Війни третьої коаліції і головним морським протистоянням XIX століття. Перемога Великобританії підтвердила морську перевагу країни, встановлену в XVIII столітті. Після поразки Наполеон залишив свій план нападу на південну частину Англії і почав війну проти двох інших головних сил Європи: Росії та Австрії.

Передумови[ред.ред. код]

У 1805 році головною наземної силою Європи була армія першої французької імперії під командуванням Наполеона; на море такою силою був королівський військово-морський флот Великобританії. У ході війни Великобританія ввела морську блокаду Франції, що вплинуло на торгівлю і не дозволило Франції мобілізувати всі її морські сили. Незважаючи на кілька вдалих проривів блокади, французьким кораблям не вдалося остаточно припинити дії англійського флоту, який міг однаковою мірою атакувати їх як на своїй території, так і поза нею.

Наполеон проводив схожу політику: ним була заснована континентальна блокада, що забороняє всім підвладним і залежним від Франції країнам, а також її союзникам вести торгівлю з Британськими островами. Таким чином був порушений зв'язок Великобританії з Європою, що призвело до того, що країна була змушена атакувати ворога на землі.

Після того як Третя коаліція оголосила Франції війну після нетривалого Ам'єнського миру, Наполеон прийняв рішення почати наступ на Великобританію.

Основна частина французького флоту перебувала в БрестіБретані) і в Тулоні на узбережжі Середземного моря . Також існували і менш великі ескадри, які розміщувалися в портах на Атлантичному узбережжі Франції. Крім цього на боці Франції був іспанський флот, що базується в Кадісі та Ферролі.

Великобританія володіла добре навченим і досвідченим морським офіцерським корпусом, в той час як кращі офіцери французького флоту були або страчені, або відсторонені від служби ще на початку Великої французької революції. Найнадійнішою людиною, якій можна було довірити командування Середземного флоту Наполеона, був П'єр-Шарль Вільньов.

Морський план Наполеона полягав в тому, що французькі сили в Середземному морі та іспанські сили в Кадісі повинні були прорвати блокаду і з'єднатися в Вест-Індії. Після цього їм пропонувалося допомогти французьким силам в Бресті вирватися з блокади і очистити Ла-Манш від англійських кораблів, щоб забезпечити безпеку десантним кораблям.

Примітки[ред.ред. код]


Війна Це незавершена стаття про війну.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.