Вест-Індія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Центральна Америка та Вест-Індія [1]

Вест-Індія («Західна Індія») — традиційна назва островів Карибського моря, на відміну від Ост-Індії («Східної Індії») — країн Південної та Південно-Східної Азії.

Вест-Індія розташована поміж Південною та Північною Америкою, поміж 10° і 26° північної широти та 59°-85° західної довготи, від гирла Оріноко до півостровів Флорида і Юкатан.

Складається з декількох груп великих та малих островів, а саме: з Великих і Малих Антильських островів і Багамських. Поверхня всіх островів дорівнює 244 890 км2 (Великі Антильські — 216 260, Малі Антильські — 14 095 та Багамські — 14 535). Усі Антильські острови значно підвищуються над рівнем моря. Багамські ж острови утворені кораловими рифами. Найбільш високі гори розташовані в західній частині Гаїті (2184 м), в східній частині Куби (2375 м) та в північній частині Ямайки (2341 м); східні береги Малих Антильських островів покриті рівнинами; гори круто спускаються в долини. Численні бухти островів є зручними гаванями. Куба, Віргінські та Багамські острови оточені величезними кораловими рифами, що підіймаються на поверхню моря та покриті пальмами. Багато островів (особливо Малі Антильські) носять сліди вулканічного походження.

Зміст

[ред.] Клімат

Клімат Вест-Індських островів доволі рівний. Спекотна та волога пора року, весна, починається в травні; в середині місяця випадає перший періодичний дощ, щоденно близько ополудні. Після 14-денних дощів починається посушливе тропічне літо; спека пом'якшується морськими вітрами та східними пасатами, існуючими впродовж цілого року; не дивлячись, однак, на сильну спеку, клімат — вологий, що сприяє розвитку тут жовтих лихоманок й інших хвороб, властивих тропічним країнам. Більш чисте та здорове повітря в горах. В липні дощі сильніше, особливо на В. Антильських островах, а на Малих найбільше дощу випадає в серпні та жовтні; тоді ж велике розлиття річок; з серпня по жовтень бувають урагани, що часто призводять до великих спустошень. З кінця листопада починається зима (порівняно сухий час), що триває до травня — найкраща й приємна пора року.

[ред.] Рослинний та тваринний світ

Острови покриті пишною американською рослинністю; у низинах — тропічні рослини, в горах — європейські фруктові дерева; величезні лугові простори (савани) простягаються на великих островів. Головну коштовність островів складають продукти технічних рослин; ваніль дико росте в лісах Ямайки, агава — на Кубі та Багамських островах; на багатьох островах ростуть індиго, какао, кокосові пальми, тютюн, бавовна. Хлібне дерево пересаджене з Таїті на Ямайку. З зернових рослин багато вирощують кукурудзи, пшениці ж дуже мало. Головні предмети вивозу — цукор і кава. Цукрова тростина, що росте на Вест-Індських островах, була завезена сюди з Канарських островів іспанцями в XVI ст., а кавове дерево — голландцями та французами з Аравії.

До прибуття європейців на островах було дуже мало місцевих видів тварин: агуті, опосум та породи невеликих мавп; доволі багато скорпіонів, змій; в тихих водах живуть каймани. На Ямайці виловлюють черепах; птахи відрізняються блискучим пір'ям: папуги, колібрі. Усі домашні тварини перевезені з Європи, і тепер рогата худоба й коні зустрічаються в дикому стані, подібно тому, як і в саванах Південної Америки.

Води карибського басейн повні життя. Коралові рифи дають притулок величезній кількості живих істот. Кістні риби, різноманітні види безхребетних, хрящеві й кістні риби. З крупних хижаків тут мешкають різні види акул, в тому числі бикова акула, тигрова акула, шовкова акула та карибська рифова акула.

[ред.] Історичні відомості

Колумб в 1492 р. відкрив Багами, Кубу, Гаїті й Пуерто-Ріко; на цих островах, а також на Багамських і на Ямайці мешкали два різні племені, що розмовляли різними мовами: караїби — войовниче плем'я та араваки (arrowaks, Arawaks) — мирне. Від караїбів до кінця XIX століття лишилася незначна кількість на берегах Південної Америки, куди їх переселили іспанці.

Іспанці заснували перші колонії на Кубі; з 1503 г. вся земля була розділена поміж європейцями, а туземці повернені в рабство та на початку XVII століття зовсім вимерли. З другої половини XVI століття острови зовсім занепали: жодне європейське судно не було спроможне перевозити товари, самі мешканці повинні були вести торгівлю тільки з Севільєю, а з 1720 р. та з Кадісом; велика кількість колоністів виселилася, все невеликі міста були знищені з метою припинення контрабандної торгівлі; з 1630 р. колонії зазнали пограбування флібустьєрів, що створили справжню державу розбійників. Зі створенням в Вест-Індії колоній інших європейських держав (з XVII ст. та особливо з половини XVIII ст.) вест-індські колонії почали знову процвітати.

В кінці XIX століття всі острови за винятком Гаїті з сусідніми маленькими островами (77 254 км2) були колоніями європейських держав.

Іспанські колонії (найбільш великі — площа — 128 148 км2):

Британські колонії (34 499 км2):

Французькі колонії (2858 км2):

Нідерландські колонії (1130,33 км2) складалися з островів Кюрасао, Сінт-Естатіус (Св. Євстахія) та Саба.

Данські колонії (359 км2) складалися з островів Св. Хреста (Санта-Крус), Св. Іоана (Сент-Джон) і Св. Хоми (Сент-Томас). Пізніше відійшли до США.

Темношкіре населення з'явилося на островах за часів ввезення сюди африканських рабів (близько 1511 р.). В британських колоніях рабство було знищене з 1834 р., на Гаїті рабство зникло з часів повстання негрів в кінці XVIII ст., в данських колоніях — з 1847 року, в французьких — з 1848 року, потім — в голландських та іспанських колоніях.

На сьогодні більшу частину Вест-Індії займають незалежні держави.

[ред.] Див.також

Данська Вест-Індія


Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Особисті інструменти