Трумен Капоте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Трумен Капоте
Truman Capote
Трумен Капоте, фотограф - Роджер Хіггінс, 1959 рік
Трумен Капоте, фотограф - Роджер Хіггінс, 1959 рік
При народженні: Трумен Стрекфус Персонс (англ. Truman Streckfus Persons)
Дата народження: 30 вересня 1924(1924-09-30)
Місце народження: Новий Орлеан, штат Луїзіана
Дата смерті: 25 серпня 1984(1984-08-25) (59 років)
Місце смерті: Лос-Анджелес, штат Каліфорнія
Національність: США
Громадянство: США США
Мова творів: англійська
Напрямок: художня проза, документалістика
Жанр: південна готика
www.capotebio.com/

Трумен Гарсіа Капоте (англ. Truman Garcia Capote, 30 вересня 1924 — 25 серпня 1984) — американський письменник. Писав оповідання, романи, театральні п'єси і нехудожні твори. За його творами було поставлено щонайменше 20 фільмів і телевізійних вистав. Деякі його твори вважаються класикою повоєнної американської літератури: зокрема «Сніданок у Тіффані» (англ. Breakfast at Tiffany's, 1958) та «Холоднокровно» (англ. In Cold Blood, 1965)[1].

Літературна творчість[ред.ред. код]

Капоте вважається классиком американської післявоєнної літератури. Він є одним із найголовніших представників «південної готики», на ряду із Гарпер Лі, Вільямом Фолкнером, Карсон Маккаллерс та Теннесі Вільямсом. Головні типи творчості — художня література та документалістика. Писав в жанрі «невигаданого» роману або, так званої, «нової журналістики».

Біографія[ред.ред. код]

Трумен Капоте, 1948, Карл Ван Вехтен

Трумен Капоте народився в Новому Орлеані і прожив там перші 18 років свого життя. Писати почав у вісім років, як сам казав «ні з того ні з сього, не спонукуваний нічиїм прикладом». Уроків у школі він не робив, а писав так, натомість писав кожен день по кілька годин.

Я писав пригодницькі повісті, детективні розповіді з вбивствами, скетчі, історії, почуті від колишніх рабів і ветеранів Громадянської війни. Одержував велике задоволення - спочатку. Задоволення скінчилося, коли виявив різницю між гарним і поганим стилем, а потім зробив ще тривожніше відкриття, відчувши різницю між дуже хорошим стилем і справжнім мистецтвом. Ледве вловимий - але страшний. До сімнадцяти років я був закінченим письменником
Трумен Капоте, 1948, Карл Ван Вехтен

У віці 19 років Труман опублікував у журналі «Мадемуазель» розповідь «Міріам», який був відзначений премією О. Генрі. У 1949 році була опублікована його збірка «Древо ночі та інші оповідання» (англ. A Tree of Night and Other Stories), а в 1951 — повість «Лугова пісня» (англ. The Grass Harp). У 1948 році вийшов його перший роман «Інші голоси, інші кімнати», чудово зустрінутий критиками. На відміну від документальних творів, в романі виявилися схильність автора до фантазії та гротеску і його відраза до філістерське життя.

З самого початку в його творчості розрізнялися дві течії: чисто художня проза і документальна.

Документалістика почалася з дитинства:

Найцікавішим в моїх спробах тих років були щоденні звичайні спостереження, які я заносив у щоденник. Описи сусіда. Довгі дослівні звіти про підслухані розмови. Місцеві плітки. Репортерство в жанрі "побаченого" і "почутого", згодом сильно вплинули на мене, хоча я цього не помічав, бо всі мої "офіційні" писання, те, що я шліфував і акуратно друкував на машинці, відносилося до белетристики.

Спочатку у «місцевий колорит» (1950), книзі портретів і нарисів. За нею, в 1956 році була книга «Музи чутні» — розповідь про поїздку в СРСР негритянської групи з виставою «Поргі і Бесс».

Найбільшу популярність принесла Капоте книга «Холоднокрово»[1] (англ. In Cold Blood) 1966 року — невигадані роман про двох молодих психопатів, котрі вбили усю канзаську сім'ю. Зрощення художності і документальності, котра все сильніше займало розуми американців у той час, породило "нову журналістику ". На відміну від відомих «нових журналістів» на кшталт Тома Вулфа і Нормана Мейлера, письменник не знаходився на першому плані і його переживання переставало бути чи не важливіше за те, про що він пише.

Найважчим у цій роботі було повністю прибрати себе з книги.
Трумен Капоте, 1959, Роджер Хіггінз

Під час написання цієї книги, Капоте провів шість років, мандруючи по рівнинах Канзасу, розмовляючи зі свідками та вбивцями.

Подібно його сучаснику Джерому Селінджеру, Трумена Капоте займав не масштаб, а досконалість написаного, не сильна заява, а правдиве, не виховання людей, а їх розуміння.

В той же час, Капоте не був авангардистом. Він міг взяти готову форму і антураж готичного роману, як у «Інших голосах, інших кімнатах», і наповнити їх свіжістю, виправдавши таємниці і жахи тим, що дійсність сприйнята оком недосвідченого, чутливого, але швидко дорослішаючої дитини.

Після Холоднокровно Капоте став дуже популярним. Вів світське життя. Був гомосексуалістом і не приховував цього. Багато пив, через що потім лікувався від алкоголізму та наркоманії. Розповнішав, і голодував на лікувальній дієті. Він намагався писати, але, як зазначають критики, нічого достойного Холоднокровно.

Капоте помер у Лос-Анджелесі 25 серпня 1984, у будинку своєї старої подружки, Джоан Карсон, віці 59 років. Причиною смерті став цироз печінки, викликаний наркотичним токсикозом.

Бібліоргафія[ред.ред. код]

  • Літній круїз (Summer Crossing, роман, 1943, публікація — 2005)
  • Інші голоси, інші кімнати (Other Voices, Other Rooms, роман, 1948)
  • Дерево ночі і інші оповідання (A Tree of Night and Other Stories, збірка оповідань, 1949). Включає наступні вісім оповідань:
    • Злий дух (Master Misery)
    • Діти в день народження (Children on Their Birthdays)
    • Закрий останню двері (Shut a Final Door)
    • Сулія срібла (Jug of Silver)
    • Міріем (Miriam)
    • Яструб без голови (The Headless Hawk)
    • Я теж можу такого розказати (My Side of the Matter)
    • Дерево ночі (A Tree of Night)
  • Місцевий колорит (Local Color, збірка есеїв, 1950)
  • Голоса трави ('The Grass Harp', роман, 1951)
  • Там, де чути музи (The Muses Are Heard, есе, 1956)
  • Сніданок у Тіффені (Breakfast at Tiffany's, «повість і три розповіді», 1958). Крім великої новели, включає наступні три розповіді:
    • Квітковий дім (House of Flowers)
    • Діамантова гітара (A Diamond Guitar)
    • Спогади про одне різдво (A Christmas Memory)
  • Холоднокровне вбивство (In Cold Blood, документальний роман, 1965)[1]
  • Собаки гавкають (The Dogs Bark: Public People and Private Places, антологія есе, 1973)
  • Музика для хамелеонів (Music for Chameleons, антологія, 1980). Авторський збірник короткої документально-художньої прози в трьох частинах:
    • I. Музика для хамелеонів (Music for Chameleons)
      • Музика для хамелеонів (Music for Chameleons)
      • Містер Джонс (Mr. Jones)
      • Лампа у вікні (A Lamp in a Window)
      • Мохаве (Mojave)
      • Гостинність (Hospitality)
      • Осліплення (Dazzle)
    • II. Саморобні труні (Handcarved Coffins)
      • Документальна розповідь про одному американському злочині (A Nonfiction Account of an American Crime)
    • III. Розмовні портрети (Conversational Portraits)
      • Поденка (A Day's Work)
      • Здрастуй, незнайомець! (Hello, Stranger)
      • Потаєні сади (Hidden Gardens)
      • Відірвався (Derring-do)
      • Ось так і вийшло (Then It All Came Down)
      • Прекрасне дитя (A Beautiful Child)
      • Нічні перевертні, або Як сіамські близнюки займаються сексом (Nocturnal Turnings)
  • Молитовні Відповіді (Answered Prayers, незакінчений роман, 1966–1980, публікація — 1987)
  • Повне зібрання оповідань (The Complete Stories of Truman Capote, 20 оповідань, 2004). Включає всі оповідання зі збірок «Дерево ночі» та «Сніданок у Тіффані», а також наступні:
    • The Walls Are Cold
    • A Mink of One's Own
    • The Shape of Things
    • Preacher's Legend
    • The Bargain (до цього не публікувався)
    • Один з шляхів до раю (Among the Paths to Eden)
    • Гість на святі (The Thanksgiving Visitor)
    • Мохаве (Mojave)
    • One Christmas
  • Короткий задоволення: листи Трумана Капоте (Too Brief a Treat: The Letters of Truman Capote, 2004)
  • Портрети та спостереження: есе Трумана Капоте (Portraits and Observations: The Essays of Truman Capote, 2007)

Повна Бібліографія творів Трумена Капоте, хронологія[ред.ред. код]

Рік Назва Тип/Опис
1945 Міріам (Miriam) Оповідання
1948 Інші Голоси, Інші Кімнати (Other Voices, Other Rooms) роман
1949 Древо Ночі та Інші Оповідання (A Tree of Night and Other Stories) Збірка оповідань
приблизно 1949 Літній Круїз (Summer Crossing) Роман; посмертно опублікований у 2005
1951 Лугова Пісня (The Grass Harp) Роман
1952 Лугова Пісня (The Grass Harp) П'єса
1953 Відлупцюй Диявола (Beat the Devil) Оригінальний сценарій
1954 Будинок Квітів (House of Flowers) Бродвейський Мюзикл
1956 Там, де Музи Чутні (The Muses Are Heard) Публіцистика
1956 «Різдвяна Пам'ять (Christmas Memory)» Оповідання
1957 «Граф у своєму маєтку» Портрет Марлона Брандо;
1958 Сніданок у Тіффені (англ. Breakfast at Tiffany's) Повість
1960 Невинні (The Innocents) Сценарій
1963 Обрані Твори Трумена Капоте (Selected Writings of Truman Capote) Ретроспективної антології; белетристика та документалістика
1965 Холоднокровне Вибвство (In Cold Blood)[1] «Документалістичний роман»
1968 Гість на святі (The Thanksgiving Visitor) Різдвяна історія, опублікована у вигляді Подарункової Книги
1973 Собаки лають (The Dogs Bark) Збірка статей із подорожей та персональних замальовок
1975 Мохаве (Mojave) та La Cote Basque, 1965 Оповідання із Молитовні Відповіді
1976 «Unspoiled Monsters» та «Kate McCloud» Оповідання із Молитовні Відповіді
1980 Музика для Хамелеонів (Music for Chameleons) Колекція коротких оповідань, белетристики та документалістики
1983 Одного Різдва (One Christmas) Різдвяна історія, опублікована у вигляді Подарункової Книги
1987 Молитовні Відповіді (Answered Prayers: The Unfinished Novel) Опубліковано посмертно
1987 Читач Капоте (Capote's Reader) Омнібусне видання короткий оповідань Капоте, белетристика та документалістика
2004 Збірка Оповідань Трумена Капоте Антологія Оповідань
2004 Надто швидкі та задовільні: Листи Трумена Капоте Видано біографом Капоте, Джеральдом кларком
2006 Літній Круїз (Summer Crossing) Опубліковане у якості книги у 2006 із післямовою Алана У. Шварца, виконавця.
2007 Портрети та Спостереження (Portraits and Observations: The Essays of Truman Capote)

Екранізації[ред.ред. код]

  • 1953 — Beat the Devil
  • 1958 — Das Glück sucht seine Kinder
  • 1959 — De grasharp
  • 1961 — Сніданок у Тіффені
  • 1965 — Ruohojen harppu
  • 1967 — The Thanksgiving Visitor
  • 1967 — In Cold Blood
  • 1969 — Trilogy
  • 1972 — The Glass House
  • 1992 — Hello Stranger
  • 1994 — One Christmas
  • 1995 — «Лугова пісня» / The Grass Harp
  • 1995 — Other Voices, Other Rooms
  • 1996 — In Cold Blood
  • 1997 — A Christmas Memory
  • 2002 — Children on Their Birthdays

Історія життя Капоте, і написання ним «Холоднокровно» два рази зображувалися на екрані. Так, у 2005 році, режиссер Беннетт Міллер зняв фільм Капоте (англ. Kapote), котрий розповідає про життя Трумена під час написання його роману «Холоднокровно». Капоте у фільмі зіграв актор Філіп Сеймур Хоффман (англ. Philip Seymour Hoffman), за що у 2006 році отримав нагороди Оскар, Золотий глобус та нагороду Британської кіноакадемії. Сам фільм був номінантом 4-х остарів та лауреатом одного. Роль Гарпер Лі, старої подружки Трумена, виконала Кетрін Кінер. Прем'єра фільму відбулася на день народження Трумена.

У 2006 році режиссер Дуглас МакГрат зняв фільм Погана слава із таким самим сюжетом. Роль Капоте в ньому виконав Тобі Джонс (англ. Toby Jones). Роль подружки Капоте Гарпер Лі в цьому фільмі виконала Сандра Баллок.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Номер 63 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік(рос.))