Тупая звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тупая звичайна
Stavenn Tupaia glis 00.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Тупаєподібні (Scandentia)
Родина: Тупаєві (Tupaiidae)
Рід: Тупая (Tupaia)
Вид: Тупая звичайна
Біноміальна назва
Tupaia glis
(Diard, 1820)

Тупая звичайна (Tupaia glis) — ссавець ряду тупаєподібних.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Своїм пухнастим хвостиком і загостреною мордочкою тупая схожа на білку. Довжина тіла в середньому 19,5 см, хвоста — 16,5 см. Важить тупая близько 140 грамів. Статевий диморфізм не виражений. Характерні маленькі хрящові вуха, короткі вібриси і досить невеликі очі, направлені в сторони. Всі кінцівки п'ятипалі, озброєні довгими гострими кігтями. Хутро густе, на спині темно-коричневе або темно-руде, на череві — помаранчево-руде. На плечах є бліда смуга. У самки 1-3 пари сосків. Налічують близько 49 підвидів звичайної тупаї. Особини, що живуть на півночі темніші, ніж ті, що живуть на півдні.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Звичайна тупая мешкає в Південно-східній Азії: на півострові Малакка від перешийка Кра (Таїланд) і на островах Малайського архіпелагу (Суматра, Ява, Калімантан, Ріау, Лінга, Бангка, Анамбас).

Спосіб життя[ред.ред. код]

Широко розповсюджені у тропічних лісах, у горах доходячи до 3000 м над рівнем моря. Зустрічаються також на плантаціях і в садах. Часто тримаються поблизу людського житла. Тупаї нагадують білок не тільки зовнішнім виглядом, але і звичками. Як і білки, це денні тварини, що влаштовують притулки в дуплах упалих дерев, під корінням, у порожнинах бамбука і в подібних, затишних місцях. В неволі активність спостерігається ввечері і вранці. Ведуть напівдеревний спосіб життя, більшу частину часу проводять на землі, там риються в опаді шукаючи їжу. Основу їх раціону складають фрукти і комахи, зрідка — дрібні хребетні. Під час поїдання вони, подібно до білок, тримають харчі в передніх лапках, сидячи на задніх. Відомі випадки, коли тупаї поїдали плоди на плантаціях і викрадали їжу з житлових будинків.

Статевий диморфізм у тупай виявляється в розмірах особистої ділянки. Середній розмір ділянки у самця — 10 174 м², у самки — 8 809 м². Живуть поодинці, парами або родинними групами, суворо захищаючи займану територію від сторонніх. Бійки між самцями іноді приводять до смертельного результату; між самцем і самкою бійок не буває. Родинна група складається з батьків і їх потомства, причому самці, що підросли, розселяються, а самки часто залишаються з батьками. Годуються тупаї завжди поодинці. Щільність популяції на 1 гектар досягає 6-12 особин у Таїланді і 2-5 особин на півострові Малакка.

Один з одним тупаї спілкуються за допомогою звукових сигналів та інших знаків (наприклад, рухів хвоста). Використовуються також пахучі мітки, що виділяються пахучими залозами, розташованими на грудях і на животі.

Розмноження[ред.ред. код]

Як правило, звичайні тупаї моногамні і живуть постійними парами, захищаючи сімейну територію. Проте в неволі спостерігається полігамія, коли домінантний самець не допускає інших самців до розмноження. Як виняток полігамія характерна і для популяції звичайних тупай у Сінгапурі, де особиста ділянка одного самця охоплює ділянки декількох самок.

Розмножуються тупаї протягом усього року. Пік розмноження припадає на лютий-червень. З серпня по листопад дитинчата майже не з'являються. Естральний цикл триває від 8 до 39 днів, вагітність — від 40 до 52 днів. Характерна затримка в імплантації бластоцисти в матці. Народжується до 3 сліпих, безпорадних дитинчат вагою 10-12 грамів. Очі в них розплющуються не раніше 20 дня життя. Самостійними дитинчата стають після 36 дня і незабаром покидають батьків. Статевої зрілості і самці, і самки досягають до 3 місяців. У віці 4,5 місяців самки вже починають розмножуватися. Коротка вагітність і швидке дозрівання дитинчат забезпечують тупаям високий темп розмноження.

Піклування тупай про потомство відрізняється унікальними рисами. Так, дитинчата знаходяться в окремому гнізді, яке зазвичай будує самець. Самка проводить з потомством дуже мало часу, відвідуючи його лише 10-15 хвилин кожні 48 годин. Таким чином, за весь час лактації самка проводить з дитинчатами не більше як півтори години. За одне годування кожне дитинча встигає висмоктати 5-15 грамів молока, яке дуже багате білками. За винятком цього тупаї не піклуються про потомство та нездібні пізнати його без своїх пахучих міток. Через 36 днів дитинчата переходять жити в батьківське гніздо, а ще через декілька днів розселяються. Самки часто залишаються з батьками.

Тривалість життя[ред.ред. код]

У природі звичайні тупаї живуть 2-3 роки. Проте в неволі вони доживали і до 12 років (найбільша тривалість життя серед тупаєподібних). Основними їх ворогами є денні хижаки — харза, куфія храмова (Tropidolaemus wagleri), змії, хижі птахи. Люди на тупай не полюють, оскільки їх м'ясо неїстівне, а шкіра безвартісна. Шкода, що заподіюється тупаями плантаціям, незначна.

Класифікація[ред.ред. код]

  • anambae (Lyon,1913)
  • batamana (Lyon,1907)
  • castanea (Miller,1903)
  • chrysomalla (Miller,1900)
  • cognata (Chasen,1940)
  • demissa (Thomas,1904)
  • discolor (Lyon,1906)
  • ferruginea (Raffles,1821)
  • hypochrysa (Thomas,1895)
  • jacki (Robinson and Kloss,1918)
  • lacernata (Thomas and Wroughton,1909)
  • longicauda (Lyon,1913;Kloss,1911)
  • obscura (Kloss,1911)
  • operosa
  • pemangilis (Lyon,1911)
  • penangensis (Robinson and Kloss,1911)
  • phaeniura (Thomas,1923)
  • phaeura (Miller,1902)
  • pulonis (Miller,1903)
  • raviana (Lyon,1911)
  • redacta (Robinson,1916)
  • riabus
  • siaca (Lyon,1908)
  • siberu (Chasen and Kloss,1928)
  • sordid (Miller,1900)
  • tephrura (Miller,1903)
  • ultima
  • umbratilis (Chasen,1940)
  • wilkinsoni (Robinson and Kloss,1911)