Тіна Пересунько

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Особа або особи, які активно редагують цю статтю, за всіма ознаками мають безпосередній стосунок до її предмета. Можливо, стаття потребує поліпшення для відповідності правилам Вікіпедії щодо змісту статей, зокрема правилу про нейтральну точку зору. Подробиці можна знайти на сторінці обговорення.
Тіна Пересунько
Народилася 16 жовтня 1982(1982-10-16)[1] (41 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР[1]
Країна  Україна
Діяльність історик, джерелознавиця, журналістка, сценаристка

Тіна Пересунько (народилася 16 жовтня 1982 року в Києві) — українська дослідниця, журналістка, культурна менеджерка, стипендіатка Програми імені Лейна Кіркланда (Варшава, 2012) та Програми імені Фулбрайта (Нью-Йорк, 2021), засновниця Інституту Леонтовича, правнучка письменника Кузьми Гриба. Авторка й популяризаторка історії інтернаціоналізації «Щедрика» та світових гастролей капели Олександра Кошиця (1919-1924), як проєкту культурної дипломатії Симона Петлюри. Дослідниця історії культурної дипломатії України.

Творча біографія[ред. | ред. код]

Закінчила Міжрегіональну академію управління персоналом за фахом «магістр міжнародного маркетингу та реклами» (дипломна праця: «Формування інструментів соціального маркетингу у просуванні національного культурного продукту») й аспірантуру Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України за спеціальністю «всесвітня історія»[2][3].

Упродовж 2006-2008 років працювала ведучою програм на Радіо Культура. Разом із Кирилом Стеценком організувала 2007 року фестиваль «Українське Різдво». У 2008-2009 роках працювала в Міністерстві культури та інформаційної політики України на посаді прес-секретарки міністра Василя Вовкуна та очільниці прес-служби відомства[4]. 2010 року розробила на замовлення Інституту Адама Міцкевича (Варшава) звіт національної політики України в галузі виконавських мистецтв[5]. У 2011 році – керівниця інтернет-порталу «Культура» Національного газетно-журнального видавництва при Міністерстві культури та інформаційної політики України[6].

Упродовж 2011-2012 років: стипендіатка польсько-американської Програми Лейна Кіркланда (Варшава), 2013 року здобула післядипломну освіту за напрямком «Культурна дипломатія XXI століття» при університеті Collegium Civitas[4]. Учасниця Революції Гідності, одна із героїнь документального фільму «Генерація Майдану. Рік революції та війни» режисера Андрія Ткача[7].

З 2016 року займається дослідженням і популяризацією історії «Щедрика» та світових гастролей хору Олександра Кошиця (Української Республіканської Капели/Українського Національного Хору), як проєкту культурної дипломатії Симона Петлюри[8][9] й уряду УНР[10]. Першою в історіографії запровадила термін «культурна дипломатія» на означення місії цього турне та загалом стосовно історичного минулого України[11]. Авторка низки наукових та публіцистичних праць з історії та практики культурної дипломатії України[12][13][14][15][16][17][18], Польщі[19][20][21], США[22], брала участь у київських Форумах культурної дипломатії[23].

Ініціювала відзначення у 2019 році 100-річчя культурної дипломатії України. З цією метою розробила 2018 року проєкт «Джерелознавчі студії з історії культурної дипломатії України: світовий тріумф "Щедрика" – 100 років культурної дипломатії України»[24], реалізувала його як співробітниця Українського центру культурних досліджень на грант Українського культурного фонду[25][26]. В рамках проєкту упорядкувала й опублікувала збірник архівних документів «Світовий тріумф "Щедрика" – 100 років культурної дипломатії України»[27] та однойменну мандрівну виставку, які презентувала у 2018-2019 рр. в Дипломатичній академії при МЗС України за участі міністра культури Євгена Нищука[28][29], у Верховній Раді України (виставку відкривав спікер парламенту Андрія Парубій з нагоди 100-річчя ухвалення першого в Україні закону в галузі культурної дипломатії[30][31][32][33]), у будинку Кабінету Міністрів України[34] тощо. У працях вперше в історіографії опублікувала близько півтисячі раніше невідомих архівних документів з історії світових гастролей Української Республіканської Капели у 1919-1924 роках та міжнародного тріумфу «Щедрика» Миколи Леонтовича. Виявила, що окрім Симона Петлюри, організацією турне опікувались Міністерство освіти та мистецтв і Міністерство закордонних справ УНР, розробила тезу, що гастролі хору стали «першим державно-інституційним проєктом культурної дипломатії в історії модерної України»[35][36].

З інтерв'ю дослідниці Локальній історії:

"Мені було важливо заявити, що українській культурній дипломатії вже щонайменше сто років, і що вона як державна політика українського уряду почалася щонайпізніше 1919 року. Тому проєкт і має у назві прив’язку не тільки до “Щедрика”, а й до сторіччя української культурної дипломатії"[37]

Уперше в історіографії встановила календар світової прем'єри «Щедрика» Миколи Леонтовича у 17 країнах Західної Європи, Північної й Південної Америки у 1919-1924 роках[38] (виявила, зокрема, що вперше пісня прозвучала в США 5 жовтня 1922 року, а не 1921 року, як до того помилкового вважалося[39]), розробила 2019 року довгостроковий проєкт з відзначення до 2024 року 100-річчя європейської й американської прем’єри «Щедрика», лобіювала відзначення ювілейних дат у середовищі українських відомств[11].

Є упорядницею вуличної виставки «Культурна дипломатія України: світовий тріумф Щедрика», виготовленої Покровською міською радою за підтримки Українського інституту національної пам'яті, що упродовж 2018-2019 років експонувалася біля будівель Національної опери України, Міністерства закордонних справ, Верховної Ради України, Національного музею історії України, у фойє Центрального залізничного вокзалу та в 11 містах на Сході України[40][41][42]. Проєкт був складовою світових гастролей Української Республіканської Капели NOW під орудою Богдана Пліша, що мали відтворити турне Української Республіканської Капели УНР під орудою Олександра Кошиця[43] (у травні 2019 року хор виступив у Празі до 100-річчя європейської прем’єри «Щедрика»[44]).

Авторка книги «Культурна дипломатія Симона Петлюри: “Щедрик” проти “русского мира”. Місія капели Олександра Кошиця (1919-2024)»[45], яку презентувала 25 травня 2019 року на Книжковому арсеналі до 145-річчя Симона Петлюри[46]. Видання здобуло перемогу в номінації «Минувшина» XXI Всеукраїнського рейтингу «Книжка Року»[47], диплом премії ім. В. Веретенникова у номінації «археографія, архівна евристика»[48] та диплом Всеукраїнського бібліотечного «Біографічного рейтингу» у номінації «Колективний портрет»[49], була закуплена Українським інститутом книги для поповнення бібліотечних фондів України[50] (на початку 2022 року – внесена до списку так званої «екстремістської літератури» адміністрацією фейкової «ЛНР»[51]).

9 жовтня 2019 року разом із командою Програми імені Фулбрайта в Україні організувала в Національній філармонії України ювілейний концерт «Від Щедрика до Carol of the Bells» на відзначення 100-річчя культурної дипломатії України[52][53][54]. Розробила виставку «Ukraine's Sof Power: 1919-2019» та інформаційні матеріали до концерту з нагоди 100-річчя світових гастролей Української Республіканської Капели, організованого 23 жовтня 2019 року в Національній філармонії України за ініціативи директора урядової компанії UkraineInvest Данила Білака[55].

2020 року ініціювала проєкт Viva Koshyts! на відзначення 145-річчя від дня народження Олександра Кошиця[56]. В межах проєкту організувала на Черкащині, батьківщині диригента, експонування мандрівної виставки «Світовий тріумф Щедрика – 100 років культурної дипломатії України». Презентації пройшли упродовж вересня-грудня 2020 року у закладах культури м. Богуслава, м. Миронівки, м. Кам’янки, с. Тарасівка, с. Шевченкове тощо[57][58].

2021 року заснувала разом із Вячеславом Горшковим ГО «Інститут Леонтовича»[59], упродовж березня-грудня 2021 року перебувала на дослідженні у Нью-Йорку як стипендіатка Програми імені Фулбрайта[60]. Співпрацювала з МЗС України в реалізації міжнародної кампанії «Щедрик: магія Різдва» на відзначення 105-річниці київської прем'єри «Щедрика» та 100-річчя північноамериканської прем'єри пісні Миколи Леонтовича[61]. Виступила авторкою наративу проєкту та авторкою контенту першого у світі англомовного цифрового ресурсу з історії «Щедрика» для іноземної аудиторії (Ukrainian origin of Carol of the Bell)[62][63], консультувала створення тематичної 2D і 3D анімації, яка у грудні 2021 року демонструвалася на будівлі Дипакадемії при МЗС України у Києві[64], а 10-17 листопада 2022 року – була представлена у Чикаго на найбільшій у світі цифровій платформі Art on theMART[65][66]. За матеріалами дослідниці команда проєкту випустила у грудні 2021 року англомовний ролик «How Ukrainian Shchedryk became a worldwide hit Carol of the Bells»[67].

2022 року співпрацювала із командою Ukraїner в розробці й виготовленні анімаційних роликів «The Untold Story of “Carol of the Bells”»[68] та «”Щедрик”. Відома пісня з невідомою історією»[69], виступила їх співсценаристкою й авторкою супровідного лонгріду «”Щедрик”. Відома пісня з невідомою історією», в якому вперше в історіографії виклала історію інтернаціоналізації пісні[70]. Матеріали стали частиною промо-кампанії ювілейного концерту «Notes From Ukraine», який відбувся 4 грудня 2022 року у нью-йоркському Карнеґі-Гол на відзначення 100-річчя північноамериканської прем’єри «Щедрика»[71][72][73].

5 жовтня 2022 року, у день 100-річчя першого виконання «Щедрика» у США, організувала у Києві прем’єрне програвання платівки із першим грамофонним записом пісні у Нью-Йорку (Brunswick, 1922) [74][75][76][77]. Виступила авторкою й кураторкою музейної виставки «Я співаю, отже існую», яка пройшла 21 грудня 2022 року – 30 січня 2023 року в Музеї видатних діячів української культури у Києві за підтримки Українського Фулбрайтівського Кола на відзначення 145-річчя з дня народження Миколи Леонтовича та 100-річчя північноамериканської прем'єри «Щедрика». На виставці уперше в Україні експонувався оригінал рукопису «Щедрика» Миколи Леонтовича[78][79][80]. Співпрацювала із Укрпоштою з нагоди випуску ювілейної марки «Щедрик. Carol of the Bells», взяла участь у її спецпогашенні під час урочистостей на Софійській площі у Києві 23 грудня 2022 року[81][82].

2022 року за матеріалами дослідження Тіни Пересунько вийшов документальний фільм «Щедрик проти русского міра», вона ж виступила співсценаристкою кінострічки[83]. Проєкт створила команда Prosto Production на замовлення Суспільне Культура. Прем’єра фільму відбулась 25 грудня 2022 року під час Телемарафону «Єдині новини», а також в ефірі Суспільного Культура та на YouTube-каналі мовника. Фільм здобув позитивні відгуки кінокритиків[84][85], лише за місяць набравши понад півмільйона переглядів на YouTube-каналі Суспільного Культура.

Окрім того за матеріалами книг і публікацій дослідниці створено чисельні інші відео-матеріали і публікації з історії «Щедрика» та культурної дипломатії Симона Петлюри різних українських та іноземних авторів і блогерів, серед яких: одна із серій «Машини часу» Олега Криштопи «Культурна дипломатія: як Петлюра переконував світ, що Україна не Росія» (2017 р.), випуск «ІстФакт про світовий тріумф «Щедрика» (2019 р.) з істориком Володимиром В’ятровичем, випуск проєкту Культуртригер «Таємний проєкт Петлюри: як Україна підкорила світ» (2022 р.), випуск «Як український Щедрик став Carol of the Bells і підкорив світ» каналу «Історія для дорослих» (2022 р.), анімаційний ролик Інституту Леонтовича «Щедрик: 100 років американської прем'єри» (2022 р.), іспаномовний ролик «Carol of the bells – La historia que no conocías» (2022 р.), документальна стрічка «Вибух на вулиці Олександра Кошиця та історія, яку ми забули» режисера Ярослава Коробки (2023 р.), випуск «Стерта правда про Щедрик» проєкту «Реальна історія з Акімом Галімовим» (2023 р.) та батаго інших. Дослідження лягло в основу оновлення експозицій Музею Миколи Леонтовича у Тульчині[86] та Музею української діаспори у Києві[87], встановлення у Києві пам’ятних дошок диригенту Олександру Кошицю[88], пам’ятної дошки Українській Республіканській Капелі на залізничному вокзалі м. Кам’янця-Подільського[89], перейменування вулиці Маяковського на честь співака хору Костя Щита в м. Мерефа на Харківщині[90], проведення у різних містах України та світу тематичних виставок, концертів, фестивалів[91][92][93][94][95][96].

23 травня 2023 року організувала у Музеї видатних діячів української культури експонування одного з найбільш ранніх автографів Симона Петлюри (1903 року), розміщеного на вітальному листі до композитора Миколи Лисенка, документ науковиця віднайшла у фондах музею[97][98][99][100]. У жовтні 2023 року презентувала в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського п'ять невідомих науковцям і широкому загалу листів Михайла Грушевського[101]. Виступила авторкою стендової виставки з історії «Щедрика», яка експонувалася 13 грудня 2023 року, у день народження Миколи Леонтовича, в Берлінській філармонії (Німеччина) під час концерту «Sound of Ukraine»[102][103].

24 грудня 2023 року організувала в Національній філармонії України концерт-реконструкцію «Гай, Рожество!» на відзначення 100-річчя південноамериканської прем'єри «Щедрика»[104]. На заході уперше через 100 років Академічна хорова капела Українського радіо під орудою Юлії Ткач відтворила на українській сцені репертуар прем'єрного концерту капели Олександра Кошиця в Карнеґі-Голі (5 жовтня 1922 року), під час якого «Щедрик» Миколи Леонтовича уперше прозвучав на американському континенті, та хіти південноамериканського турне співаків (1923-1924 рр.)[105][106][107]. Програму повторили 24 березня 2024 року на Вінниччині, батьківщині Миколи Леонтовича, під час концерту-реконструкції «Прилетіла ластівочка», організованого Інститутом Леонтовича та концертною агенцією Open Music Project Ukraine на сцені Вінницького обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Миколи Садовського[108].

Упродовж 2024 року експонує в українських університетах авторську мандрівну виставку «Прийшли, заспівали, перемогли», виготовлену за підтримки Посольства США в Україні[109][110][111][112][113][114]. Створила мандрівний міні-музей «Щедрика», що експонується містами України. Виступає із лекціями з історії культурної дипломатії УНР[115]. Наголошує на тому, що хоровий шедевр Миколи Леонтовича здобув світову популярність задовго до появи у 1936 році англомовного бренду «Carol of the Bells», бо ще у 1920-х роках пісня з тріумфом була представлена в Європі та Америці як «українська щедрівка», а не «американська колядка»[116]. Через історію «Щедрика» пропагує історію понад 100-річної боротьби України за незалежність, підкреслюючи тяглість не лише української державності й політики культурної дипломатії, але й тривалість російського терору проти українського народу[117][118][119].

Із 2019 року працює науковою співробітницею відділу джерелознавства новітньої історії України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України[120]. Із 2017 року – Членкиня Правління Київського міського об'єднання товариства «Просвіта». Із 2021-го – Голова Правління Інституту Леонтовича. Публікується у виданнях Громадський простір, Лівий берег, Локальна історія, Історична правда.

Книги[ред. | ред. код]

  • Пересунько Т. Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії України (збірник архівних документів). Київ. «АртЕк», 2018. 200 с. ISBN 978-617-7674-01-5
  • Пересунько Т. Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик» проти «русского мира». Місія Капели Олександра Кошиця (1919–1924). Київ. «АртЕк», 2019. 312 с. ІSBN 978-617-7674-92-3
  • Пересунько Т. Щедрик. Відома пісня з невідомою історією. Київ. Інститут Леонтовича, 2024. 52 с.

Виставки[ред. | ред. код]

  • Мандрівна стендова виставка «Світовий тріумф Щедрика – 100 років культурної дипломатії України». Експонувалась упродовж 2018-2019 років в Дипломатичній академії при МЗС України, у приміщенні Верховної Ради України, у будинку Кабінету Міністрів України, а також в закладах культури Києва, Черкащини та Вінниччини.
  • Вулична стендова виставка «Культурна дипломатія України: світовий тріумф Щедрика». Експонувалася упродовж 2018-2019 років у Києві та в 11 містах на Сході України.
  • Плакатна виставка «Ukraine's Sof Power: 1919-2019». Експонувалася 23 жовтня 2019 року в Національній філармонії України під час концерту до 100-річчя світових гастролей Української Республіканської Капели.
  • Музейна виставка «Я співаю, отже існую». Експонувалась упродовж 21 грудня 2022 року – 30 січня 2023 року в Музеї видатних діячів української культури у Києві з нагоди 145-річчя від дня народження Миколи Леонтовича та 100-річчя північноамериканської прем'єри «Щедрика».
  • Виставка «Sound of Ukraine» з історії «Щедрика». Експонувалася 13 грудня 2023 року в Берлінській філармонії (Німеччина) до дня народження Миколи Леонтовича під час концерту «Sound of Ukraine».
  • Мандрівна освітня виставка «Прийшли, заспівали, перемогли» до 100-річчя південноамериканської прем'єри «Щедрика». Експонується упродовж 2024 року у 10 університетах України.

Вибрані інтерв'ю/лекції[ред. | ред. код]

Вибрані публікації[ред. | ред. код]

Вибрані відео-матеріали з історії «Щедрика», створені на основі дослідження Т. Пересунько[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б https://kyivdaily.com.ua/tina-peresunko/
  2. ↑ Найдюк, Олеся (6 листопада 2020). Тіна Пересунько: «Культурна дипломатія – це діалектика». Kyiv Daily.
  3. ↑ Молодій, Володимир (12 червня 2022). “Співай, поневолена Україно, співай, щебетушко!”: Тіна Пересунько про українську культурну дипломатію 100 років тому. Локальна історія.
  4. ↑ а б Тіна Пересунько. Громадський простір.
  5. ↑ Peresunko, Tina (2010). Analytical report on the condition of performing arts in Ukraine (country report) / East European Performing Arts Platform – country reports (english) . Warsaw: Adam Mickiewicz Institute. с. 293—346.
  6. ↑ Передноворічна презентація видань. Укрінформ, на YouTube. 27 грудня 2011.
  7. ↑ #BABYLON'13 (28 лютого 2020). Генерація Майдану. Рік революції та війни/Generation Maidan: A Year of Revolution & War.
  8. ↑ Пересунько, Тіна (11 серпня 2016). Культурна дипломатія Симона Петлюри: тріумф української пісні в Європі (у трьох частинах). LB.ua.
  9. ↑ Пересунько, Тіна (2016). Європейське турне Української Республіканської Капели (1919-1920), як інструмент зовнішньополітичної стратегії і культурної дипломатії Симона Петлюри. Науковий вісник Дипломатичної академії України. Вип. 23.
  10. ↑ Пересунько, Тіна (2016). Європейське турне Української Республіканської Капели (1919-1920), як інструмент культурної дипломатії УНР. Український археографічний щорічник. – Вип. 19/20.
  11. ↑ а б Самченко, В. (13 грудня 2022). Тіна Пересунько, дослідниця історії “Щедрика” та культурної дипломатії УНР. Укрінформ.
  12. ↑ Пересунько Т. Ідея української культурної дипломатії в XXI столітті: проекція крізь призму польського досвіду // Український Альманах. Варшава, 2014. – С. 52-65.
  13. ↑ Пересунько, Тіна (8 жовтня 2014). Політика тиші. Культурна дипломатія України повинна перетворитись на чинник національної безпеки. Газета "День".
  14. ↑ Культурна дипломатія України в Польщі після Євромайдану: зміст і організаційна структура (2014–2016). Агора. Випуск 16. 2016.
  15. ↑ Пересунько, Тіна (2 березня 2016). Українська культурна дипломатія: амбітний початок. LB.ua.
  16. ↑ Пересунько, Тіна (11 травня 2016). Україна на експорт: про вразливі місця культурної дипломатії. LB.ua.
  17. ↑ Пересунько, Тіна (2017). Інституціоналізація культурної дипломатії в Україні: до проблеми історичної тяглості (PDF). Культурологічний альманах. Вип. 5.
  18. ↑ Пересунько, Тіна (2017). Гастролі Капели Кошиця як витоки культурної дипломатії (PDF). Україна Дипломатична. Вип. 18.
  19. ↑ Пересунько, Тіна (25 листопада 2015). Єжи Онух: культурна дипломатія – це продаж іміджу країни засобами культури. LB.ua.
  20. ↑ Пересунько, Тіна (25 липня 2016). Польща на експорт: нова публічна дипломатія чи політичний реванш. LB.ua.
  21. ↑ Пересунько, Тіна (2017). Культурна дипломатія Республіки Польща: еволюція поняття в риториці міністрів зовнішньополітичного і культурного відомств (1989-1999 рр.). Науковий вісник Дипломатичної академії України. Вип. 24.
  22. ↑ Пересунько, Тіна (2017). Жорстка і м’яка сила американської культурної дипломатії: конспект історичного огляду становлення і розвитку інституцій культурної дипломатії США у 1933–2003 роках. Агора. Випуск 18.
  23. ↑ Тіна Пересунько. Успіхи української культурної дипломатії в часи УНР. Громадський простір, на YouTube. 12 червня 2017.
  24. ↑ Джерелознавчі студії з історії культурної дипломатії України: Світовий тріумф Щедрика - 100 років культурної дипломатії України. Український центр культурних досліджень. 6 вересня 2018.
  25. ↑ «Світовий тріумф «Щедрика» - 100 років культурної дипломатії України». Веб-сайт УКФ.
  26. ↑ Український центр культурних досліджень Міністерства культури запускає два проекти - віртуального музею нематеріальної культурної спадщини та "Світовий тріумф "Щедрика". Укрінформ. 18 вересня 2018.
  27. ↑ Пересунько, Тіна (2018). Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії України. Київ: АртЕк. с. 200. ISBN 978-617-7674-01-5.
  28. ↑ Чорна, С. (4 грудня 2018). «Щедрик» зігріває серця. Голос України.
  29. ↑ Кузик, Валентина. Тріумф «Щедрика» - 100 років культурної дипломатії України. Веб-сайт Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України.
  30. ↑ Експозицію «Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії України» до 100-річчя ухвалення Закону УНР про культурну промоцію України відкрив Голова Верховної Ради України Андрій Парубій. Офіційний вебпортал парламенту України. 15 січня 2019.
  31. ↑ Лавренюк, Сергій (16 січня 2019). У Верховній Раді - виставка до 100-річчя ухвалення закону УНР про перший проект культурної дипломатії. Голос України.
  32. ↑ У Раді відкрилася виставка архівних документів культурної дипломатії УНР. Espreso.tv, на YouTube. 15 січня 2019.
  33. ↑ Відкриття виставки «Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії». Телеканал Рада, на YouTube. 15 січня 2019.
  34. ↑ Служба Віце-прем'єр-міністра України (27 лютого 2019). Павло Розенко відвідав виставку «Світовий тріумф «Щедрика». Урядовий портал.
  35. ↑ Пересунько, Тіна (2018). Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії України (збірник архівних документів). Київ: АртЕк. с. 10.
  36. ↑ 100-річчя української культурної дипломатії. Ukraine Media Center, на YouTube. 24 січня 2019.
  37. ↑ Молодій, Володимир (22 червня 2022). “Співай, поневолена Україно, співай, щебетушко!”: Тіна Пересунько про українську культурну дипломатію 100 років тому. Локальна історія.
  38. ↑ Пересунько, Тіна (28 січня 2020). Симон Петлюра інтернаціоналізує українське питання піснею»: невідома історія тріумфу «Щедрика» в Європі. Історична правда.
  39. ↑ Рудь, О. (24 грудня 2021). Шляхами «Щедрика». Інтерв’ю із Тіною Пересунько, дослідницею популярності «Щедрика» в США. Главком.
  40. ↑ Фотовиставка «Культурна дипломатія України: світовий тріумф «Щедрика». Espreso.TV, на YouTube. 1 липня 2018.
  41. ↑ Виставка «Культурна дипломатія України – світовий тріумф «Щедрика». Веб-сторінка УІНП.
  42. ↑ Звіт за 2018 рік Голови Інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича. Веб-сторінка УІНП.
  43. ↑ Урочисті проводи Української Республіканської Капели NOW Кредо у закордонне турне. Веб-сторінка Покровської міської військової адміністрації. 7 травня 2019.
  44. ↑ "Щедрик" проти георгіївських стрічок: у Празі відбувся флешмоб Української республіканської капели. ТСН, на YouTube. 11 травня 2019.
  45. ↑ Пересунько, Тіна (2019). Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик» проти «русского мира». Місія Капели Олександра Кошиця (1919–1924). Київ: АртЕк. с. 312. ISBN 978-617-7674-92-3.
  46. ↑ Культурна дипломатія Симона Петлюри: "Щедрик" проти "русского мира". Viacheslav Horshkov, на YouTube. 25 травня 2019.
  47. ↑ Назвали переможців всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2019». Укрінформ. 23 лютого 2020.
  48. ↑ Наказ Державної архівної служби України про присудження премії імені Василя Веретенникова у номінації «археографія, архівна евристика» Пересунько Тіні Вікторівні (PDF).
  49. ↑ Відомі лауреати III Всеукраїнського бібліотечного «Біографічного рейтингу». Веб-сайт Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 16 травня 2020.
  50. ↑ Про затвердження переліку книжкової продукції, що придбається для поповнення бібліотечних фондів. Платформа ефективного регулювання.
  51. ↑ На Луганщині окупанти створили список "забороненої" літератури. Інститут масової інформації. 23 січня 2023.
  52. ↑ Kolomayets, Marta (4 січня 2020). Celebrating 100 years of cultural diplomacy in Ukraine. The Ukrainian Weekly.
  53. ↑ From "Shchedryk" to "Carol of the Bells". TheFulbrightUkraine, на YouTube. 12 грудня 2019.
  54. ↑ 100 років культурної дипломатії України: від «Щедрика» до «Carol of the Bells». Український кризовий медіа центр. 9 жовтня 2019.
  55. ↑ Пересунько, Тіна (23 жовтня 2019). Сьогодні ще один святковий захід в Національній Філармонії України на відзначення 100-річчя світового турне Української Республіканської Капели під орудою Олександра Кошиця. Tina Peresunko, на Facebook.
  56. ↑ Viva Koshyts. Viva Koshyts, на Facebook.
  57. ↑ Найдюк, Олеся (24 листопада 2020). Керівник капели пив віскі по-православному і всіх цим вража. Gazeta.ua.
  58. ↑ Гогуля, Марина (14 грудня 2020). У Богуславі відкрилася виставка «Світовий тріумф ‘Щедрика’ – 100 років культурної дипломатії України». Громадський простір.
  59. ↑ ІНСТИТУТ ЛЕОНТОВИЧА. YouControl.
  60. ↑ Fulbright Scholars 2020-2021 (PDF). Вісник №31, квітень 2021.
  61. ↑ МЗС разом з партнерами запускає масштабну культурно-мистецьку кампанію «Щедрик: магія Різдва» / Shchedryk: celebrating Christmas magic». Веб-сайт МЗС України. 10 грудня 2021.
  62. ↑ Ukrainian origin of Carol of the Bells. Ukraine.ua.
  63. ↑ Як український Щедрик став світовим хітом Carol of the Bells: МЗС запустило англомовний цифровий проект про Щедрик. Веб-сайт МЗС України. 17 грудня 2021.
  64. ↑ «Щедрик: магія Різдва». PHOTINUS STUDIO, на YouTube. 14 січня 2022.
  65. ↑ Історію Щедрика показали на найбільшій у світі цифровій платформі для арт проекцій у Чикаго, США. Веб сайт МЗС України. 12 листопада 2022.
  66. ↑ Shchedryk | Carol of the Bells: Unwrap the Holiday Magic. Artonthemart.com.
  67. ↑ How Ukrainian Shchedryk became a worldwide hit Carol of the Bells. Embassy of Ukraine in the Republic of Finland, on YouTube. 24 грудня 2021.
  68. ↑ The Untold Story of “Carol of the Bells” • Ukrainer in English. Ukraїner, на YouTube. 5 жовтня 2022.
  69. ↑ «Щедрик». Відома пісня з невідомою історією • Ukrainer. Ukraїner, на YouTube. 24 грудня 2022.
  70. ↑ Пересунько, Тіна (24 грудня 2022). Щедрик: відома пісня з невідомою історією. Ukraїner.
  71. ↑ “Carol of the Bells” at Carnegie Hall Celebrating the Centenary of a Christmastime Classic. Веб-сайт Карнегі Гол.
  72. ↑ Святкування 100-річчя Щедрика. Карнегі-Голл, Нью-Йорк. Веб-сайт Українського Інституту.
  73. ↑ Peresunko, Tina (December 2022). Carol of the Bells: The Unknown History of a Well-Known Song (english) . Carnegie Hall, Playbill.
  74. ↑ Історична знахідка! Платівку, яка прославила Україну ще 100 років тому, вперше почули в Києві. ТСН, на YouTube. 7 жовтня 2022.
  75. ↑ Кєпова, Дар'я (6 жовтня 2022). В Україну повернулася унікальна платівка з композицією "Щедрика". ZN.ua.
  76. ↑ Український "Щедрик", який підкорив Америку. Espreso.tv, на YouTube. 8 жовтня 2022.
  77. ↑ У Києві представили унікальні записи «Щедрика». Укрінформ. 5 жовтня 2022.
  78. ↑ Уперше в Україні показали оригінал рукопису Щедрика Миколи Леонтовича. Espreso.tv, на YouTube. 22 грудня 2022.
  79. ↑ Уперше в Україні показали оригінали рукопису «Щедрика» Миколи Леонтовича. Веб-сайт Державної архівної служби України. 21 грудня 2022.
  80. ↑ Українцям вперше показали оригінальний рукопис "Щедрика" Леонтовича та лист Петлюри. Kyiv Post. 23 грудня 2022.
  81. ↑ Популяризуємо українське та бережемо традиції: поштова марка «Щедрик. Carol of the Bells» введена в обіг. Веб-сайт Укрпошти. 23 грудня 2022.
  82. ↑ Щедрик. Carol of the bells: Укрпошта випустила останню у цьому році марку. Espreso.tv, на YouTube. 23 грудня 2022.
  83. ↑ Як і чому з'явився документальний фільм про український "Щедрик". Суспільне Культура, на YouTube. 26 грудня 2022.
  84. ↑ Макаров, Юрій (29 грудня 2022). Щедрик без зауважень. Перша спецоперація української «м’якої сили». Detector media.
  85. ↑ Ямборко, Ольга. «Щедрик» проти «русского міра». Сторіччя української культурної дипломатії. Журнал "Кіно-Театр".
  86. ↑ Самченко, Валентина (27 листопада 2019). Столиця «Щедрика»: у Тульчині оновили Музей Миколи Леонтовича. Україна молода.
  87. ↑ Лиховій, Шовкун (10 червня 2021). Від “людини в кожусі” до американського рейнджера: у Музеї української діаспори відкрилася оновлена експозиція. Новинарня.
  88. ↑ На Андріївському відкрили пам’ятну дошку популяризатору «Щедрика» Олександру Кошицю. Укрінформ. 23 грудня 2021.
  89. ↑ У Кам’янці-Подільському відкрили меморіальну дошку на честь легендарного “Щедрика”. Хмельницький Times. Процитовано 25 серпня 2021.
  90. ↑ Сотник, тенор хору Кошиця, земляк. У Мерефі вперше вшанували Костя Щита. Press Club Kharkiv. 6 жовтня 2023.
  91. ↑ Карпова, В. (26 грудня 2018). «Щедрик-Fest» у Покровську 27-28 грудня: програма святкування.
  92. ↑ Вінниччина готується до фіналу проєкту «Від Щедрика до Carol of the Bells». Вінницька обласна військова адміністрація. 25 жовтня 2019.
  93. ↑ Кам'янецькі ноти і крила Щедрика. Край Кам'янецький. 26 грудня 2020.
  94. ↑ В Івано-Франківську відбувся концерт хорової музики «Щедрик: від Станіславова до Нью-Йорка». ТРК РАІ, на YouTube. 10 травня 2023.
  95. ↑ Sabato a San Rocco “Missione Perpetua, la storia della canzone Shchedryk”. quisenigallia.it. 5 грудня 2023.
  96. ↑ Саф'ян, Дзвенислава (7 грудня 2023). Sound of Ukraine — вільному світу. zbruc.eu.
  97. ↑ У Києві презентували перший автограф Симона Петлюри на публічному документі. Укрінформ. 23 травня 2023.
  98. ↑ Кривда, Марина (29 травня 2023). Уперше представили ранній автограф Симона Петлюри. Голос України.
  99. ↑ Катаєва, Марина (29 травня 2023). У Києві вперше представили ранній автограф Симона Петлюри. Вечірній Київ.
  100. ↑ Пересунько, Тіна (31 травня 2023). Автограф Симона Петлюри з вітального листа до Миколи Лисенка 1903 року. Локальна історія.
  101. ↑ Пересунько, Тіна (9 жовтня 2023). "Я профан в музиці". Листування Михайла Грушевського зі співаком Української Республіканської Капели. Історична правда.
  102. ↑ «Sound of Ukraine»: Львівський симфонічний оркестр зіграв благодійний концерт у Берліні. Веб-сайт Міністерства культури та інформаційної політики України. 14 грудня 2023.
  103. ↑ Танасійчук, Ольга (14 грудня 2023). Благодійний концерт «Sound of Ukraine» відбувся у Берліні. Ukrinform TV, на YouTube.
  104. ↑ Твердохліб, Ганна (27 грудня 2023). У Києві вперше за 100 років відновили концерт американської прем’єри “Щедрика” у Карнегі Гол. Голос Америки.
  105. ↑ Чим вражатиме реконструкція концерту, де вперше пролунав Щедрик?. Сніданок з 1+1. 24 грудня 2023.
  106. ↑ В Національній філармонії повністю відтворили репертуар українського концерту в Карнегі-хол. Подробиці. 25 грудня 2023.
  107. ↑ «Гай, Рожество!» — концерт-реконструкція до 100-річчя південноамериканської прем’єри «Щедрика». Суспільне Культура. 31 грудня 2023.
  108. ↑ Бахмутов С., Дмитрук О. (25 березня 2024). "Виспівати волю України": Як вінницький театр на кілька годин перетворився на "Карнеґі-хол" сторічної давнини. Depo.Вінниця.
  109. ↑ Відкриття виставки «Прийшли, заспівали, перемогли!». Веб-сайт Національної музичної академії України. 29 січня 2024.
  110. ↑ Асадчева, Тетяна (29 січня 2024). У столичній консерваторії відкрили виставку про міжнародний тріумф «Щедрика». Вечірній Київ.
  111. ↑ У НаУКМА відкриється виставка з історії «Щедрика». Веб-сайт Національного університету "Києво-Могилянська академія". 9 лютого 2024.
  112. ↑ Місії «Щедрика» понад 100 років. Веб-сайт КНУ імені Тараса Шевченка. 1 березня 2024.
  113. ↑ "Прийшли, заспівали, перемогли!": у Вінниці відкрили виставку присвячену "Щедрику". Суспільне Вінниця, на YouTube. 19 березня 2024.
  114. ↑ Каратник, Ангеліна (26 березня 2024). «Прийшли, заспівали, перемогли». У Франківську відкрили виставку про історію «Щедрика». Репортер.
  115. ↑ Найдюк, Олеся (6 листопада 2020). Тіна Пересунько: «Культурна дипломатія – це діалектика». Kyiv Daily.
  116. ↑ Навколо книги: розмова з Тіною Пересунько. Український кризовий медіа-центр, на YouTube. 11 січня 2023.
  117. ↑ Історія Щедрика, як боротьби України за незалежність. Громадське інтерактивне телебачення, на YouTube. 10 січня 2023.
  118. ↑ Carol of the Bells: more than a Christmas song. Ukraine in Flames #289. Ukraine Media Center, на YouTube. 24 грудня 2022.
  119. ↑ Tomkiw L., Johnson E. (2 грудня 2022). As war rages at home, Ukrainian choir heads to Carnegie Hall to celebrate 100 years of ‘Carol of the Bells’. The World (english) .
  120. ↑ Пересунько Тіна Вікторівна. Посади у НАН України. Національна академія наук України.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тіна_Пересунько&oldid=42359951