Галімов Акім Альфадович
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Акім Галімов | |
|---|---|
| Akim Ğalimov | |
 | |
| Народився |
28 травня 1985 (38 років) смт Пограничний, Приморський край, Росія |
| Громадянство |
.svg){kind=small} РРФСР →  УРСР →  Україна |
| Національність | кримський татарин[1][2] |
| Місце проживання | м. Київ |
| Діяльність | журналіст, сценарист, продюсер |
| Alma mater | факультет журналістики МДУ |
| IMDb | ID 11414262 |
Акім Альфадович Галімов (крим. Akim Ğalimov, нар. 28 травня 1985, смт Пограничний, Приморський край, РРФСР, СРСР[3]) — український журналіст, сценарист, продюсер, автор документально-історичних проєктів.
Життєпис[ред. | ред. код]
Акім Галімов народився 28 травня 1985 року в смт Пограничний Приморського краю РРФСР.
За національністю — кримський татарин (по маминій лінії). У 1944 році його дідуся депортували з Криму. Сім'я Акіма змогла повернутися на півострів з Узбекистану лише в 1994 році[1][4][5][6].
Закінчив факультет журналістики севастопольської філії[7] Московського державного університету імені Михайла Ломоносова. Працював на українських телеканалах «Інтер», «Перший національний», тепер — на «1+1»[3].
Був членом журі фестивалю короткого метру «Де кіно»[8].
Доробок[ред. | ред. код]
Фільми[ред. | ред. код]
- «Примушені до війни» (2008)[9];
- «Операція Крим» (2014)[10];
- «Жінка-банкомат» (2014)[11];
- «Циганська кров» (2015)[12];
- «Де починається Україна?» (2015)[9];
- «Україна. Повернення своєї історії» (2016, 2017)[13];
- «Скарби нації» (2019, з циклу «Україна. Повернення своєї історії»)[14][15].
- «Таємниці великих українців» (2021)[13]
- «Таємничі манускрипти» (2021, з циклу «Україна. Повернення своєї історії»)[16]
- «Українські палаци. Золота доба» (2022)[17][18]
- «Реальна історія з Акімом Галімовим» (2022)[19]
- «Евакуація» (2023)[20]
- «Рашизм. Історія хвороби» (2023)[21]
- «Україна майбутнього. Переграти агресора» (2023)[22]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Номінант Національної премії України в галузі телебачення «Телетріумф» у номінації «Репортер» (2010)[23]
- Національна премія України в галузі телебачення «Телетріумф» у номінації «Телевізійний документальний фільм» — за фільм «Операція Крим» (2015)[24]
- Національна премія України в галузі телебачення «Телетріумф» у номінації «Телевізійний документальний фільм» — за фільм «Україна. Повернення своєї історії» (2017)[25]
- Національна премія України в галузі телебачення «Телетріумф» у номінації «Телевізійний документальний фільм» — за фільм «Україна. Повернення своєї історії — 2» (2018)[26]
- Національна премія України в галузі телебачення «Телетріумф» у номінації «Продюсер/продюсерська група документального фільму/серіалу/проекту» — за фільм «Україна. Повернення своєї історії-2» (2018)[27]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б О. Янковський. Акім Галімов: «Російський вплив у Криму був страшним і неправильним» // Радіо Свобода. — 2020. — 3 січня.
- ↑ Н. Середюк. Акім Галімов: «Багато питань відпадає, коли починаєш вивчати історію» // Локальна історія. — 2020. — 15 липня.
- ↑ а б Повернення справжньої історії [Архівовано 20 січня 2019 у Wayback Machine.] // Подолянин. — 2018. — 22 лютого.
- ↑ В. Микитюк. «росія догнала їх втретє»: журналіст про долю незламних батьків, які втратили свій дім в Криму та Ірпені, а зараз облаштовуються в Ужгороді[недоступне посилання] // Факти. — 2022. — 24 жовтня.
- ↑ Г. Ярема. Акім Галімов: «На десятигривневій купюрі — не гетьман Мазепа» // Високий замок. — 2016. — 25 серпня.
- ↑ Сотні років депортації: як Росія використовує примусове переселення українців та кримських татар на YouTube // ТСН. — 2022. — 25 жовтня.
- ↑ Т. Бахарєва. «Я усвідомлював, що війна почнеться»: автор-документаліст назвав причини жорстокості росіян // Факти. — 2022. — 23 серпня.
- ↑ Акім Галімов: Наша історія потребує очищення від міфів [Архівовано 20 січня 2019 у Wayback Machine.] // Інтерв'ю з України. — 2018. — 28 січня.
- ↑ а б Команицька, Т. Акім Галімов: «Непросто всі емоції й жахи передати у фільмі» // Детектор медіа. — 2017. — 17 листопада.
- ↑ Янковський, О. Акім Галімов: «Російський вплив у Криму був страшним і неправильним» // Радіо Свобода. — 2022. — 3 січня.
- ↑ Свентах, А. Материнська любов у грошовому еквіваленті // День.
- ↑ «1+1» представив докустрічку власного виробництва «Циганська кров» // детектор медіа. — 2014. — 18 січня.
- ↑ а б Автор фільмів «Україна. Повернення своєї історії» на 1+1 запускає проєкт, в якому відтворюватимуть у 3D зруйновані українські палаци // ТСН. — 29 квітня.
- ↑ Міфи часів козацтва: «1+1» відзняв третій цикл проекту «Україна, повернення своєї історії» на YouTube // ТСН. — 2019. — 19 січня.
- ↑ Цікаві факти про фільм Скарби нації [Архівовано 20 січня 2019 у Wayback Machine.] // 1+1. — 2019. — 18 січня.
- ↑ Загородня, І. У фільмі «Таємничі манускрипти» на «1+1» показали, як фальсифікувалась історія України // ТСН. — 2022. — 28 січня.
- ↑ І. Ісаченко. Непорушна пам’ять. Як цифрові технології зберігають спадщину для майбутніх поколінь // Pragmatika. — 2022. — 29 квітня.
- ↑ Стартує новий історичний проєкт «Українські палаци. Золота доба» [Архівовано 28 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Укрінформ. — 2022. — 28 квітня.
- ↑ М. Спалєк. «Реальна історія з Акімом Галімовим»: ідеальна реакція на російську дезінформацію // Детектор медіа. — 2022. — 31 серпня.
- ↑ А. Підгорна. «Евакуація»: телеканал 1+1 та Акім Галімов розпочали зйомки нового документального фільму про війну[недоступне посилання] // Главред. — 2022. — 16 серпня.
- ↑ М. Кабацій. Рашизм. Історія хвороби. В Україні знімають документальний фільм про формування в Росії нації катів // НВ Life. — 2022. — 28 липня.
- ↑ На каналі 2+2 — прем'єра документального проєкту «Україна майбутнього. Переграти агресора» // 2+2. — 2023. — 2 березня.
- ↑ 2010|Премія «Телетріумф» [Архівовано 27 вересня 2019 у Wayback Machine.] // Телетріумф. — 2010.
- ↑ 2015|Премія «Телетріумф» [Архівовано 18 червня 2018 у Wayback Machine.] // Телетріумф. — 2015.
- ↑ «1+1» за підтримки МІПа знімає третю частину фільму «Україна. Повернення своєї історії» // детектор медіа. — 2018. — 13 серпня.
- ↑ Апостолова, Л. «Телетріумф-2018» оголосив переможців (повний перелік) // детектор медіа. — 2018. — 25 квітня.
- ↑ Переможці головної телевізійної премії країни «Телетріумф 2018»|Премія «Телетріумф» [Архівовано 28 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Телетріумф. — 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
Галімов Акім Альфадович у соцмережі «Facebook»
Галімов Акім Альфадович 
у соцмережі «Instagram»- Галімов Акім Альфадович на сайті IMDb (англ.)
- Акім Галімов на сайті Dzyga MDB
|
